Постанова ВГСУ від 10.01.2017 року у справі №908/938/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Справа № 908/938/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.10.2016у справі№908/938/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомДержавної екологічної інспекції у Запорізькій областідо Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Босал-ЗАЗ"простягнення 156 866,05грн.,за участю представників сторін:від позивача:не з'явився;від відповідача:не з'явився;В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2016 у справі №908/938/16 задоволені позовні вимоги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Босал-ЗАЗ" в доход місцевого бюджету Комунарського району м. Запоріжжя 156866,05грн. шкоди завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі №908/938/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Державна екологічна інспекція у Запорізькій області, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення господарського суду першої інстанції

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 20.12.2016 Вищий господарський суд України задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 10.01.2017 позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Державної екологічної інспекції у Запорізькій області.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено планову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Босал-ЗАЗ" вимог природоохоронного законодавства України, за результатами якої виявлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Босал-ЗАЗ" здійснює господарську діяльність, пов'язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами спеціально уповноважених на те державних органів, що є порушенням статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". Також було встановлено, що термін дії дозволу №2310136700-33 від 21.04.2008 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами закінчився 20.04.2013.

На підставі матеріалів перевірки відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за №48/16064, відповідачу нараховані збитки за період з 21.04.2013 по 07.02.2014 включно, розмір яких становить 156 866,05грн.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про ліквідацію бюджетних закладів, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України" від 21.09.2012 №176-О, з січня 2013 року відбулася реформа санітарно-епідеміологічної служби України. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про передачу майна до сфери управління Держсанепідемслужби України" від 22.01.2013 №47 було створено нову структуру Головне управління Держсанепідемслужби у Запорізькій області, яке мало почати функціонувати (приймати документи та видавати висновки і погодження) з квітня 2013 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №159 "Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища" було ліквідовано Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області, яке здійснювало оформлення величин фонових концентрацій забруднюючих речовин.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановив, що Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області видано припис №172/07-П від 04.10.2013, за яким відповідач в строк до 22.11.2013 мав отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а відповідач, в свою чергу, розпочав дії, направлені на оформлення документів для отримання відповідного дозволу у лютому 2013, тобто в діях відповідача не було умислу у заподіянні шкоди.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначено, що відповідальність згідно із законом несуть особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади.

Так, апеляційною інстанцією встановлено, що затримка у оформленні дозволу на викиди сталася не з вини відповідача, що є обов'язковою умовою для покладення на останнього відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки 13.06.2013 останнім отримана відповідь №83/2 Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації про повернення пакету без розгляду в зв'язку із невизначеністю організації, яка буде здійснювати видачу та установлення величин фонових концентрацій, оскільки не внесено змін до Порядку визначення величин фонових концентрацій забруднювальних речовин в атмосферному повітрі, п. 5.4 якого встановлено, що встановлення величин здійснюється територіальними органами Мінекоресурсів України.

Вищий господарський суд України, на підставі встановлених апеляційною інстанцією фактичних обставин справи, з'ясованих судом з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ним норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновком останнього про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі №908/938/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2016 у справі №908/938/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач