ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 908/2352/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Максимченко І.В. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 03 червня 2015 року Донецького апеляційного господарського суду від 31 серпня 2015 рокуу справі№ 908/2352/15-гза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"про стягнення 566 725,24 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" заборгованості у розмірі 566 725,24 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 (суддя - Носівець В.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.08.2015 (головуючий - Чернота Л.Ф., судді - Бойченко К.І., Ломовцева Н.В.), позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 566 725,24 грн основного боргу та судовий збір.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 22.03.2007 між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № L387-03/07, за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язувався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначається в специфікації, а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На виконання умов договору, лізингодавець придбав тандемний коток НD 110 фірми HAMM, серійний номер Н1740891, що є предметом лізингу, за договором купівлі-продажу № Р363-03/07 від 22.03.2007 та за актом приймання-передачі від 03.04.2007 передав його лізингоодержувачу.

Згідно з п. 1.2. договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів, та не може бути менше одного року.

Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця. Розмір лізингових платежів за кожний період лізингу, їх загальна сума та порядок сплати зазначаються в графіку.

Оплата всіх лізингових платежів здійснюється лізингодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач здійснює платежі відповідно до графіку з коригуванням їх загальної вартості на зміну курсу Національного банку України для Євро за правилами, наведеними в п. 3 Графіку (п. 4.7. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору (в редакції додаткової угоди № 4) лізингоодержувач зобов'язується сплачувати зазначені в графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок лізингодавця.

Пунктом 5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 4) лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку протягом 5 днів з дня укладення договору. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається лізингодавцю при укладенні договору.

За умовами п. п. 5.3., 5.4. договору (в редакції додаткової угоди № 4) лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електрону адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця. Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу.

Як встановлено судами, внаслідок наявності у лізингоодержувача простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу, була проведена реструктуризація заборгованості та між сторонами були підписані угоди про внесення змін до договору фінансового лізингу.

Додатковою угодою від 28.02.2014 сторони внесли зміни до договору такого змісту: "п. 1.3. виконання зобов'язань/боргових зобов'язань лізингоодержувача за договором, з моменту укладання цієї додаткової угоди, є відстроченим. Встановити кінцеву дату виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором до 30.09.2014"; "п. 1.4. З урахуванням умов, визначених п. 1.1 цієї угоди, сторони засвідчують, що договір є чинним та діє до повного виконання лізингоодержувачем зобов'язань перед лізингодавцем щодо сплати заборгованості відповідно до умов договору та п. 1.1. цієї угоди"; "п. 2. сторони дійшли згоди, що зобов'язання лізингоодержувача перед лізингодавцем за договором, припиняються, після повного та належного виконання лізингоодержувачем зобов'язань, визначених п. 1.1. цієї угоди, та у разі сплати викупної вартості предмета лізингу в строк та у розмірі, визначеними договором купівлі-продажу (викупу)".

Лізингоодержувач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 566 725,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Згідно положень ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо внесення лізингових платежів за договором належним чином та у встановлений строк не виконав, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 566 725,24 грн.

Інші посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги матеріалами справи не підтверджуються, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 03 червня 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 серпня 2015 року у справі за № 908/2352/15-г- без змін.

Головуючий, суддя М. ОстапенкоСуддя П. Гончарук Суддя Л. Стратієнко