Постанова ВГСУ від 05.07.2016 року у справі №926/48/16

Друк

Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 926/48/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Прокопанич Г.К.

розглянув касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, м. Київ (далі - Фонд),

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2016

зі справи № 926/48/16

за позовом Фонду

до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Тензор", м. Чернівці (далі - Товариство),

про стягнення 1 350 000 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна фінансова інспекція України, м. Київ (далі - Інспекція).

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Федорової К.К.,

відповідача - не з'яв.,

третьої особи - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості в сумі 1 350 000 грн. за договором від 13.06.2013 № 31306-3 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 03.03.2016 (суддя Миронюк С.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2016 (колегія суддів у складі: Кузь В.Л. - головуючий, Данко Л.С., Орищин Г.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Фонд просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, витрати зі сплати судового збору покласти на Товариство. Скаргу мотивовано порушенням апеляційним господарським судом норм статей 22,43, 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, і просить останню залишити "в силі без змін", а скаргу - без задоволення. Товариством подано також клопотання про проведення судового засідання з розгляду касаційної скарги без участі представника Товариства.

Інспекцією подано до Вищого господарського суду України письмові пояснення зі справи, в яких вона просить задовольнити позов Фонду.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У розгляді справи судові інстанції виходили з таких обставин та висновків.

Фондом і Товариством укладено Договір щодо закупівлі послуги щодо наукового дослідження та експериментального розроблення у сфері техніки та технологій, крім біотехнологій (72.19.2) "Розробка та підготовка до серійного виробництва багатофункціонального засобу вимірювальної техніки для здійснення контролю параметрів мікроклімату у виробничому середовищі"; замовник (Фонд) мав прийняти та оплатити ці послуги.

Згідно з умовами Договору:

- ціна Договору становить 1 350 000 грн. без ПДВ (пункт 3.1);

- розрахунки проводяться поетапно шляхом оплати замовником вартості етапу наданих послуг протягом 15 банківських днів після підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг за етапом та акта приймання-передачі нематеріального активу за етапом, акта приймання-передачі дослідного зразка за етапом (пункт 4.1);

- замовник протягом 15 днів з дня отримання названих актів зобов'язаний надати виконавцю (Товариству) підписані акти або відмову від прийняття послуг (пункт 4.2).

На виконання умов Договору Фонд перерахував Товариству кошти в сумі 1 350 000 грн.

Доказом виконання Договору та підтвердженням факту створення і підготовки до серійного виробництва багатофункціонального засобу вимірювальної техніки (ЗВТ) для здійснення контролю параметрів мікроклімату у виробничому середовищі є результати державних приймальних випробувань вимірювачів параметрів мікроклімату ЕКОТЕНЗОР-МК.

Випробування проведено з 12 вересня по 8 жовтня 2014 року Національним науковим центром (ННЦ) "Інститут метрології" державним підприємством "Чернівецький регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (ДП "Буковинстандартметрологія"), про що складено акт державних приймальних випробувань, та прилад ЕКОТЕНЗОР-МК внесено до Державного реєстру України засобів вимірювальної техніки. Результати відповідних випробувань визнано позитивним.

Сторонами підписано без зауважень акти прийняття-передачі наданих послуг за етапами та комісійний акт прийняття результатів наданої за Договором послуги.

Інспекцією на виконання плану контрольно-ревізійної роботи проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Фонду за період з 01.04.2013 по 01.05.2015 із залученням головного судового експерта Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності ОСОБА_6 для проведення перевірки робіт/послуг, пов'язаних із створенням у Фонду програмного забезпечення.

У довідці відповідної ревізії, складеною ОСОБА_6, зазначено низку порушень, що відображені і в акті ревізії Інспекції; зокрема, встановлено, що відповідно до технічних вимог (додаток №1 до договору) даний прилад має дві основні складові: конструкція приладу та програмне забезпечення, що дозволяє виконувати всі необхідні виміри та забезпечує передачу результатів вимірів через порт Ц5В на комп'ютер.

У пункті 2 Реєстру результатів видів послуг відзначено, що має бути розроблено програмне забезпечення (ПЗ) для макетних зразків засобів вимірювальної техніки (ЗВТ).

Проте у звітних матеріалах відсутня будь-яка документація про наявність вищевказаного ПЗ, без якого не може бути проведена підготовка до серійного виробництва багатофункціонального ЗВТ для здійснення контролю параметрів мікроклімату у виробничому середовищі; є лише СD диск з 4-ма файлами, які не відкриваються без додаткового ПЗ, яке також відсутнє у звітній документації.

Відповідно до Закону України "Про авторські та суміжні права" дане ПЗ не є об'єктом інтелектуальної власності, а, відповідно, сам прилад є "незаконним", конструкторська документація по даному приладу не є повною та не може бути передана для серверного виробництва.

Як зазначено в акті ревізії, "дана робота на суму 1 350 000 грн. не відповідає умовам договору від 13.06.2013 № 31306-3 та не повинна бути оплачена".

У розгляді справи невиконання Товариством тих чи інших робіт за Договором не встановлено. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного сторонами Договору і не можуть їх змінювати.

Фондом не доведено, що довідка залученого до ревізії спеціаліста однозначно підтверджує невиконання Товариством договірних умов.

Апеляційним господарським судом зазначено про залишення без задоволення клопотання третьої особи про залучення до участі у справі головного судового експерта Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності ОСОБА_6, "оскільки рішення суду ґрунтується на оцінці правових, а не технічних обставин справи".

Доводи касаційної скарги полягають, власне, у незгоді скаржника з відхиленням відповідного клопотання третьої особи. При цьому скаржник слушно зазначає про те, що відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Тому поділ апеляційним господарським судом обставин справи на "правові" і "технічні" є недоречним та не заснований на законі. Для з'ясування і оцінки тих обставин, які суд вважав "технічними", він не позбавлений був права і можливості призначити згідно із статтею 41 ГПК України відповідну судову експертизу. Не здійснивши цього і, по суті, ухилившись від дослідження так званих "технічних" обставин, апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Водночас Вищий господарський суд України зауважує, що згадане клопотання третьої особи й не могло бути задоволене господарським судом, але не з тих причин, які вказані судом в оскаржуваній постанові, а тому, що заявник (третя особа) не визначив та не зазначив у ньому, в якості кого, власне, мав бути залучений до участі у справі ОСОБА_6 (тобто його процесуальний статус у справі); при цьому поіменована особа в даному разі не могла вважатися й судовим експертом у розумінні частини третьої статті 41 ГПК України, оскільки ніякої судової експертизи в порядку, передбаченому цим Кодексом, господарський суд у справі не призначав.

Касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому згідно з пунктом 3 статті 1119 і частини першої статті 11110 названого Кодексу оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді суду слід врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, в тому числі - за необхідності - з призначенням відповідної судової експертизи, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.