ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року Справа № 910/16830/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуКиївського національного університету імені Тараса Шевченкана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.02.16у справі№910/16830/15господарського судуміста Києваза позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКиївського національного університету імені Тараса Шевченкапростягнення сумиза участю представників від:позивачаТесленко А.Ю. - прокурор, Яковлєв О.І. (дов. від 07.12.15), Бережок С.І. (дов. від 18.04.15)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в особі ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення із Київського національного університету імені Тараса Шевченка 436699,94 грн., з яких: 353469,59 грн. - основний борг; 33095,01 грн. - пеня; 6286,55 грн. - 3% річних; 43848,79 грн. - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовано несплатою відповідачем поставленого позивачем в січні, лютому 2014 року природного газу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.15 (суддя

Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.16 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Дикунської С.Я., суддів: Алданової С.О., Зубець Л.П.), позов задоволений повністю з підстав доведеності наявності заборгованості та її розміру.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. Скарга обґрунтована тим, що судами невірно оцінені докази у справі, а відтак, зроблені невірні висновки. Так, на думку скаржника, договір постачання газу є недійсним, оскільки укладений особою, яка не мала права укладати цей правочин. Договір діяв з 22.01.14, тому безпідставним є стягнення заборгованості за січень 2014. Крім того, 27.02.14 відкликана довіреність виконуючого обов'язки директора НДІ "КрАО", тому ця особа не мала права 28.02.14 підписувати акт приймання-передачі газу.

Скаржник звернувся із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю його представника в іншому судовому засіданні в іншій справі. Втім, дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки по-перше, його доводи не підтверджені документально, а по-друге, участь представників сторін у судовому засіданні касаційної інстанції не є обов'язаковою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 22.01.14 між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка в особі НДІ "КрАО" (покупцем) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавцем) укладено Договір, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язався передавати у власність покупцю в 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати цей газ на умовах Договору.

Договір зі сторони покупця (відповідача) підписаний виконуючим обов'язки директора НДІ "КрАО" ОСОБА_9, яка діяла на підставі Положення та довіреності №01/806-26 від 23.12.13.

Відповідно до доданої позивачем належним чином засвідченої копії довіреності №01/806-26 від 23.12.13, виданої ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка на уповноваження ОСОБА_9, виконуючого обов'язки директора НДІ "КрАО", що знаходиться за адресою: смт. Научне, Бахчисарайського району, АР Крим, на вчинення від імені Київського національного університету імені Тараса Шевченка певних юридичних дій, їй надане право, зокрема, на підписання від імені університету господарських договорів (угод), необхідних для забезпечення функціонування підрозділу, що їй підпорядковується. Таким чином, філією відповідача - НДІ "КрАО" правомірно укладено Договір купівлі-продажу природного газу від 22.01.14.

Відповідач наполягав на тому, що Договір зі сторони НДІ "КрАО" підписано не уповноваженою особою в розумінні ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, проте згідно довіреності №01/806-26 від 23.12.13, копію якої додано до скарги, ОСОБА_9 відповідачем уповноважено на підписання від імені університету господарських договорів (угод) на суму, що не перевищує 50000,00 грн., тоді як загальна вартість Договору з ПДВ на дату його укладення становить 837888,00 грн.

В матеріалах справи фактично наявні дві різні завірені копії згаданої довіреності. Відтак, питання належності копії довіреності має принципове значення.

Так, судом апеляційної інстанції (16.02.16) зобов'язано відповідача надати суду для огляду оригінал довіреності №01/806-26 від 23.12.13. Відповідачем такого оригіналу не надано з посиланням на те, що оригінал цієї довіреності видано ОСОБА_9 та не повернуто відповідачу.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" надано копію довіреності №01/806-26 від 23.12.13, видану на уповноваження ОСОБА_9 на вчинення від імені відокремленого підрозділу Київського національного університету імені Тараса Шевченка (НДІ "КрАО") певних юридичних дій, згідно якої у повіреного відсутнє обмеження на підписання від імені університету господарських договорів (угод) на суму, що не перевищує 50000,00 грн. кожний. На доданій позивачем копії довіреності №01/806-26 від 23.12.13 наявний відбиток печатки позивача із зазначенням дати засвідчення копії "13 листопада 2013 року", натомість датою видачі цієї довіреності є 23.12.13.

Таким чином, позивач надав копію довіреності, яка завірена раніше, ніж видана. За таких обставин суди безпідставно взяли до уваги копію довіреності, надану позивачем (без обмеження права повіреного на укладення угод їх сумою до 50000 грн.), а не відповідачем (де таке обмеження наявне).

Вказані обставини впливають на оцінку обставин справи, зокрема, дійсності договору постачання, правомірність підписання ОСОБА_9 актів приймання-передачі природного газу за січень 2014 року на суму 206870,62 грн., та за лютий 2014 на суму 146598,97 грн. в контексті її повноважень; і ці питання не можуть бути вирішені на стадії касаційного перегляду справи, з огляду на обмеження, встановлені ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до ч.3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, відповідно до ч.5 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; відповідно до ч.6 - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Аналізуючи вищевказані правові норми, Вищий господарський суд України приходить до висновку, за змістом ст. 215 та 203 Цивільного кодексу України, підставами недійсності договору можуть бути: дефект форми, дефект волі, дефект закону. Позивач посилається на те, що договір укладений з дефектом волі. Ці посилання мають бути належним чином перевірені судами.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів касаційної інстанції, підсумовуючи викладене, дійшла висновку, що попередніми інстанціями в порушення зазначеної норми, не встановлено всіх обставин справи, на підставі закону в їх сукупності, тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 17.09.15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.16 у справі №910/16830/скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак