ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 904/6893/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичне підприємство "Ортоспайн" на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 року та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 року у справі№904/6893/16 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичне підприємство "Ортоспайн" до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" проповернення грошових коштів, що перебували на банківському рахунку, шляхом її стягнення у загальному розмірі 39 194,98 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явився;

- відповідача: Каракоця О.Р., довір. від 27.12.2016 №7464-К-О;

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичне підприємство "Ортоспайн" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення заборгованості у розмірі 39 194,98 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 у справі №904/6893/16 (суддя Ніколенко О.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 (головуючий суддя Парусніков Ю.Б., судді Чередко А.Є., Коваль Л.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичне підприємство "Ортоспайн" звернулось із касаційною скаргою, в якій, з урахуванням поданих додаткових пояснень до касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 11, 20, 1066, 1074 Цивільного кодексу України, статті 38 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2017, прийняти у справі нове рішення про задоволення позовних вимог. Наголошує на безпідставності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправильного обрання ним як позивачем способу захисту порушеного права. Крім цього, відхилення судом клопотання про витребування у відповідача доказів, зокрема відомостей про наявний на рахунку позивача залишок грошових коштів, вплинуло на встановлення обставин, що мають значення для розгляду справи по суті.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.05.2003 між позивачем (клієнтом) та відповідачем (банком) укладено договір № 1086 на здійснення розрахунково-касового обслуговування (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору банк відкриває клієнту поточний рахунок (поточні рахунки) у національній та іноземній валюті в тому числі картковий) та/або здійснює його (їх) розрахунково-касове обслуговування відповідно до діючих нормативних актів Національного банку України.

Згідно з п. 2.1.2. договору банк бере на себе зобов'язання надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов'язані із переказом коштів на рахунок (з рахунку клієнта, в тому числі з урахуванням надходжень сум на його рахунок протягом операційного для) клієнта, видачею грошей у готівковій формі, а також здійснювати інші операції, згідно з додатком 1 протягом операційного дня банку.

Згідно з п. 2.1.3. договору банк зобов'язаний виконувати доручення клієнта, що міститься у розрахунковому документі, у строки:

- в день його надходження, якщо документ надійшов протягом операційного часу;

- не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов після закінчення операційного часу;

- згідно з Додатком 1.

Відповідно до п. 2.1.5. договору, банк бере на себе зобов'язання у разі потреби, за вимогою клієнта надавати клієнтові виписки спеціального виду про стан рахунку (рахунків) клієнта в банку за допомогою засобів Internet з використанням Veb-браузера на сайті www.privatbank.com.ua (з використанням програмного продукту "Приват-24"), а також за допомогою засобів мобільного зв'язку (з використанням програмного продукту "GSМ-банкінг").

23.07.2014 позивач в особі директора ОСОБА_5 звернувся до відповідача з листом вих. № 6 та просив надати йому довідку про те, що розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в Крим РУПАТ КБ "ПриватБанк" м. Сімферополя на даний час є заблокованим.

31.07.2014 у відповідь на лист № 6 від 23.07.2014 відповідач зазначив, що діяльність банку припинено на території Автономної Республіки Крим (далі - АРК) та м. Севастополя відповідно до Постанови Правління НБУ № 260 від 06.05.2014 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території АРК і міста Севастополя".

У подальшому, позивач звертався до відповідача з листом від 19.03.2015 вих. № 10 з вимогою надати довідку по залишку грошових коштів на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 у Євпаторійському філіалі "ПриватБанку" станом на 19.03.2015.

25.03.2015 у відповідь на лист позивача № 10 від 19.03.2015 відповідач повідомив позивачу, що у зв'язку з припиненням діяльності відокремлених підрозділів банку, розташованих на території АРК та м. Севастополя, банком внесено зміни в порядок обліку грошових коштів по рахунках клієнтів Кримського регіонального управління і Севастопольської філії банку та грошові кошти стали обліковуватися на рахунках балансових груп 2909, 2903.

04.07.2016 позивач направив для виконання (в порядку п. 2.1.3. договору) відповідачеві платіжне доручення № 3 на переказ 39194,98 грн. з рахунку №26004054954915 відкритого в Кримському РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" в м. Євпаторія на рахунок № 26008447016 відкритий в АТ Райффайзен банк Аваль у м. Києві.

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога товариства стягнути з банку грошові кошти у розмірі 39194,98 грн., які знаходяться на рахунку позивача відкритому у ПАТ КБ Приватбанк №26004054954915, та у перерахуванні яких за платіжним дорученням товариства №3 від 04.07.2015, банком було безпідставно відмовлено. Позивач стверджує, що дії відповідача, які полягають у невиконанні платіжного доручення № 3 на переказ грошових коштів порушують умови укладеного з ним договору на розрахунково-касове обслуговування, Закон та його права, як власника грошових коштів. На сьогодні товариство позбавлено можливості зняти кошти з рахунку чи перевести їх на інший рахунок.

Розглядаючи спір по суті, суди керувалися приписами статей 1066, 1071, 1074, 1089 Цивільного кодексу України та, з огляду на встановлені ними обставини відсутності в діях банку порушень умов договору, які спричинили збитки у заявленому позивачем розмірі, та недоведеності позивачем наявності обставин, за яких у відповідача виник обов'язок сплатити кошти у розмірі 39194,98 грн., дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України у зв'язку з наступним.

Як обґрунтовано зауважено судами, правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями Глави 72 Цивільного кодексу України "Банківський рахунок", Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Законом України "Про банки і банківську діяльність", нормативно-правовими актами Національного банку України та іншими актами чинного законодавства, що регулюють банківське обслуговування.

