ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 904/4951/15

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представників сторін С. Бережка (дов. від 18.04.2014), О. Галати (дов. від 05.01.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 7 жовтня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року у справі № 904/4951/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" про стягнення 1 992 127 грн 49 коп.,

УСТАНОВИВ: У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" про стягнення 1 082 836 грн 22 коп. інфляційних втрат, 451 340 грн 25 коп. пені, 35 609 грн 71 коп. річних і 422 341 грн 31 коп. штрафу з підстав неналежного виконання умов договору від 27 грудня 2013 року № 182/14-ПР купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної оплати вартості спожитого газу.

Відповідач позов визнав і просив суд зменшити розмір санкцій.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 7 жовтня 2015 року (судді І. Мілєва, Я. Золотарьова, В. Ярошенко) позов задоволено в частині стягнення 1 082 469 грн 36 коп. інфляційних втрат, 34 579 грн 37 коп. річних, 261 875 грн 84 коп. пені та 180 725 грн 40 коп. штрафу; у решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року рішення змінено: позов задоволено в частині стягнення 865 612 грн 90 коп. інфляційних втрат, 34 437 грн 14 коп. річних, 261 079 грн 35 коп. пені та 253 404 грн 79 коп. штрафу; у решті позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить рішення та постанову скасувати в частині відмови в стягненні 189 464 грн 41 коп. пені та 241 615 грн 91 коп. штрафу з підстав неправильного застосування господарськими судами статті 233 Господарського кодексу України, статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов у частині стягнення пені та штрафу задовольнити в повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 27 грудня 2013 року сторони уклали договір купівлі продажу природного газу № 182/14-ПР (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність покупця у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити його вартість.

Умовами договору сторони погодили, що газ використовується покупцем виключно для власних потреб; продавець передає покупцеві з 1 січня по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 4 500,0 тис. м3; приймання - передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу; не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу; за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором; договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 1 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункти 1.2., 2.1., 3.3., 3.4., 6.1., 7.1., 11.1. договору).

На виконання умов договору позивач у вересні-грудні 2014 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 6 712 867 грн 72 коп.

Відповідач розрахувався з порушенням строку, що й спричинило спір.

За правилами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

Отже господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення індексу інфляції і річних

Водночас апеляційний господарський суд, здійснюючи перевірку розрахунку суми річних дійшов висновку, що господарським судом залишено поза увагою, що за постачанням, проведеним у листопаді 2014 року, оплату мало бути здійснено в строк до 14 грудня 2014 року, яке було вихідним днем, а тому, з урахуванням приписів частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, останнім днем строку є перший за ним робочий день, тобто в даному випадку - 15 грудня 2014 року, і відповідно прострочення почалося з 16 грудня 2015 року. Отже, простроченням за постачанням, здійсненим у листопаді 2014 року, є період з 16 грудня 2014 року по 12 березня 2015 року, у той час як судом першої інстанції річні стягнуто за період з 15 грудня 2014 року по 12 березня 2015 року, що призвело до безпідставного стягнення 142 грн 23 коп.

До того ж при здійсненні перерахунку інфляційних втрат господарським судом не враховано, що початком нарахування інфляційних втрат є місяць, наступний за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, та не взято до уваги те, що індекс інфляції застосовується в середньому за місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому мав бути здійснений платіж. Між тим позивачем у розрахунку інфляційних втрат по кожному місяцю було взято суму боргу на початок місяця, а не на кінець місяця, тобто при обчисленні втрат від інфляції публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" визначено невірні періоди, а саме безпідставно нараховано інфляційні втрати за період вересень-жовтень 2014 року, а також неправильно визначено період нарахування інфляційних втрат за постачаннями, які мали місце в листопаді - грудні 2014 року.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, він повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

За обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди, на підставі пункту 7.2 договору, статей 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України, дійшли обґрунтованого про застосування до спірних правовідносин господарських санкцій.

Здійснивши перевірку періодів нарахування пені та штрафу, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що загальна сума пені, що підлягає стягненню, дорівнює 435 132 грн 25 коп., а штраф - 422 341 грн 31 коп.

При цьому, урахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, невідповідність розміру стягуваної неустойки по відношенню до невиконаного зобов'язання, господарські суди, застосувавши до спірних правовідносин правила часини 1 статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовано зменшили розмір пені та штрафу.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року у справі № 904/4951/15 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець