ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 909/632/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Корнілової Ж.О., Могил С.К.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 17.01.17у справі№909/632/16господарського судуІвано-Франківської областіза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"доПублічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод"простягнення пені за порушення строку поставки товару за участю представників від:позивачаНайденка І.О. (дов від 17.07.15),відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод", про стягнення з 9 469,20 грн. пені за несвоєчасно поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.10.16 (суддя Рочняк О.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.17 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді: Данко Л.С., Орищин Г.В.), позов задоволено повністю, з посиланням на те, що поставка товару здійснена з порушенням строків, визначених договором, за що відповідно до п.7.2. та ст.231 ГК України передбачено стягнення неустойки у вигляді нарахування пені. При цьому, строк позовної давності за таке порушення визначений п.7.8. визначений у 2 року, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню і строк на звернення із вимогами не пропущений.

Не погоджуючись із постановою у справі, відповідач просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Скаржник вважає, що судами у порушення податкового законодавства безпідставно стягнуто заявлену позивачем пеню за прострочення поставки, виходячи з вартості продукції (ціни) разом із ПДВ.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 12.11.14 між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець) та ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" (постачальник) укладено договір поставки №53-129-01-14-00323, за яким постачальник зобов'язався у порядку і на умовах договору поставити покупцю трубопровідну арматуру власного виробництва для ВП "Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язався прийняти і оплатити отриману продукцію (а.с.30-36).

Пунктом 3.1. сторони погодили, що сума договору становить 728 400,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 121 400,00 грн.

Відповідно до п.1.2 та п.5.1 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни і строк поставки зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

У специфікації до укладеного договору сторони погодили, що предметом поставки є затвор зворотній у кількості 2-х штук вартістю 72 8400,00 грн. з ПДВ, яку постачальник має поставити до 10.03.15.

Приймання продукції здійснюється покупцем на складі вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію (п.п.5.4, 5.7 договору).

У п.7.2 договору поставки сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення (включно з днем фактичної поставки відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

У ході розгляду справи судами встановлено, що обумовлений договором товар відповідач поставив позивачу 23.03.15 згідно видаткової накладної №38, тобто з простроченням обумовленого сторонами строку (а.с.37).

Крім того, в п.7.8 договору сторони обумовили, що позовна давність щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відповідно до п.7.2 договору, встановлюється тривалістю у 2 (два) роки, а отже строк позовної давності для звернення з даним позовом позивачем не пропущено.

Суди обох інстанцій дійшли висновку про задоволення позову, нарахування позивачем пені за порушення строку поставки продукції є правомірним, оскільки визначенений специфікацією термін поставки -10.03.15 прострочено, що вбачається з видаткової накладної від 23.03.15 за №38. (а.с.37).

Доводи відповідача про невірний розрахунок позивачем суми пені, оскільки неустойка розрахована із вартості товару з урахуванням ПДВ, судами відхилено зважаючи на вимоги положень п.п.14.1.178, 164.1.1, 185.1 Податкового кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду попередніх інстанцій вірними, зважаючи на наступне.

Частиною 1 ст.628 ЦК України обумовлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено попередніми інстанціями, у договорі поставки від 12.11.14 сторони погодили ціну договору - 728 400,00 грн., включаючи ПДВ 20% - 121 400,00 грн. (п.3.1 договору - а.с.30).

При цьому сторонами чітко обумовлені строки поставки - 10.03.15, визначені у специфікації (а.с.36), яка є невід'ємною частиною договору, що передбачено п.1.2. (а.с.30) та п.5.1. (а.с.31).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст.ст.11, 626 ЦК України), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України).

За встановлених обставин справи вбачається прострочення поставки товару - видаткова накладна від 23.03.15 за №38 (а.с.37). При цьому, визначеним законодавством - ст.230 ГК України та умовами договору (п.7.2 - а.с.33) передбачено стягнення пені за порушення строку поставки продукції у розмірі 0,1% вартості непоставленої у строк продукції за кожен день прострочення (включно з днем фактичної поставки відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Отже, нарахування і стягнення судами попередніх інстанцій пені за вказане порушення умов договору, на думку колегії суддів касаційної інстанції, є правомірним.

Щодо доводів скаржника про невірний обрахунок суми пені, зважаючи на включення до вартості не поставленого вчасно товару сум ПДВ, то вони спростовуються наступним.

Якщо постачальник є платником ПДВ, зазначення у договорі суми ПДВ для нього є дуже важливим. Адже операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування ПДВ (п.п. "а" п.185.1 Податкового кодексу України).

Базу оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів визначають на основі їх договірної вартості, але не нижче ціни придбання (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін). Водночас, якщо постачають самостійно виготовлені товари, база оподаткування ПДВ не може бути нижчою від їх собівартості (п.188.1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 194.1.1 Податкового кодексу України податок за ставкою 20% або 7% додається до ціни товарів (пп.194.1.1 ПК України). Отже, якщо у договорі зазначити ціну без ПДВ, договірне грошове зобов'язання боржника у такому разі буде неповним.

Оскільки грошовим зобов'язанням у договорі поставки є вартість продукції з урахуванням ПДВ, то до бази нарахування пені включається ПДВ.

Враховуючи загальні положення про договір, визначені Гл.52 ЦК України, включати ПДВ до бази нарахування пені є диспозицією договірних відносин. Проте, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Тобто сторони є вільними у визначенні умов договору. У свою чергу, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.627, 629 ЦК України). І якщо сторони погодили умовами договору вартість товару, включаючи ПДВ і прописали це у договорі поставки, то базою нарахування пені є вартість продукції, включаючи ПДВ, як це чітко передбачено п.3.1. договору поставки від 12.11.14 №53-129-01-14-00323.

Крім того, що строків позовної давності, то як вірно визначено попередніми інстанціями, умовами договору передбачений строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), відповідно до п.7.2 договору, встановлюється тривалістю у 2 (два) роки (п.7.8).

Отже, заявлений розмір неустойки на суму 9 469,20 грн. за несвоєчасно поставлений товар стягнутий попередніми інстанціями правомірно.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.17 у справі №909/632/16 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Ж.О. Корнілова

С.К. Могил