Постанова ВГСУ від 10.03.2016 року у справі №922/3311/15

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2016 року Справа № 922/3311/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач)суддівДобролюбової Т.В., Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: прокурора: Романов - прокурор відділу ГПУ, посв. №014714, відповідача-1: Максимовський С.О. - дов. від 30.12.15, відповідача-2: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуОбслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-11"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28.10.15 у справі№922/3311/15 Господарського суду Харківської області за позовомПрокурора Київського району міста Харкова до1. Харківської міської ради 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-11"проскасування рішення, визнання недійсним державного акта і зобов'язання вчинити певні дії

Прокурор Київського району міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням змін) до Харківської міської ради та ОК "ЖБК "Житлобуд-11" про: 1) визнання незаконним і скасування пункту 8.3 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" №330/11 від 06.07.11; 2) визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №154003, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові; 3) зобов'язання ОК "ЖБК "Житлобуд-11" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку, площею 0,4400 га, з кадастровим номером 6310136600:10:001:0084, про що скласти акт прийому-передачі. Прокурор наголошував на незаконній передачі радою спірної земельної ділянки у власність ОК "ЖБК Житлобуд-11". Він вказував на те, що ОК "ЖБК" Житлобуд-11" було створено з порушенням вимог законодавства щодо мети, порядку створення і організації житлово-будівельного кооперативу, оскільки його засновниками виступили лише три громадянина, котрі потребують поліпшення житлових умов; цей кооператив не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні приписів Житлового кодексу УРСР і Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85; він не організований при виконкомі Харківської міськради чи підприємстві. Отже, у Харківської міської ради були відсутні правові підстави на безоплатну передачу відповідачу-2 у власність спірної земельної ділянки за оспорюваним рішенням.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.08.15 (суддя Денисюк Т.С.) позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 8.3 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" №330/11 від 06.07.11; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №154003; зобов'язано Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Житлобуд-11" повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку, площею 0,4400 га, кадастровий номер 6310136600:10:001:0084, у придатному для використання стані. Суд установив, що ОК "ЖБК "Житлобуд-11" було створено з порушенням вимог законодавства щодо мети, порядку створення і організації житлово-будівельного кооперативу, а відтак у ради були відсутні правові підстави на безоплатну передачу йому у власність спірної земельної ділянки за оспорюваним рішенням. Господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.10.15 (судді: Тихий П.В., Россолов В.В., Терещенко О.І.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний господарський суд установив, що прокурором не пропущено строк позовної давності.

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-11" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 261, 267 Цивільного кодексу України, статей 5, 56, 57, 58 Господарського кодексу України, статті 87 Цивільного кодексу України, положень Житлового кодексу УРСР, статей 8, 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статті 6 Закону України "Про прокуратуру", статті 10, 13, 14 Закону України "Про кооперацію", Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85. Скаржник зазначає, що обслуговуючий кооператив було створено з дотриманням вимог закону; що установчі документи відповідача-2 відповідають вимогам законодавства; що державна реєстрація відповідача-2 не скасована та не визнана недійсною. Водночас скаржник наголошує на пропуску прокурором строку позовної давності.

Від прокуратури відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами установлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.07.11 Харківською міською радою було прийнято рішення "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" №330/11. Згідно з пунктом 8.3 додатку 1 до цього рішення Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Житлобуд-11" надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:10:001:0084) за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 0,4400 га для будівництва та подальшої експлуатації малоповерхової житлової забудови на Білгородському шосе. У подальшому, на підставі вказаного рішення Управлінням Держкомзему у м. Харкові виданий ОК "ЖБК "Житлобуд-11" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 154003. Господарські суди в процесі розгляду спору установили, з підтвердженням матеріалами справи, що спірна земельна ділянка за оспорюваним рішенням ради була безоплатно передана у власність ОК "ЖБК "Житлобуд-11" на підставі статті 41 Земельного кодексу України. Проте, як установили суди, ОК "ЖБК "Житлобуд-11" було створено з порушенням вимог законодавства щодо мети, порядку створення і організації житлово-будівельного кооперативу, оскільки його засновниками виступили лише три громадянина, які не перебували на обліку осіб, котрі потребують поліпшення житлових умов, та він не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні приписів Житлового кодексу УРСР і Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85. Отже, у Харківської міської ради, як установили суди, були відсутні правові підстави на безоплатну передачу відповідачу-2 у власність спірної земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 41 Земельного кодексу України. Водночас суд апеляційної інстанції установив, що прокурором не пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є позовні вимоги Прокурора Київського району міста Харкова заявлені до Харківської міської ради та ОК "ЖБК "Житлобуд-11" про: визнання незаконним і скасування пункту 8.3 додатку 1 до рішення Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" №330/11 від 06.07.11; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №154003, зареєстрованого в управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові; та зобов'язання ОК "ЖБК "Житлобуд-11" передати земельну ділянку, площею 0,4400 га, з кадастровим номером 6310136600:10:001:0084. Ухвалюючи судові акти у справі, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, визнав позовні вимоги обґрунтованими. Як вже зазначалося і це установили суди, оспорюване рішення органу місцевого самоврядування прийняте на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 41 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Згідно зі статтею 133 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до ЖБК і одержати в ньому квартиру. У відповідності до приписів статті 135 Житлового кодексу Української РСР до членів житлово-будівельного кооперативу приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов. Житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства (стаття 137 Житлового кодексу Української РСР). Пунктом 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу визначено, що число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, не може бути менше 5 чоловік. Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що передаючи земельну ділянку у власність Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-11", Харківська міська рада мала врахувати мету створення такого кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту. При наданні земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-11" як спеціальному суб'єкту, передбаченому статтею 41 Земельного кодексу України, рада зобов'язана з'ясовувати правовий статус, мету та підстави його створення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України, ухваленою колегією суддів судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах, від 17.06.14 у справі №21-195а14. В процесі розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Житлобуд-11" (відповідач-2) створено всупереч приписів статей 133, 135, 137 Житлового кодексу Української РСР та Примірного статуту, а отже, у Харківської міської ради були відсутні правові підстави на безоплатну передачу відповідачу-2 у власність спірної земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 41 Земельного кодексу України. Як вже зазначалося, пунктом 8.3 додатку 1 до оскаржуваного рішення ради відповідачеві-2 надано у власність спірну земельну ділянку та на підставі такого рішення йому видано державний акт на право власності на неї. Господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що спірне рішення ради в оспорюваній частині суперечить вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, а тому вказана земельна ділянка незаконно вибула із власності територіальної громади міста Харкова. Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Враховуючи наведені приписи законодавства та зважаючи на встановлені господарськими судами обставини, суди обґрунтовано задовольнили позов про визнання недійсним і скасування оскаржуваного пункту рішення міської ради. Оскільки вказане рішення ради в оскарженій частині не відповідає вимогам земельного законодавства, є незаконним та скасовано, то з цих же підстав підлягає визнанню недійсним і спірний державний акт на право власності на землю, виданий відповідачеві-2, а земельна ділянка підлягає поверненню власникові. Як вже зазначалося, відповідач-2 заявляв клопотання про застосування позовної давності. За приписами статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до частини 1 статті 261 цього ж Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Суд апеляційної інстанції установив, що прокурор довідався про порушення вимог закону щодо спірної земельної ділянки лише у травні 2015 року. За приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Отже, у розумінні приписів наведених норм, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Суд апеляційної інстанції установив, що перебіг строку позовної даності за цим позовом почався у травні 2015 року; що з позовом у даній справі прокурор (який набув статусу позивача за цим спором) звернувся у червні 2015 року, тобто в межах строку позовної давності, що, в свою чергу спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Довід касаційної скарги про те, що юридичну особу відповідача-2 було створено з дотриманням вимог закону, а тому він законно набув у власність спірну земельну ділянку, як і решта доводів касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовуються обставинами установленим судами; їм усім надавалася оцінка судами та вони ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції; приписи законодавства до встановлених обставин застосовані вірно. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.