Постанова ВГСУ від 09.11.2016 року у справі №905/1802/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 905/1802/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Корум Україна"на ухвалуГосподарського суду Донецької області від 10.08.2016та постанову Донецької апеляційного господарського суду від 30.08.2016у справі№ 905/1802/15 Господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Сбербанк"доПублічного акціонерного товариства "Донецький енергозавод"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Корум Україна"простягнення заборгованостіза участю представників сторін:

позивача: не з'явилисявідповідача: не з'явилисятретьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Донецький енергозавод" про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 02-В/13/66/КЛ-КБ від 20.02.2013 та договором поруки від 31.05.2013 у сумі 1132907651,86 російських рублів та 84419514,22 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.10.2015 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Донецький енергозавод" до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання припиненими зобов'язань за договором поруки від 31.05.2013.

Приватним акціонерним товариством "Корум Україна" відповідно до ст. 26 Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду Донецької області подано позов до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про визнання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 02-В/13/66/КЛ-КБ від 20.02.2013 та договором поруки б/н від 31.05.2013 припиненими.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 у справі № 905/1802/15 (колегія суддів у складі: головуючого судді Сажневої М.В., суддів Ніколаєвої Л.В., Паляниці Ю.О.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., судді Дучал Н.М., Ушенко Л.В.), позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами повернуто без розгляду на підставі п.п. 4, 5 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Корум Україна" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у справі № 905/1802/15, передати справу на розгляд місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, вважаючи, що суди не дослідили належним чином доводи позивача про неможливість сплати ним судового збору і не врахували, що вимоги за первісним позовом ґрунтуються на кредитному договорі та договорі поруки, які скаржник просить визнати припиненими, що свідчить про пов'язаність позовів.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак сторони не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Повертаючи без розгляду позов Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" про визнання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії № 02-В/13/66/КЛ-КБ від 20.02.2013 та договором поруки б/н від 31.05.2013 припиненими, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені вимоги за позовом третьої особи не є тотожними з вимогами первісного позову та зустрічного позову.

Відповідно до ст. 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу.

Тобто, під час розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа може вважати, що саме їй належить право на предмет спору. Самостійність вимог третьої особи полягає в тому, що вона вважає, ніби в матеріальних правовідносинах із відповідачем перебуває саме вона і саме її право порушено відповідачем. Тож третя особа із самостійними вимогами заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Третя особа може бути допущена до участі у справі лише у тому випадку, коли її самостійна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на будь-що, що знаходиться поза цим предметом, не може бути розглянута як вимога третьої особи, а має бути здійснена через подання самостійного позову.

Як визначено у п. 1.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вступ у справу третьої особи, яка має самостійні вимоги на предмет спору, можливий тільки на підставі її позовної заяви, що повинна відповідати вимогам статей 54 - 57 ГПК, а не за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду (стаття 26 ГПК). Питання про прийняття такої заяви, відмову в її прийнятті або про її повернення вирішується на загальних підставах згідно зі статтями 61 - 63 ГПК.

Якщо така третя особа звертається з позовом, вимоги за яким не є тотожними вимогам за первісним позовом (наприклад, про визнання недійсним договору, тоді як первісний позов стосується стягнення заборгованості за тим же договором), позов третьої особи може бути повернуто на підставі пункту 5 частини першої статті 63 ГПК, оскільки третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Встановивши, що предмет позову Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" - визнання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії та договором поруки припиненими і предмет первісного позову Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" - стягнення заборгованості, не є тотожними, місцевий господарський суд, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, правомірно повернув без розгляду позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" з вказаної підстави.

Крім цього, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Місцевим господарським судом встановлено, що при поданні позовної заяви третьою особою із самостійними вимогами не надано доказів сплати судового збору, однак подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" про звільнення від сплати судового збору за подання позову, суд першої інстанції виходив з того, що скаржником не надано доказів того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити, розстрочити сплату судового збору або звільнити від його сплати.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про звільнення від сплати судового збору може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Таким чином, у розумінні приписів указаної норми закону відстрочення або розстрочення сплати судового збору скаржнику, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.

Встановивши, що скаржником не надано доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме: доказів неможливості здійснення підприємницької діяльності, припинення господарської діяльності, відсутності основних та оборотних активів на підприємстві, відсутності коштів на рахунках у банківських установах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та правомірно повернув позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами попередніх інстанцій в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі доводи скаржника щодо порушення і неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів вищенаведених висновків судів не спростовують та ґрунтуються на невірному розумінні норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, у зв'язку із чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Корум Україна" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.08.2016 та постанову Донецької апеляційного господарського суду від 30.08.2016 у справі № 905/1802/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир