ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року Справа № 924/1105/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Данилової М.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Катіон"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017у справі № 924/1105/14 Господарського суду Хмельницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Катіон"до відповідачів:1. Шаровечківської сільської ради, 2. Хмельницької районної ради,за участю третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Приватного підприємства "Царське озеро",за участю третіх осіб,які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Хмельницької районної державної адміністрації; 2. Комунального підприємства "Спецбудресурс";за участюПрокуратури міста Хмельницькогопроскасування п. 2 рішення сесії Шаровечківської сільської ради № 4 від 06.10.1999; визнання права користування земельною ділянкою,

за участю представників

від позивача: Степанов А.М.;

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2: не з'явились;

від третьої особи на стороні відповідача-1: Малаха А.М.;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: Остапчук О.О.;

від прокуратури: старший прокурор відділу ГПУ Доценко Г.О.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2017 у справі № 924/1105/14 (головуючий суддя - Муха М.Є., судді: Виноградова В.В., Субботіна Л.О.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 (головуючий суддя - Крейбух О.Г., судді: Огороднік К.М., Юрчук М.І.), відмовлено у позові ПАТ "Катіон" до Шаровечківської сільської ради за участю прокуратури м. Хмельницького на стороні Шаровечківської сільської ради з метою захисту прав та інтересів держави за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ПП "Царське озеро" до Хмельницької районної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Хмельницької районної державної адміністрації, КП "Спецбудресурс" про скасування п. 2 рішення сесії Шаровечківської сільської ради № 4 від 06.10.1999 та про визнання права користування земельною ділянкою.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Катіон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 924/1105/14 і прийняти нове рішення, яким позов ПАТ "Катіон" задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, ст.ст. 261, 264 Цивільного кодексу України, ст.ст. 141, 152 Земельного кодексу України, ст. 27 Земельного кодексу України 1990 року, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 3.3 Інструкції про порядок складання, видачі (заміни) і зберігання державних актів на право користування землею, затвердженою Міністерством сільського господарства СССР 07.09.1976, ст.ст. 34, 41, 42 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.05.2017 у справі № 924/1105/14 відмовлено Шаровечківській сільській раді в задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

02.06.2017 до Вищого господарського суду України від відповідача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Шаровечківська сільська рада просила залишити рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 924/1105/14 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

02.06.2017 до Вищого господарського суду України від третьої особи на стороні відповідача-1 надійшов відзив на касаційну скаргу в якому ПП "Царське озеро" просило рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 924/1105/14 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

06.06.2017 до Вищого господарського суду України від позивача надійшло декілька додаткових пояснень аналогічного змісту, в яких ПАТ "Катіон" повторно просило скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 924/1105/14 і прийняти нове рішення, яким позов ПАТ "Катіон" задовольнити повністю.

У призначене судове засідання з'явилися представники позивача, третьої особи на стороні відповідача-1, третьої особи-2 та прокуратури. Представники відповідачів, третьої особи-2 не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи на стороні відповідача-1, третьої особи-2 та прокуратури, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, наказом Міністра електронної промисловості СРСР від 10.02.1969 введено в експлуатацію з 01.03.1969 на частково прийнятих площах Хмельницький завод конденсаторів та присвоєно йому відкриту назву "Катіон".

У 1997 році підприємству п/я В-2974 видано держаний акт на право користування землею Б № 041523, відповідно до якого за зазначеним підприємством закріплено у безстрокове та безоплатне користування 3,0 га землі в межах згідно з планом землекористування для будівництва корпусу нестандартного устаткування. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 1.

23.12.1987 розпорядженням Ради Міністрів Української РСР № 674-р виділено в постійне користування підприємству поштова скринька В-2974 під будівництво водоймища земельну ділянку площею 122,7 га, з них 6,5 га ріллі (із земель колгоспу ім. Димитрова 88,2 га та радгоспу імені Щорса 34,5 га).

Відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військо-промислового комплексу і конверсії України № 338 від 04.03.1994 "Про створення відкритого акціонерного товариства "Катіон", створено на базі Заводу "Катіон" Відкрите акціонерне товариство "Катіон" та затверджено його статут.

25.11.1994 Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради народних депутатів видано ВАТ "Катіон" свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності № 05470288.

31.03.1999 рішенням третьої сесії Шаровечківської сільської ради народних депутатів Хмельницького району № 8 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель ВАТ "Катіон" під збудованим водосховищем технічного водопостачання" затверджено матеріали інвентаризації земель ВАТ "Катіон" під збудованим водосховищем технічного водопостачання. Закріплено в постійне користування ВАТ "Катіон" земельну ділянку розміром 100,6 га, на якій побудоване водосховище технічного водопостачання. Вирішено видати ВАТ "Катіон" державний акт на право постійного користування земельною ділянкою 100,6 га за матеріалами інвентаризації земель.

31.03.1999 Хмельницькому ВАТ заводу "Катіон" видано держаний акт на право постійного користування землею І-ХМ № 000328, відповідно до якого зазначеному землекористувачу надано у постійне користування 100,6 га землі в межах згідно з планом землекористування. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 8.

06.10.1999 рішенням Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 4 "Про передачу земельної ділянки ВАТ "Катіон" у зв'язку із викупом споруд технічного водопостачання ТОВ "Троговий дім "Бартерсервіс" вирішено передати в постійне користування ВАТ "Торговий дім "Бартерсервіс" земельну ділянку площею 100,6 га згідно з державним актом на право постійного користування землею (п. 1 рішення). Вирішено вважати недійсним державний акт на право постійного користування землею, виданий Шаровечківською сільською радою 31.03.1999, реєстраційний № 8 ВАТ "Катіон" (п. 2 рішення).

Господарськими судами також встановлено, що постановою Господарського суду Хмельницької області від 27.03.2007 у справі № 7/436-НА за позовом прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької обласної ради до Шаровечківської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ "Торговий дім "Бартерсервіс", ВАТ "Катіон" позов задоволено та визнано протиправним і скасовано п. 1 рішення Шаровечківської сільської ради № 4 від 06.10.1999.

19.11.2012 розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації Хмельницької області № 2295/2012-р надано дозвіл КП "Спецбудресурс" на розробку проекту землеустрою щодо відведення в користування на умовах оренди земельної ділянки водного фонду для риборозведення площею 101,00 га із земель державної власності за межами населеного пункту на території Шаровечківської сільської ради.

27.06.2013 розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації № 302\2013-р затверджено проект землеустрою щодо відведення в користування на умовах оренди КП "Спецбудресурс" Хмельницької районної ради земельних ділянок водного фонду із земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб на території Шаровечківської та Грузевицької сільських рад. Передано в користування на умовах оренди КП "Спецбудресурс" Хмельницької районної ради строком на 49 років земельну ділянку водного фонду (6825089600:03:001:0001) площею 42,8378 га (під водою - 39,2182 га, прибережна смуга - 3,6196 га), із земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб за межами населеного пункту на території Шаровечківськї сільської ради; земельну ділянку водного фонду (6825082200:04:013:0001) площею 19,4628 га (під водою 39,2182 га, прибережна смуга - 3,6196 га) із земель державної власності (землі водного фонду) для рибогосподарських потреб за межами населеного пункту на території Грузевицької сільської ради.

27.06.2013 між Хмельницькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та КП "Спецбудресурс" Хмельницької районної ради (орендар) було укладено договір № 652 оренди земельної ділянки площею 42,8378 га, з них: 39,2182 га - під водою, 3,6196га - прибережна смуга, кадастровий номер - 6825089600:03:001:0001.

Як встановлено господарськими судами, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.10.2013 у справі № 924/1195/13 задоволено позов ПАТ "Катіон" до ТОВ "Хмельницький завод "Катіон", ТОВ "Торговий дім "Бартерсервіс" про визнання недійсним договору № 48-Х купівлі-продажу від 16.05.1999, укладеного між Дочірнім підприємством "Катіон-Ексім" ВАТ "Катіон" (правонаступник - ТОВ "Хмельницький завод "Катіон") та ТОВ "Торговий дім "Бартерсервіс" та визнано недійсним вказаний договір. Зокрема, даним зазначеним рішенням від 21.10.2013 встановлено, що предметом спірного договору була частина недобудованого комплексу технічного водопостачання розміщеного біля "Західно - Об'їздної дороги" м. Хмельницького в складі: технічний водозабір, насосна станція, господарські приміщення розміщені на площі 100,6 га.

21.04.2014 між КП "Спецбудресурс" Хмельницької районної ради (орендар) та ПП "Царське озеро" (суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки № 2, відповідно до п. 2.1 якого в суборенду була передана земельна ділянка площею 42,8378, з них: 39,2182 га - під водою; 3,6196 га - прибережна смуга, кадастровий номер - 6825089600:03:001:0001.

Передача вказаної земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 21.04.2014, підписаним КП "Спецбудресурс" Хмельницької районної ради та ПП "Царське озеро".

Господарськими судами встановлено, що 26.05.2014 Хмельницька районна рада Хмельницької області листом № 217/01-07 на запит ПАТ "Катіон" від 21.05.2014 № 327 повідомила, що згідно з рішенням Шаровечківської сільської ради Хмельницького району державний акт на право постійного користування землею, виданий Шаровечківською сільською радою від 31.03.1999 реєстраційний номер 8 ВАТ "Катіон" вважається недійсним, земельна ділянка площею 100,6 га не перебуває у постійному користуванні ВАТ "Катіон".

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.07.2014 у справі № 686/10755/14-а за адміністративним позовом ПАТ "Катіон" до Хмельницької районної ради про визнання протиправним та скасування рішень сесії, визнано протиправним та скасовано п. 1, 2 рішення 17 сесії Хмельницької районної ради 6 скликання від 18.09.2013 № 18-17/2013 року "Про передачу безхазяйних гідротехнічних споруд" в частині прийняття у спільну власність територіальних громад Хмельницького району шлюзних мостів, що розташовані на території Шаровечківської сільської ради.

У зв'язку з тим, що його права як землекористувача земельної ділянки порушені, ПАТ "Катіон" звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Шаровечківської сільської ради, Хмельницької районної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Хмельницької районної державної адміністрації, Комунального підприємства "Спецбудресурс" про визнання незаконним та скасування п. 2 рішення сесії Шаровечківської сільської ради № 4 від 06.10.1999 "Про передачу земельної ділянки ВАТ "Катіон" у зв'язку із викупом споруд технічного водопостачання ТОВ "Троговий дім "Бартерсервіс" та визнання за ПАТ "Катіон" право користування земельною ділянкою розміром 100,6 га, призначеною для розміщення водосховища технічного водопостачання, розташовану на території Шаровечківської сільської ради за межами населених пунктів, згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії І-ХМ № 000328 від 31.03.1999, виданого Шаровечківською сільською радою Хмельницького району та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 8.

Вирішуючи спір, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що п. 2 рішення сесії Шаровечківської сільської ради № 4 від 06.10.1999 "Про передачу земельної ділянки ВАТ "Катіон" в зв'язку із викупом споруд технічного водопостачання ТОВ "Троговий дім "Бартерсервіс", суперечить чинному законодавству, оскільки прийняте сільською радою із перевищенням повноважень. Разом з тим, у зв'язку з пропуском строку позовної давності, враховуючи, що представник ВАТ "Катіон" був учасником судового процесу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача під час розгляду Господарським судом Хмельницької області справи № 7/436-НА, предметом розгляду якої було визнання протиправним та скасування п. 1 цього ж рішення Шаровечківської сільської ради № 4 від 06.10.1999, відмовили в задоволенні позову. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки Державний акт на право постійного користування землею серії І-ХМ № 000328 від 31.03.1999 на підставі пункту 2 оскаржуваного рішення Шаровечківської сільської ради від 06.10.1999 № 4 вважається недійсним, а відтак і право користування ПАТ "Катіон" спірною земельною ділянкою площею 100,6 га є припиненим, в задоволенні вимоги про визнання права постійного користування земельною ділянкою слід відмовити.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками місцевого та апеляційного господарських судів частково, вважає їх передчасними та такими, що зроблені без врахування приписі чинного законодавства, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є, зокрема, вимога про визнання незаконним та скасування п. 2 рішення сесії Шаровечківської сільської ради № 4 від 06.10.1999, яким вирішено вважати недійсним виданий ВАТ "Катіон" Державний акт на право постійного користування 1999 року. Вказаний позов ПАТ "Катіон" був поданий до господарського суду 31.07.2014.

Згідно зі ст. 71 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, в редакції, яка була чинною на момент прийняття спірного рішення ради, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, в редакції, яка була чинною на момент прийняття спірного рішення ради, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

При цьому згідно з ч. 6 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності у 2004 році, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні вищевказаної позовної вимоги, господарські суди попередніх інстанцій, встановили, що позивач дізнався про існування оспорюваного ним рішення в 2007 році, оскільки представник ВАТ "Катіон" був присутній та заперечував проти позовних вимог під час розгляду Господарським судом Хмельницької області справи № 7/436-НА, предметом розгляду якої була вимога прокурора про визнання протиправним та скасування п. 1 рішення Шаровечківської сільської ради № 4 від 06.10.1999. В зв'язку з цим суди застосували правила Цивільного кодексу України про позовну давність і на підставі ст. 257 ЦК України дійшли висновку, що позивачем було пропущено трирічний строк позовної давності, враховуючи, що з позовом останній звернувся тільки у 2014 році.

Разом з тим, застосовуючи трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, суди не врахували таке.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з п. 4. ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 20.12.2011 "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

При цьому вказаним Законом, який набрав чинності 15.01.2012, зазначений пункт ч. 1 ст. 268 ЦК України було виключено, а пунктом 5 його Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій залишили поза увагою вищевказані законодавчі приписи та дійшли до передчасних висновків про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування п. 2 рішення сесії Шаровечківської сільської ради № 4 від 06.10.1999, яким вирішено вважати недійсним виданий ВАТ "Катіон" Державний акт на право постійного користування від 31.03.1999, та не встановили чи було пропущено позивачем встановлений Законом України від 20.12.2011 трирічний строк для звернення до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи, враховуючи, що позовна заява була подана ПАТ "Катіон" 31.07.2014.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, що була чинною на момент прийняття спірного рішення ради, до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належали, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, що була чинною на момент прийняття спірного рішення ради, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

При цьому згідно з ч. 6 ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, що була чинною на момент прийняття спірного рішення ради, надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, що була чинною на момент прийняття спірного рішення ради, право користування земельною ділянкою припиняється, зокрема, в разі вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Земельного кодексу України 1990 року в редакції, що була чинною на момент прийняття спірного рішення ради, вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Отже, зі вказаних законодавчих приписів вбачається, що до повноважень сільських рад на момент прийняття спірного рішення належали, зокрема, повноваження надавати у користування земельні ділянки на їх території з послідуючим посвідченням такого користування державними актами, а також, за наявності підстав, припиняти право користування земельною ділянкою чи її частиною. При цьому в разі припинення права користування земельною ділянкою з послідуючим наданням її в користування іншій особі, вказана земельна ділянка підлягала обов'язковому вилученню у попереднього землекористувача.

Крім того відповідно до п. 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 N 43 (далі - Інструкція), яка була чинною на момент винесення спірного рішення, у випадку припинення права користування земельною ділянкою відповідний державний не потребував визнання його недійсним, оскільки в такому випадку він повертався до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігався другий примірник цього документа, технічний звіт з його складання та книги записів (реєстрації), а у відповідній книзі записів (реєстрації) робився запис про припинення права користування земельною ділянкою.

Однак, місцевий та апеляційний господарські суди викладеного не врахували та, обмежившись посиланням на дійсність п. 2 рішення Шаровечківської сільської ради № 4 від 06.10.1999, дійшли висновку про припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою розміром 100,6 га згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії І-ХМ № 000328 від 31.03.1999.

При цьому господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено обставин з якими закон пов'язує підстави припинення права постійного користування землею, посвідченого державним актом, як-то чи була вилучена спірна земельна ділянка у позивача за його згодою, чи були дотримані вимоги Інструкції щодо повернення Державного акту серії І-ХМ № 000328 від 31.03.1999 до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігався другий примірник цього документа, технічний звіт з його складання та книги записів (реєстрації) та внесення запису про припинення права користування земельною ділянкою у відповідній книзі записів (реєстрації).

Таким чином, не з'ясувавши чи породжує п. 2 спірного рішення ради правові наслідки у вигляді припинення у позивача права постійного користування землею, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли до передчасних висновків про припинення вказаного права у позивача лише у зв'язку з дійсним та не скасованим п. 2 спірного рішення, а відтак фактично залишили нерозглянутою позовну вимогу ПАТ "Катіон" про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування від 31.03.1999 та безпідставно відмовили в задоволенні вказаної вимоги.

Вищевикладене свідчить про передчасність висновків господарських судів попередніх інстанцій, зроблених без врахування законодавчих приписів та без встановлення всіх обставин справи.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому за приписами ч. 2 ст. 111-7 ГПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові або додатково перевіряти вже наявні докази.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови у даній справі з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст. 111-9 ГПК України.

При цьому, під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування судових актів та передачі справи на новий розгляд.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Катіон" підлягає частковому задоволенню, а постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2017 у справі № 924/1105/14 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Катіон" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 924/1105/14 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі № 924/1105/14 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 10.01.2017 у справі № 924/1105/14 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

М.В. Данилова