ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 922/3485/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргикомунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської областіна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. у справі господарського суду№922/3485/14 Харківської області за позовомпублічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської областіпро за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 1 389 222,16грн. пр. Ященко Р.Ю. - дов. №14-135 від 13.05.14р. пр. Закаблуков А.С. - дов. б/н від 11.03.13р.В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області про стягнення з відповідача на користь позивача 1389222,16грн., з яких 808552,57грн. - пеня, 191436,72грн. - 3% річних, 389232,87грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №13/3031-БО-32 від 28.12.2012р. щодо строків оплати переданого позивачем природного газу.

Відповідачем у вересні 2014 року до суду було подано клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2014р. клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи задоволено та призначено у справі вказану експертизу. Провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2015р. у зв'язку з поверненням матеріалів справи з висновком експерта, поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2015р. (суддя Добреля Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. (судді Медуниця М.Є., Россолов В.В., Шепітько І.І.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 808552,57грн. пені, 191436,72грн. 3% річних та 389232,87грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині стягнення пені в розмірі 808552,57грн., комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення і постанову скасувати в частині стягнення пені в розмірі 808552,57грн. та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені на 90% стягнувши з відповідача пеню в розмірі 80855,25грн., в частині стягнення решти пені в розмірі 727697,45грн. відмовити.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012р. між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3031-БО-32 (далі-договір).

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 5920,741 тис. куб. м.

Ціну за 1000 куб. м природного газу сторони обумовили в п.п.5.1, 5.2 договору.

Згідно із п.3.2 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві, у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Порядок здійснення оплати передбачений пунктом п.6.1 договору, відповідно до якого, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно із п.9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє у частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання п.2.1 договору позивачем протягом січня-квітня 2013 року та жовтня-грудня 2013 року передано відповідачу природний газ на загальну суму 20283359,99грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 26.09.2013р., від 31.10.2013р., від 30.11.2013р., від 31.12.2013р.

Вказані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався в повному обсязі, про що свідчать довідки позивача, однак в порушення п.6.1 договору оплату поставленого природного газу здійснював несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 808552,57грн., інфляційних нарахувань у розмірі 389232,87грн. та 3% річних у розмірі 191436,72грн.

Розглядаючи справу по суті, суди виходили з того, що ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи наявність встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання та перевіривши розрахунки позивача, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 191436,72грн. та інфляційних нарахувань в сумі 389232,87грн.

В цій частині рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку не оскаржуються.

Також, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 укладеного сторонами договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Отже, враховуючи викладене, суди дійшли до висновку, що стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Також, судами перевірено доданий позивачем розрахунок пені та визнано його таким, що виконаний на підставі пунктів 6.1, 7.2 договору купівлі-продажу природного газу і є вірними.

З урахуванням викладеного, суди дійшли до висновку, що пеня, 3% річних та інфляційні правомірно нараховані позивачем за період прострочення, початком якого є дата, наступна за датою визначеною у договорі як кінцевий строк виконання зобов'язання, тобто з 14-го числа відповідного місяця.

Щодо посилання касатора на неправомірність відхилення судами клопотанням відповідача про зменшення розміру пені на 90% та порушення судами ст.233 Господарського кодексу України та ст.83 Господарського процесуального кодексу України, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що такі посилання були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та судами встановлено, що відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, виходячи з наявних доказів і встановлених обставин в кожній конкретній справі.

При цьому, судами встановлено, що вказані відповідачем в клопотанні обставини не є винятковим випадком, який надає право суду застосовувати приписи п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та звільняти боржника від господарсько-правової відповідальності.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України як суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо зменшення сум штрафу, оскільки зменшити суму штрафу можливо на підставі переоцінки доказів по справі.

Також, судами попередніх інстанцій було задоволено клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2015р. у справі №922/3485/14 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова