Постанова ВГСУ від 09.11.2016 року у справі №911/1701/16

09.02.2017

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 911/1701/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро", с. Кодаки, Київська обл.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 рокуу справі господарського суду Київської областіза позовомПриватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Конкорд-Агро", смт. Гребінки, Київська обл.доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро", с. Кодаки, Київська обл.простягнення коштів

за участю представників

позивача: Борисенко А.М.,

відповідача: Бонтлаб В.В.

В С Т А Н О В И В:

Приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма "Конкорд-Агро" (далі за текстом - ПрСГП Агрофірма "Конкорд-Агро") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" (далі за текстом - ТОВ "Агро-Дніпро") про стягнення 102 058, 20 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.07.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з ТОВ "Агро-Дніпро" на користь ПрСГП Агрофірма "Конкорд-Агро" 102 058, 20 грн. боргу та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано доведеністю факту надання послуг (виконання робіт) за усною домовленістю сторін та не здійснення оплати таких послуг у строки відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (у семиденний строк після пред'явлення вимоги щодо сплати (04.05.2016 року)), у зв'язку з чим перебіг позовної давності розпочався з 12.05.2016 року, а тому відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Агро-Дніпро" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 25.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ПрСГП Агрофірма "Конкорд-Агро" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 25.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у травні 2012 року ПрСГП Агрофірма "Конкорд-Агро" виконано сільськогосподарські роботи по передпосівному обробітку ґрунту на площі 119 га та по посіву сої на площі 559 га, які прийняті ТОВ "Агро-Дніпро", що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт від 30.05.2012 року на суму 7 140, 00 грн. та на суму 94 918, 20 грн.

Оскільки строки оплати наданих послуг сторонами узгоджено не було, тому 04.05.2016 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 73, в якій вимагав сплатити існуючу заборгованість протягом 7 днів з моменту отримання вимоги. Невиконання вимоги про оплату виконаних робіт стало підставою для звернення позивача з в до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 102 058, 20 грн.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактично між сторонами склалися правовідносини з договору про надання послуг (підряду), які регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що сторонами не було визначено строку оплати робіт (надання послуг), строк виконання зобов'язання з оплати наданих послуг визначається на підставі положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що відповідачем не надано належних доказів оплати наданих послуг у строки встановлені ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суди дійшли вірних висновків щодо законності та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 102 058, 20 грн.

При цьому, судами правомірно відхилено заяву відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки за відсутності погодженого сторонами строку виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг (виконаних робіт), обов'язок боржника здійснити оплату визначається моментом пред'явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а тому прострочення щодо оплати розпочинається на наступний день після спливу семиденного терміну з дня отримання вимоги і саме з цього моменту починається строк перебігу позовної давності, що вказує на відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшли вірних висновків про те, що виходячи з встановлених фактичних обставин щодо виникнення між сторонами договірних зобов'язань вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за надані послуги (виконані роботи) є законними та правомірно задоволені судами.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що доводи ТОВ "Агро-Дніпро", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують сам факт виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем, відсутності повної та своєчасної оплати таких робіт, наявності заборгованості відповідача перед позивачем у вказаній сумі і обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій. Крім того, такі доводи скаржника вже були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, їм дана належна правова оцінка і вони правомірно були відхилені як необґрунтовані.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,