ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 909/77/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В. Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.02.2017за заявою про Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" розстрочку виконання рішення у справі№ 909/77/16 Господарського судуІвано-Франківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз"простягнення 2958674,61 грн за участю представників: позивачаСорокаліт Є.М. -предст. дов. від 21.04.2016;відповідачаВолощук П.Ю.- предст. дов. від 11.01.2017;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2016 у справі № 909/77/16 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2016, рішення господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 429378,37 грн 3% річних, 2529296,24 грн інфляційних втрат та судовий збір за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції; відстрочено виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду на два місяці.

01.08.2016 Господарський суд Івано-Франківської області на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 видав наказ про примусове виконання рішення.

10.11.2016 відповідач подав до господарського суду заяву про розстрочку виконання рішення суду терміном на три роки, мотивуючи заяву вкрай складною ситуацією, скрутним фінансовим становищем та збитковістю товариства, враховуючи, що товариство отримало валовий збиток за результатами 2015 року у сумі 105597 тис. грн проти валового збитку у сумі 50642,тис. грн, отриманого за 2014 рік, має місце необхідність витрачання коштів на здійснення заміни та капітального ремонту газопроводів для забезпечення безпечної експлуатації газопроводів, та споруд на них (замортизованими є 1449,32 км газопроводів та 820 штук ГРП), тобто, наявна виняткова фінансова ситуація, пов'язана з неможливістю негайного виконання рішення суду; при цьому джерела та обсяги витрачання коштів законодавчо регламентовані, а отримання можливості розстрочки боргу на менший термін призведе до невиконання товариством графіків погашення заборгованості перед іншими кредиторами та в цілому може призвести до невиконання основних функцій та завдань підприємства; надав відповідні докази. Крім того, відповідач вказав, що сума основного боргу сплачена ним повністю, а об'єктом розстрочення є суми 3% річних та інфляційних втрат, тобто, додаткові платежі, відповідач визначив термін розстрочки виконання рішення, виходячи з реальних джерел для погашення боргу.

Позивач у запереченні просив відмовити у задоволенні заяви про надання розстрочки виконання судового рішення з тих підстав, що наведені відповідачем обставини не є виключними в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України; просив суд врахувати порушення майнових інтересів і стягувача та стрімкість інфляційних процесів, враховуючи стратегічне значення підприємства для економіки і безпеки держави, та наявності у стягувача кредиторської заборгованості перед своїми контрагентами, розмір якої станом на 30.06.2016 складає 36904521 тис. грн, навів практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості довготривалого невиконання рішення суду та Вищого господарського суду України щодо встановлення винятковості обставин під час вирішення питання щодо надання розстрочки.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 (суддя Шкіндер П.А.) розстрочено виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 на три роки, починаючи з грудня 2016 року по грудень 2019 року за встановленим графіком, зі стягненням з боржника на користь стягувача щомісячно 82185,40 грн. (останній платіж становить 82185, 61 грн)

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 (судді Малех І.Б., - головуючий, Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.) ухвалу господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та постанову апеляційного господарського суду та відмовити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення у повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судовими інстанціями норм процесуального права, а саме: в порушення статей 4 4-3 4-7 32 34 43 121 Господарського процесуального кодексу України суди не взяли до уваги всіх обставин справи в сукупності та не надали належної оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам, які не підтверджують виключних обставин в розумінні статті 121 цього Кодексу та свідчать про неможливість виконання судового рішення; суди не врахували, що збитковість відповідача утворилась внаслідок власної господарської діяльності, а не в силу об'єктивних обставин, які відповідач не довів належним чином, адже жодного документа, на підтвердження реального стану заборгованості останній не надав; суди не встановили та не врахували фінансове становище та матеріальний інтерес позивача у виконанні судового рішення та стрімкі інфляційні процеси, що наразі відбуваються в державі.

Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, проте усно у судовому засіданні заперечив доводи касаційної скарги, просив залишити в силі ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанції.

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановили, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу, яку сплачено відповідачем.

В обґрунтування своїх доводів відповідач надав суду звіти про фінансовий стан, баланс станом на 31.12.2015, звіт про сукупний дохід за 2015 рік як доказ збитковості підприємства та вказав, що, незважаючи на вкрай складну ситуацію, товариство виконувало свої зобов'язання в частині оплати за спожитий газ споживачами всіх категорій в повному обсязі, та на сьогоднішній день суму основного боргу сплатив у повному обсязі, а суми, які стягнуто постановою у даному спорі, нараховані за несвоєчасну оплату основного боргу лише в кілька днів, понад вартість отриманого газу, розрахунок та термін розстрочення, визначено боржником, виходячи з реальних джерел для погашення боргу.

Враховуючи наведені відповідачем обставини, відповідно до наданих заявником доказів збитковості підприємства відповідача та специфічний вид його діяльності, необхідність уникнути негативних соціальних та інших наслідків зупинення його діяльності, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про можливість надати заявнику розстрочку виконання рішення у цій справі на три роки, враховуючи також, що сума заборгованості, присуджена до стягнення у цій справі є досить значною та є правовими наслідками невчасної оплати придбаного газу, а вартість самого газу сплачена повністю.

Переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення заяви відповідача, судами враховуючи специфіку діяльності боржника, можливість настання негативних соціальних та інших наслідків внаслідок зупинки діяльності боржника, щодо надання послуг з розподілу природного газу, особливо в зимовий період, врахувавши суму збитків підприємства, що складає 141935 тис.грн; суд визнав переконливими доводи заявника, що вказують на нездоланні причини, які виправдовують подовження виконання рішення суду, та, враховуючи, що дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, а розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що тарифи на розподіл природного газу є фінансово-розрахунковими величинами і хоча законодавство дає можливість відповідачу здійснити розрахунок витрат, необхідних для закладення в тариф, проте останній не може самостійно встановлювати такі тарифи та зобов'язаний дотримуватися імперативних норм, встановлених НКРЕКП та іншими державними органами; враховуючи наявну загрозу банкрутства боржника; відсутність коштів на його банківських рахунках, необхідних для негайного виконання судового рішення; відсутність майна відповідача, на яке можливо було б звернути стягнення, не створюючи при цьому загрозу надійності та безперебійності газопостачання; що предметом стягнення за даним рішенням є не основна заборгованість, а штрафні санкції та враховуючи ступінь вини боржника.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник (розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення) вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відтак, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди дійшли законного та обґрунтованого висновку щодо задоволення заяви про розстрочення виконання постанови апеляційного господарського суду на три роки, враховуючи характер платежу та враховуючи, що негайне виконання рішення може призвели до припинення господарської діяльності підприємства та взагалі унеможливить виконання рішення.

Зі змісту судових рішень вбачається, що суди перевірили та надали оцінку доводам кожної зі сторін; судова колегія зазначає, що суди достовірно встановили, що відповідач оплатив вартість придбаного товару з незначним простроченням, а суми відсотків та річних, сплату яких розстрочено за цим рішенням є додатковими коштами, які одержуються позивачем понад суму основного боргу, чим спростовуються доводи касаційної скарги про втрати внаслідок інфляційних процесів.

Висновки судів відповідають вимогам статті 121 цього Кодексу та ґрунтуються на належно досліджених матеріалах справи; доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та не спростовують належно встановлених судом обставин справи, з огляду на що підстав для скасування зазначеного судового акта з мотивів, наведених у касаційній скарзі не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1115, 1117, пунктом 1 частини першої статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 909/77/16 Господарського суду Івано-Франківської області та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 08.12.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Кравчук