ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 910/4444/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 07.07.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.01.2017у справі№ 910/4444/16 господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"доТовариства з обмеженою відповідальністю "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА"простягнення 222 111,90 грн.,та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА"доКомунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"провизнання недійсним договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/550 від 31.12.2014,

за участю представників:

від КП "Київжитлоспецексплуатація" Лялюк Л.В.від ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" Орлова Я.В.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - КП "Київжитлоспецексплуатація") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" (далі - ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА") про, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 12.05.2016, стягнення з відповідача 214 607,60 грн. заборгованості, 5 418,26 грн. інфляційних втрат, 2 086,04 грн. 3% річних.

ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" подано зустрічну позовну заяву до КП "Київжитлоспецексплуатація" про визнання недійсним договору про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/550 від 31.12.2014, укладений між позивачем та відповідачем з 01.07.2015 в частині надання права користування будівлями, що не є комунальною власністю.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі № 910/4444/16 (колегія суддів у складі: Підченко Ю.Л. - головуючий, Босий В.П., Усатенко І.В.) первісний позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" на користь КП "Київжитлоспецексплуатація" 214 607,60 грн. заборгованості, 5 418,26 грн. інфляційних втрат, 2 086,04 грн. 3% річних, 3 331,67 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючий, Алданова С.О., Буравльов С.І.) рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі № 910/4444/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 910/4444/16, ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд відновити строк на касаційне оскарження, скасувати оскаржувані судові акти, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. відновлено ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" строк подання касаційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 910/4444/16, прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.04.2017 о 10 год. 40 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА", який надійшов до Вищого господарського суду України 05.04.2017, КП "Київжитлоспецексплуатація" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.12.2014 між КП "Київжитлоспецексплуатація" (Підприємство) та ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" (Сервітуарій) було укладено договір про встановлення сервітуту № ТМ-01-С/550 (далі - Договір), предметом якого є обмежене право користування Сервітуарієм житловими та нежитловими будівлями комунальної власності для розміщення Сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться за адресами зазначеними в Додатку № 1 до цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору сторони визначили, що об'єкти розміщення надаються лише для фактичного розміщення обладнання і договір не несе дозвільного характеру цільового використання Сервітуарієм свого обладнання.

Згідно з п. 3.1 Договору Сервітуарій зобов'язується вносити Підприємству щомісячну плату за використання об'єктів розміщення, відповідно до умов Договору.

У Договорі сторони визначили, окрім іншого, умови початку використання об'єктів розміщення, права та відповідальність сторін, строк дії договору.

В Додатку № 1 до Договору сторони погодили адресний перелік об'єктів комунальної власності та розрахунок плати.

На виконання умов п. 2.2 Договору щодо початку використання об'єктів розміщення сторони склали і підписали акт розміщення обладнання від 31.12.2014, що був оформлений як Додаток № 2 до договору.

У подальшому, додатковою угодою № 1 від 01.07.2015 сторони погодили викласти п. 3.3 Договору в наступній редакції, а саме: "Щомісячний розмір плати за Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється підприємством Сервітуріарію не пізніше 28 числа кожного місяця. Рахунок надається Підприємством Сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв'язку відповідно до реквізитів Сервітуарія вказаних в даному Договорі. На момент підписання даного Договору щомісячна плата становить 32 086, 80 грн. в тому числі ПДВ 5 347, 80 грн. Загальний розмір плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних плат.

Також сторони погодили викласти в новій редакції Додаток № 1 до Договору, зокрема, погодили адресний перелік об'єктів комунальної власності і розрахунок плати та підписали акт розміщення обладнання на умовах сервітуту № 2 від 01.07.2015.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" зазначало, що повноваження КП "Київжитлоспецексплуатація" стосуються лише будинків комунальної власності м. Києва, а відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" майно, розпоряджається яким КП "Київжитлоспецексплуатація", належить до спільного майна співвласників багатоквартирного будинку, які не уповноважували останнього на розпорядження їх власністю, тому посилаючись на приписи ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просило визнати недійсним Договір з 01.07.2015 в частині надання права користування будівлями, що не є комунальною власністю.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про столицю України - місто-Герой Київ" Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва, до якого увійшли будинки, зазначені в Додатку № 1 до Договору.

Місцевий та апеляційний господарські суди, встановивши, що КП "Київжитлоспецексплуатація" мала повноваження для укладення оспорюваного договору, оскільки будівлі визначені в Додатку № 1 до Договору, які використовує ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" для розміщення свого обладнання, на момент укладання Договору, знаходились згідно з рішенням Київської міської ради від 02.12.2010 № 284/5096 у комунальній власності територіальної громади та на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" та Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва", а на КП "Київжитлоспецексплуатація" було покладено право передачі в користування будівель, що знаходяться в господарському віданні зазначених підприємств, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Звертаючись із первісним позовом, КП "Київжитлоспецексплуатація" послалось на те, що у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної плати за Договором за період з серпня 2015 по лютий 2016, у останнього виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з врахуванням інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частиною 1 ст. 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання умов Договору сторонами погоджено акти надання послуг за період з серпня 2015 по лютий 2016, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, однак, оплату в повному обсязі таких актів ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" не здійснено.

Встановивши факт неналежного виконання ТОВ "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" взятих на себе зобов'язань за Договором, здійснивши перерахунок заявлених первісних позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову КП "Київжитлоспецексплуатація".

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНЛАЙН.НЕТ.ЮА" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2016 у справі № 910/4444/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук