ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 910/16982/15 Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Бондар С.В., Палія В.В., за участі прокурора відділу Генеральної прокуратури України О. Савицької та представників сторін І. Уланова (дов. від 06.01.2017), М. Луцького (дов. від 20.04.2016), І. Павлюкова (дов. від 20.04.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2016 року у справі № 910/16982/15 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), товариства з обмеженою відповідальність "Титан-Інвест" про скасування наказу та свідоцтва, визнання права власності,

УСТАНОВИВ: У липні 2015 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), товариства з обмеженою відповідальність "Титан-Інвест" про визнання права комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на будинок по пров. Тараса Шевченка, 18/19 літ. А в м. Києві, площею 511, 6 м2; визнання незаконним та скасування наказу від 6 серпня 2009 року № 632-в, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про видачу свідоцтва на право власності товариству з обмеженою відповідальністю "Титан-Інвест"; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 6 серпня 2009 року № САС 249805 на нежилий будинок по пров. Тараса Шевченка, 18/19 літ. А в м. Києві, площею 511,6 м2, видане на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 6 серпня 2009 року № 632-в товариству з обмеженою відповідальністю "Титан-Інвест".

Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позов не визнав, вважає що вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу та свідоцтва про право власності мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року (суддя Л. Шкурдова) позов задоволено.

На стадії апеляційного провадження товариство з обмеженою відповідальність "Титан-Інвест" подало заяву про застосування позовної давності, посилаючись на неможливість її подання до суду першої інстанції, оскільки не було належним чином повідомлено судом про розгляд справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2016 року (судді А. Мартюк, С. Алданова, Л.Зубець) рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено з мотивів спливу позовної давності.

Заступник прокурора міста Києва просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статей 11 257 261 392 393 Цивільного кодексу України, статей 20, 249 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 1, 2, 7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", статей 4, 42, 43, 83, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Відповідачі проти доводів касаційної скарги заперечують і в її задоволенні просять відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Господарськими судами встановлено, що 24 червня 2004 року Київською міською радою прийнято рішення № 322/1532 "Про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади м. Києва. які підлягають реставрації за залучені кошти", до складу якого включений нежитловий будинок по пров. Т. Шевченка/пров. Михайлівський, 18/19 літ. А в м. Києві. За результатами проведеного конкурсу інвесторів між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), комунальним підприємством "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Титан-Інвест" (інвестор) укладено інвестиційний договір від 12 квітня 2006 року № 13 про реконструкцію та будівництво нежитлого будинку по пров. Т. Шевченка/ пров. Михайлівський, 18/19 літ. А в м. Києві.

Умовами договору учасники погодили, що інвестор зобов'язується передати до комунальної власності територіальної громади міста Києва 600 м2 у реконструйованому будинку, а решта площі нежитлових приміщень передається у власність інвестору (пункти 2.6.5, 4.1 договору).

У подальшому учасники договору уклали додаткову угоду від 10 березня 2009 року № 2, якою умову інвестиційного договору щодо обов'язку інвестора повернути до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежитлові приміщення площею 600 м2 виключено, а переданий для реконструкції будинок по пров. Т. Шевченка/пров. Михайлівський, 18/19 літ. А в м. Києві, площею 511,6 м2 передається у власність інвестору після перерахування до міського бюджету грошових коштів за цей об'єкт.

Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) видано наказ від 6 серпня 2009 року № 632-в про оформлення права власності на будинок по пров. Т. Шевченка/пров. Михайлівський, 18/19 літ. А в м. Києві, на підставі якого товариству з обмеженою відповідальністю "Титан-Інвест" видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до акта приймання-передачі, підписаного Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та товариством "Титан-Інвест, загальна вартість спірних приміщень станом на 26 грудня 2008 року, складає 5 785 774 грн 80 коп.

Прокурор стверджує, що видача наказу та свідоцтва відбулися з порушенням вимог законодавства, що й спричинило спір.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідно до вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері приватизації, окреме індивідуально визначене майно, що перебуває у державній або комунальній власності, може бути відчужене на користь фізичних та юридичних осіб виключно за рішенням органу приватизації, ухваленим у порядку проведення приватизаційної процедури відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки. При цьому суд послався на рішення Господарського суду міста Києва від 9 квітня 2013 року у справі № 5011-25/17984-2012 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальність "Титан-Інвест" і комунального підприємства "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт", яким задоволено позовні вимоги про визнання недійсною з моменту укладення додаткової угоди від 10 березня 2009 року № 2 до інвестиційного договору від 12 квітня 2006 року № 13.

Переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд скасував рішення та відмовив у позові з мотивів спливу позовної давності.

Таких висновків господарські суди дійшли без урахування обставин справи та вимог закону.

За змістом частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Усупереч вимогам цієї норми господарський суд надав преюдиціальне значення рішенню, яке на час ухвалення рішення в даній справі не набрало законної сили - рішення Господарського суду міста Києва від 9 квітня 2013 року у справі № 5011-25/17984-2012 про визнання недійсною додаткової угоди було оскаржене до Київського апеляційного господарського суду і апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальність "Титан-Інвест" прийнято до провадження.

Переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність порушеного права та одночасно відмовив у позові з мотивів спливу позовної давності.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи і, вирішуючи спір, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За змістом частини другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Неправильне застосування господарським судом статей 35 і 43 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційним господарським судом статей 261 і 267 Цивільного кодексу України зумовлює скасування судових рішень у даній справі та її передачу на новий розгляд.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2016 року у справі № 910/16982/15 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя І. М. ВасищакСуддя С. В. Бондар Суддя В. В. Палій