ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 910/27921/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача суддівАкулової Н.В. Самусенко С.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" 2. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 12.01.2016 Київського апеляційного господарського суду 13.04.2016у справі господарського суду№ 910/27921/15 міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай"до1. Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" 2. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гайсинський консервний комбінат" 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий урожай" 4. Фонд гарантування вкладів фізичних осібтреті особи з самостійними вимогами на предмет спору 1. Державне підприємство "Завод 410ЦА" 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївназа участю представників:

від позивача - не з'явились

від відповідача-1 - Шифердеккер О.О.

від відповідача-2 - Русскіна О.В.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - 1. Волянський В.І., Гвоздецький А.М.

2. Краснокутська Н.М.

3. не з'явились

4. не з'явились

треті особи з самостійними вимогами на предмет спору

1. Демський А.Л.

2. Краснокутська Н.М.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2016 у справі № 910/27921/15 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 (головуючий суддя Рябуха В.І., судді: Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.), у задоволенні позовних вимог ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" відмовлено. У задоволенні позовних вимог ДП "Завод 410 Цивільної авіації" відмовлено та відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Централізована енергопостачальна компанія".

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" та Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулись з касаційними скаргами.

ТОВ "Централізована енергопостачальна компанія" у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у даній справі та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним з моменту укладення пункт 4.7 договору застави майнових прав від 05.02.2015, укладений між ПАТ "Авант-Банк" і ПАТ "Дельта Банк".

В касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсною умову договору, а саме пункт 4.7 договору застави майнових прав від 05.02.2015, укладений між ПАТ "Авант-Банк" і ПАТ "Дельта Банк".

Касаційні скарги мотивовані порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 203, 215, 216, 590 Цивільного кодексу України, статей 2, 34, пункту 2, частини 5 статті 36, пунктів 1, 5, 7 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", частини 1 статті 20, 23 Закону України "Про заставу", статті 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статей 35, 83 Господарського процесуального кодексу України, постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 392/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних".

02.07.2016 від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук Зої Миколаївни надійшло клопотання про розгляд касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у відсутності приватного нотаріуса.

06.07.2016 від ТОВ Фудмаркет" касаційною інстанцією отримано письмові пояснення, в яких товариство просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Від ПАТ "Авант-Банк" надійшов відзив на касаційну скаргу, банк просить залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у даній справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 05.02.2015 між ПАТ "Авант-Банк" (заставодержатель) та ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав, з урахуванням договору про внесення змін та доповнень від 12.02.2015, предметом якого є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами (далі - боржники), що є його невід'ємною частиною (надалі всі зазначені вище кредитні договори та генеральні кредитні договори, договори про відкриття кредитної лінії, договори про кредитування чи інша назва договору про надання кредитних коштів на умовах повернення, платності, строковості, забезпеченості та цільового характеру використання разом та/або окремо іменуються - кредитний договір). Станом на 05.02.2015 заборгованість за кредитними договорами становить 376 007 587,04 грн., в т.ч.:

- кредитний договір від 21.01.2011 № 19К-Н між ПАТ "Сведбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та ТОВ "Фудмаркет" - 166 009 867,40 грн.;

- кредитний договір від 20.06.2007 № 22/46/07-КЛТ між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та ТОВ "Гайсинський консервний комбінат" - 11 925 122,19 грн.;

- кредитний договір від 27.04.2012 № 3.3ДС/11/2012-КЛТ між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай" - 14 889 139,96 грн.;

- кредитний договір від 30.07.2010 № 3.3ДС/35/2010-КЛТ між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором, та ТОВ "Торгівельна компанія "Урожай" - 183 183 457,49 грн.

Станом на 12.02.2015 заборгованість за договором кредитної лінії становить 79 888 191,01 грн., за в т.ч.:

- договір кредитної лінії № ВКЛ-2002457/1 від 15.05.2012, між "Дельта Банк", та ДП "Завод 410ЦА" (позичальник) - 79 888 191,01 грн.

Зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки, поруки тощо, перелік яких наведений у акті прийому-передачі, що буде укладений сторонами цього договору протягом одного робочого дня після укладення цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору майнові права сторони за домовленістю оцінюють у сумі 455 895 778,05 грн.

Надана застава забезпечує належне виконання заставодавцем вимог заставодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з договору про надання міжбанківського кредиту від 11.11.2014 №ММ70343LG, договору про надання міжбанківського кредиту від 26.09.2014 №MM69765LG, з договору про відкриття та ведення кореспондентського рахунка від 18.08.2014 №180814Л та договору про відкриття та ведення кореспондентського рахунку від 07.02.2014 №070214-Л, укладених між заставодавцем та заставодержателем, а також всіх додаткових договорів (угод), що будуть укладені до них, а також з усіх окремих кредитних договорів (та змін до них) та письмових повідомлень від заставодавця (далі разом або окремо - кредитний договір), в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов (п.1.3 договору застави від 05.02.2015).

У пункті 1.4. договору застави від 05.02.0215 визначено, що кінцевий термін виконання основного зобов'язання 01.04.2015.

Згідно з пунктами 3.1.4, 3.1.5 договору за умовами договору застави від 05.02.2015 заставодержатель має право, зокрема, звертати стягнення на предмет застави (отримання вимоги, що випливає із заставленого права) і реалізовувати заставлені майнові права і задовольнити за їх рахунок свої грошові вимоги за кредитним договором у повному обсязі до настання терміну виконання заставодавцем відповідних зобов'язань, серед іншого, у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення заставодавця до категорії неплатоспроможних, самостійно без звернення до суду здійснювати реалізацію майнових прав наданих заставодавцем у забезпечення за кредитом.

Згідно з пунктом 4.6 договору застави від 05.02.2015 звернення стягнення на предмет застави відбувається у порядку, передбаченому статтею 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Пунктом 4.7 договору передбачено, що у випадку, якщо в термін, визначений у пункті 1.4 договору, заставодавець не виконає умови основного зобов'язання перед заставодержателем, або у разі прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації/призначення ліквідатора/реорганізація (злиття/приєднання/виділення) заставодавця, заставодержатель в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за цим договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Урожай" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання недійсним пункту 4.7 договору застави майнових прав від 05.02.2015, укладеного між ПАТ "Авант-Банк" та ПАТ "Дельта Банк", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 213.

Державним підприємством "Завод 410 Цивільної авіації" подано, в порядку статті 26 Господарського процесуального кодексу України, позов як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору про визнання недійсним пункту 4.7 договору застави майнових прав, посвідченого 05.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 213.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" подало, в порядку статті 26 Господарського процесуального кодексу України, позов як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору про визнання недійсним пункту 4.7 договору застави майнових прав, посвідченого 05.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 213.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія Вищого господарського суду України, відмовлено позивачеві та третім особам з самостійними вимогами у задоволенні позовних вимог.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно зі статтею 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань якщо інше не передбачено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Отже, договір застави за своєю правовою природою є забезпечувальним правочином, за рахунок якого, кредитор, у разі порушення боржником основного зобов'язання, має переважне право задовольнити свої вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 590 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про заставу".

Порядок реалізації предмета застави регламентовано статтею 23 Закону України "Про заставу".

Згідно зі статтею 23 вказаного Закону при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Тобто, заставодержатель набуває право переводу на себе заставлених майнових прав, а не стягнення грошових коштів із боржника за кредитним договором; уступка вимоги за статтями 512, 514 Цивільного кодексу України та уступка заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права, за статтею 23 Закону України "Про заставу", мають різну правову природу.

Договір застави майнових прав є способом забезпечення виконання зобов'язання, а не правочином щодо розпорядження майновими правами. На відміну від правочину відступлення права вимоги, укладення договору застави майнових прав не має безпосереднім наслідком відчуження заставодавцем заставодержателю відповідних майнових прав. Вибуття заставодавця зі складу правовідношення, право вимоги за яким передано в заставу, шляхом заміни його заставодержателем можливе лише у випадку невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Частина 1 статті 212 Цивільного Кодексу України визначає, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Сторонами у договорі застави майнових прав від 05.02.2015 узгоджено порядок укладення і зміст договірного обтяження як відступлення права вимоги таким чином, що при настанні обумовлених умов ПАТ "Авант-Банк" в момент настання таких подій набуває всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за кредитними договорами/договорами застави/договорами іпотеки, майнові права за якими передані в заставу за цим договором, що є передбаченим законом заходом щодо предмета обтяження для задоволення ПАТ "Авант-Банк" своїх вимог, що випливає зі змісту обтяження, і таке задоволення вимог відбувається в узгодженому сторонами порядку, що відповідає вимогам Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Пунктом 4.7 договору застави не передбачено обов'язку сторін щодо укладання інших угод відносно такого набуття заставодержателем всіх прав та обов'язків кредитора до боржників.

Тобто, порядок укладення і зміст договірного обтяження як відступлення права вимоги обумовлені оспорюваним пунктом.

Крім того, на виконання вимог статті 23 Закону України "Про заставу", ПАТ "Авант-банк" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про перевід на ПАТ "Авант-банк" всіх прав та обов'язків кредитора до боржників за договорами, вказаними у договорі застави майнових прав від 05.02.2015, на загальну суму грошової вимоги у розмірі 455 895 778,05 грн.

Таким чином відсутні підстави для визнання пункту 4.7 договору застави майнових прав від 05.02.2015 недійсним.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання ТОВ "Централізована енергопостачальна компанія" на норми статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки договір застави майнових прав від 05.02.2015 врегульовує відносини застави як способу забезпечення зобов'язань та не свідчить про примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку.

Також колегією суддів не приймаються до уваги посилання на статтю 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", щодо нікчемності правочину, оскільки судами попередніх інстанцій досліджено дійсність договору застави.

Оскільки протоколом від 18.05.2015 комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями визнано договір застави майнових прав від 05.02.015 нікчемним, а предметом спору у даній справі є визнання недійсним пункту 4.7 вказаного договору, господарський суд правомірно здійснив оцінку вказаного правочину.

АТ "Дельта Банк" в касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм статті 35 Господарського процесуального кодексу, оскільки висновки судів щодо відсутності підстав для визнання договору нікчемним, суперечать правовій позиції інших судів.

Разом з тим, до відзиву на позовну заяву додано рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/16646/15 за позовом ПАТ "Авант-Банк" до ПАТ "Дельта Банк" за участю третіх осіб: ТОВ "Фудмаркет", ТОВ "Гайсинський консервний комбінат", ТОВ "Торговий дім "Золотий урожай", ТОВ " Торгівельна компанія "Урожай" ДП "Завод 410 Цивільної авіації" про звернення стягнення на заставлене майно на суму 455 895 778,05 грн., яким визнано за ПАТ "Авант-Банк" внаслідок набуття за договором застави майнових прав, укладеним між ПАТ "Авант-Банк" та ПАТ "Дельта Банк", майнових прав та обов'язків кредитора на загальну суму грошової вимоги у розмірі 455 895 778,05 грн. Судом встановлено відсутність підстав для визнання договору нікчемним.

У справі № 902/392/14 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "Гайсинський консервний комбінат", ТОВ "Торговий дім "Золотий урожай", ДП "Уманський консервний завод" про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, при розгляді заяви ПАТ "Авант-Банк" про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником суди посилаються на протокол засідання від 18.05.2015 комісії з перевірки правочинів (інших договорів). Крім того, суди вказують на те, що вибуття заставодавця зі складу правовідношення, право вимоги за яким передано в заставу, шляхом заміни його заставодержателем як правонаступником можливе лише у випадку невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та після вчинення відповідних дій щодо звернення стягнення на предмет застави.

На день прийняття постанови судом апеляційної інстанції у даній справі Господарським судом міста Києва лише розглядалась справа № 910/1209/16 про визнання недійсним договору застави майнових прав від 05.02.2015.

Не приймаються до уваги посилання на постанову Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", оскільки недотримання банком вимог вказаної постанови не є підставою для визнання договору застави від 05.02.2015 або окремих пунктів договору недійсним.

При цьому, постанова Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних" є правовим актом індивідуальної дії та має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, дія якого вичерпується одноразовим застосуванням та, на відміну, від нормативно-правового акта, спрямована на реалізацію заходів впливу стосовно конкретного проблемного банку, а не щодо невизначеного кола осіб.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Централізована енергопостачальна компанія" та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2016 у справі № 910/27921/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. Саранюк

Судді Н. Акулова

С. Самусенко