ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року Справа № 5002-16/5298-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Вовка І.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалугосподарського суду Київської області від 06.04.2016 р. (суддя Колесник Р.М.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 р. (судді: Мальченко А.О., Жук Г.А., Дикунська С.Я.)у справі№5002-16/5298-2011 господарського суду Київської областіза скаргоюДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"провизнання неправомірною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доОрендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"простягнення коштівза участю представників: від позивача Яковенко П.А., довіреність №175/16 від 27.04.2016 р. від відповідача не з'явились від виконавчої служби Савчук К.П., довіреність №20-22/407/20.3-03 від 25.07.2016 р.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Київської області зі скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби.

Дана скарга обґрунтована порушенням державним виконавцем норм Закону України "Про виконавче провадження" в процесі здійснення виконання рішення суду Автономної республіки Крим від 24.01.2012 р. у справі №5002-16/5298-2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2016 р. у справі №5002-16/5298-2011, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 р., вказану скаргу задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яка призвела до невиконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №5002-16/5298-2011.

Не погоджуючись з судовими актами прийнятими за результатами розгляду скарги позивача, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 06.04.2016 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 р., та відмовити в задоволенні скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Обґрунтовуючи звернення з вказаною касаційною скаргою, заявник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанції чинних правових норм, що регулюють порядок виконання судових рішень та визначають строки звернення до суду з відповідними скаргами.

За протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.09.2016 р. справу передано колегії суддів Вищого господарського суду України у наступному складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Вовк І.В., Селіваненко В.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2016 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ємельянов А.С. (доповідач у справі), судді: Вовк І.В., Селіваненко В.П., касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 10.10.2016 р.

В судове засідання 10.10.2016 р. з'явились представники позивача та державної виконавчої служби.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представника відповідача.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані ухвалу та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" накази господарських судів підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Статтею 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" передбачено, що дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно з п.п. 2, 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена, що закріплено в ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2012 р. у справі №5002-16/5298-2011 задоволено позов Дочірньої компанії "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго". Стягнуто з відповідача на користь позивача 102 307 483 грн. 77 коп. основного боргу, 4 405 514 грн. 13 коп. пені, 3 146 689 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 2 191 738 грн. 86 коп. 3% річних та 56 460 грн. 00 коп. судового збору.

На виконання зазначеного рішення суду 13.02.2012 р. господарським судом Автономної республіки Крим видано судовий наказ.

29 травня 2012 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №32799220 з примусового виконання судового наказу №5002-16/5298-2011 від 13.02.2012 р.

В свою чергу, постановами від 16.05.2013 р. державним виконавцем було стягнуто з боржника виконавчий збір, накладено арешт на кошти боржника, приєднано виконавче провадження №32799220 до зведеного виконавчого провадження із загальною сумою стягнення з боржника - 325 121 902 грн. 89 коп.

Надалі, вказане виконавче провадження неодноразово зупинялось на підставах, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

31 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про виведення виконавчого провадження №32799220 із зведеного.

Крім того, в цей же день прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (п.п. 2, 9 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження").

Підставою повернення виконавчого документу стало те, що боржник знаходиться на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим, на якій відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" заборонено вчиняти правочини щодо нерухомого майна. У зв'язку з цим, державний виконавець позбавлений можливості перевірити його майновий стан та звернути стягнення на майно боржника.

Окрім наведеного, господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що в межах виконавчого провадження за наказом №5002-16/5298-2011 від 13.02.2012 р. боржником було сплачено 102 307 483 грн. 00 коп., тобто залишок боргу становить 9 800 402 грн. 14 коп.

На думку стягувача, рішення у справі №5002-16/5298-2011 залишається повністю невиконаним через бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Зважаючи на це, відповідач подав відповідну скаргу до господарського суду.

Так, стягувач вважає, що бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України полягає в наступному:

- з моменту відкриття виконавчого провадження до повернення наказу без виконання даний виконавчий документ перебував на виконанні протягом 16 місяців та 18 днів (без врахування періодів зупинення виконавчого провадження), однак, так і не був повністю виконаним;

- зупинення виконавчого провадження не перешкоджало державному виконавцю вчиняти дії щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану, проте дані дії вчинені не були;

- Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" було прийнято майже через рік після відкриття виконавчого провадження за наказом №5002-16/5298-2011 від 13.02.2012 р., тобто до прийняття вказаного закону у державного виконавця була можливість вчинити необхідні дії із звернення стягнення на майно боржника.

Заперечуючи проти задоволення скарги Дочірньої компанії "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вказав на те, що в процесі виконання судового рішення у справі №5002-16/5298-2011 державним виконавцем було вчинено ряд дій, спрямованих на його виконання, а саме: накладено арешт на кошти боржника, направлено вимоги до уповноважених органів державної влади про надання інформації стосовно належного боржнику майна, техніки та транспортних засобів, виставлено боржнику платіжні вимоги на примусове списання суми боргу, тощо.

Поряд з цим, орган державної виконавчої служби звернув увагу суду на те, що позивачем було пропущено строк для звернення до суду з відповідною скаргою.

Однак, місцевий та апеляційний господарські суди не погодились з вищенаведеними запереченнями Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 32 вказаного закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Вказане передбачено ч. 8 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, у період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану (ч. 4 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Проаналізувавши зміст наведених правових норм та дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що органом державної виконавчої служби не вчинялись дії з перевірки майнового стану боржника протягом часу перебування виконавчого документу на виконанні.

Крім того, до прийняття Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державним виконавцем не було вчинено належних виконавчих дій, зокрема, щодо майна боржника.

Одночасно з цим, місцевим та апеляційним господарськими судами відхилено доводи Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про те, що ним вживалися заходи з метою примусового виконання рішення суду, а саме, було накладено арешт на грошові кошти боржника.

Так, постановою начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби України від 28.05.2013 р. постанову про накладення арешту було скасовано, у зв'язку з тим, що боржником в значній частині погашено заборгованість перед стягувачем.

Поряд з наведеним, за висновками попередніх судових інстанцій не свідчить про вчинення державним виконавцем належних виконавчих дій і виставлення боржнику платіжних вимог на примусове списання суми боргу.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди визнали, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.01.2012 р. у справі №5002-16/5298-2011 не було повністю виконано внаслідок неправомірної бездіяльності органу державної виконавчої служби.

Разом з цим, відхиляючи доводи органу виконавчої служби про пропуск заявником строку на подання відповідної скарги, господарські суди попередніх інстанцій послались на роз'яснення, викладені в п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р.

У зазначеному пункті постанови пленуму Вищого господарського суду України, зокрема, вказано наступне: якщо обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Зважаючи на це, попередні судові інстанції прийшли до висновку, що у даному випадку строк на оскарження бездіяльності виконавця скаржником порушено не було.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може повністю погодитись з такою позицією господарських судів попередніх інстанцій та вважає зроблені ними висновки щодо строку оскарження бездіяльності виконавця передчасними.

В своїй касаційній скарзі заявник вірно зазначає, що винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві свідчить про те, що будь-які виконавчі дії в даному провадженні вчинятись не будуть.

Тобто, вирішуючи питання про дотримання скаржником строку, передбаченого ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, місцевий та апеляційний господарські суди мали дослідити, коли була прийнята постанова про повернення виконавчого документа та коли її отримав позивач, оскільки саме з цього моменту останній дізнався, що будь-які виконавчі дії в даному провадженні вчинятись не будуть, а, отже, міг зробити висновок, що його права є порушеними через бездіяльність органу виконавчої служби.

Проте, відповідні фактичні обставини господарськими судами попередніх інстанцій встановлені не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, з огляду на те, що у даному випадку, як місцевий, так і апеляційний, господарські суди дійшли передчасних висновків щодо строку оскарження бездіяльності виконавця, колегія суддів господарського суду касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати оскаржувані ухвалу та постанову та передати скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно встановити з якого моменту в даному випадку розпочався перебіг встановленого ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України десятиденного строку, з урахуванням винесення постанови про повернення виконавчого документа та дослідження обставин її отримання стягувачем.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 р. та ухвалу господарського суду Київської області від 06.04.2016 р. у справі №5002-16/5298-2011 скасувати.

Скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Матеріали справи №5002-16/5298-2011 надіслати до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді І.В. Вовк

В.П. Селіваненко