Відповідно до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі статтею 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом. За приписами статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1089 Цивільного кодексу України унормовано, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до статей 21, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що ініціювання переказу проводиться шляхом, зокрема подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за такими видами розрахункових документів, як платіжне доручення.

Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Як встановлено судами, банк не виконав платіжне доручення позивача № 3 від 04.07.2016 про перерахування коштів на загальну суму 39194,98 грн.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах" (далі - Інструкція) затвердженої Постановою правління НБУ № 492 від 12.11.2003 (на момент звернення позивача з відповідним платіжним дорученням), банк під час ідентифікації та верифікації клієнта встановлює ідентифікаційні дані про цього клієнта, передбачені статтею 9 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".

Банк зобов'язаний з метою здійснення ідентифікації суб'єкта господарювання під час укладення договору банківського вкладу або договору банківського рахунку з суб'єктом господарювання отримувати відомості, що містяться про нього в Єдиному державному реєстрі (у тому числі установчі документи юридичних осіб), у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів. Банк отримує установчі документи юридичної особи шляхом їх пошуку за кодом доступу, наданого/введеного представником юридичної особи. Банк зберігає отримані з Єдиного державного реєстру відомості про суб'єкта господарювання в порядку, визначеному внутрішніми положеннями банку.

Суб'єкт господарювання зобов'язаний повідомляти банк про внесення змін до відомостей про нього, які містяться в Єдиному державному реєстрі (у тому числі до установчих документів юридичних осіб), у порядку, визначеному договором банківського рахунку.

Згідно п. 2.7. Інструкції, якщо в процесі обслуговування рахунку власник рахунку надає право розпорядження рахунком новому представникові, то банк зобов'язаний ідентифікувати та верифікувати нового представника в порядку, установленому цією главою.

Згідно пунктів 18.3., 18.13. Інструкції особи, які мають право першого та другого підпису, зазначаються в картці під час її складання.

Якщо в картці зразок підпису першого керівника юридичної особи не наведено, то банк має право витребувати письмове підтвердження про надання права іншим особам розпоряджатися рахунком, засвідчене підписом першого керівника та відбитком печатки (за наявності) юридичної особи, якщо документами, якими підтверджуються повноваження осіб, підписи яких включені до картки, таке право не підтверджується.

У разі заміни або доповнення хоча б одного з підписів подається нова картка із зразками підписів усіх осіб, які мають право першого або другого підпису, засвідчена в установленому порядку.

Згідно п. 2.2.17. договору визначено, що клієнт бере на себе зобов'язання у випадку зміни місцезнаходження, протягом трьох робочих днів з дати внесення змін до свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, надати банку нову копію свідоцтва, а також копію змін до установчих документів, засвідчені належним чином.

Згідно п. 3.2. договору, банк має право відмовити клієнту у здійсненні розрахункових і касових операцій у разі оформлення документів з порушенням вимог чинного законодавства та нормативних актів НБУ, а також в інших випадках, встановлених законодавством.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, договір на розрахунково-касове обслуговування від 26.05.2003 №1086 від імені позивача підписаний директором підприємства ОСОБА_6, юридична адреса м. Євпаторія, вул. Маяковського, 8. В той же час, надане позивачем платіжне доручення №3 від 04.07.2016р та супровідний лист до нього, підписаний директором ТОВ "ПОП Ортоспайн" ОСОБА_5, а юридичною адресою підприємства зазначено м. Харків, просп. Перемоги, 62 "Г", кв. 213.

Оскільки позивачем не надано доказів повідомлення банку про зміну як керівника, так і юридичної адреси товариства чи доказів надання разом із платіжним дорученням документів на підтвердження повноважень особи, яка підписала платіжне доручення, вчиняти дії щодо розпорядження наявними на рахунках коштами, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності у банку правових підстав, для виконання згаданого платіжного доручення, у зв'язку із відсутністю проведеної процедури ідентифікації та верифікації особи, підпис якої зазначено у розрахункових документах.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором від 26.05.2003 №1086 банк взяв на себе зобов'язання з відкриття клієнту поточного рахунку та з надання клієнту послуг з розрахунково-касового обслуговування, які зокрема, пов'язані із переказом коштів на рахунок.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту, цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 Цивільного кодексу України. Звертаючись із позовом про стягнення грошових коштів, позивач не надав доказів, які б свідчили про наявність у банку обов'язку сплатити товариству заявлену до стягнення суму. Натомість, враховуючи правовідносини сторін, обумовлені договором від 26.05.2003 №1086, позивач вправі вимагати від відповідача вчинення дій, від яких він ухиляється, тобто перерахувати кошти на інший рахунок. При цьому, позов не містить такої вимоги. Про що правомірно наголошено судами першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів також відхиляє посилання заявника касаційної скарги на постанову Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №3-51гс14, оскільки у згаданій постанові мова йде про відшкодування шкоди, у той час як у справі, що переглядається така вимога також не була заявлена позивачем.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставним посилання скаржника на порушення судами норм процесуального права, шляхом ігнорування останнім клопотання позивача від 30.09.2016 про витребування доказів відомостей про стан рахунків позивача у банку, оскільки докази, які позивач просив суд витребувати не впливають на вирішення спору, а в матеріалах справи було достатньо документів для розгляду справи по суті. Наявність залишку коштів на рахунку позивача не є визначальним при вирішення даної справи.

Таким чином, колегія суддів вважає висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог обґрунтованими.

Згідно з приписами пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши відповідно до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду та постанові апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних рішення і постанови та прийняття нового рішення у справі - відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Протезно-ортопедичне підприємство "Ортоспайн" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 та у справі №904/6893/16 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова