ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року Справа № 910/9668/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.05.2016та ухвалуГосподарського суду міста Києва від 31.03.2016за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" проперегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 за нововиявленими обставинамиу справі№910/9668/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації доТовариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національного банку Україниза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - бурове обладнання (Україна)", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс"провизнання недійсним договору застави майнових прав та договору про внесення змін і доповнень недійснимиза участю представників сторінвід позивача:Білічак Х.В. (дов. № 46 від 02.06.2016),від відповідача:не з'явився,від третьої особи на стороні позивача:не з'явився,від третьої особи-1 на стороні відповідача:Залунін К.В. (дов. б/н від 30.05.2016),від третьої особи-2 на стороні відповідача:не з'явився,від третьої особи-3 на стороні відповідача:Сичик М.В. (дов. № 03/06-16/2 від 03.06.2016),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальні інформаційні технології" про визнання недійсним договору застави майнових прав та договору про внесення змін і доповнень недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 у справі № 910/9668/15 (суддя Карабань Я.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 (колегія суддів у складі: Ропій Л.М., Рябуха В.І., Калатай Н.Ф.), позов задоволено, визнано недійсним договір застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S, укладений між ПАТ "Златобанк", як заставодавцем, та ТОВ "Універсальні інформаційні технології", як заставодержателем, посвідчений приватним нотаріусом Джуринською Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 2315; визнано недійсним договір від 23.01.2015, укладений між ПАТ "Златобанк", як заставодавцем, та ТОВ "Універсальні інформаційні технології", як заставодержателем, про внесення змін до договору від 26.12.2014 № 82/1/1-S, посвідчений приватним нотаріусом Джуринською Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 81.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2016 (суддя Демидов В.О.), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Рудченко С.Г.), заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 у справі № 910/9668/15 без змін.

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають вимогам матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву товариства про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Златобанк".

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач, третя особа на стороні позивача та третя особа-2 на стороні відповідача не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача, третіх осіб-1,3 на стороні відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 у справі № 910/9668/15 (суддя Карабань Я.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 (колегія суддів у складі: Ропій Л.М., Рябуха В.І., Калатай Н.Ф.), позов задоволено, визнано недійсним договір застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S, укладений між ПАТ "Златобанк", як заставодавцем, та ТОВ "Універсальні інформаційні технології", як заставодержателем, посвідчений приватним нотаріусом Джуринською Л.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2315; визнано недійсним договір від 23.01.2015, укладений між ПАТ "Златобанк", як заставодавцем, та ТОВ "Універсальні інформаційні технології", як заставодержателем, про внесення змін до договору від 26.12.2014 № 82/1/1-S, посвідчений приватним нотаріусом Джуринською Л.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 81.

Судові рішення мотивовані посиланнями на невідповідність оспорюваних договорів застави вимогам ч. 1 ст. 588 ЦК України, ч. 1 ст.18 Закону України "Про заставу", якими визначені умови передачі майна в наступну заставу. Встановивши наявність обставин, які свідчили про передання відповідачем майна у наступну заставу без письмової згоди заставодержателя майнових прав на це майно, суди дійшли висновку, що під час укладення спірних правочинів сторонами не були дотримані вимоги закону, що в силу ст. 203, 215 ЦК України є підставою для визнання цих правочинів недійсними.

Разом з тим, заявник зазначав, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "Златобанк" про визнання протиправним рішення щодо визнання на підставі п.п. 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нікчемним оспорюваного у даній справі договору застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S та змін до нього.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2015 у справі № 826/7339/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015, позов ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс" задоволено.

При цьому, вказував заявник, судами було встановлено, що оспорюваний договір застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S та договір про внесення змін до нього від 23.01.2015 укладено без порушень вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і куратор Національного банку України був обізнаний про вчинення цих правочинів, заперечень щодо їх укладення не висловив.

Вказані обставини, встановлені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, на думку заявника, є підставою для перегляду прийнятого у справі № 910/9668/15 рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2015 за нововиявленими обставинами.

Згідно зі ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №17).

Звертаючись з вказаною вище заявою, ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс" у якості нововиявлених обставин визначило те, що адміністративними судами у справі № 826/7339/15 встановлено обставини, які свідчили про обізнаність куратора Національного банку України, який являється заставодержателем переданих у наступну заставу за спірними правочинами майнових прав, та відсутність заперечень з його боку щодо укладення цих договорів.

Однак, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій обставини, на які посилається ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс" у своїй заяві, не можна вважати нововиявленими, оскільки на час прийняття Господарським судом міста Києва рішення від 15.06.2015 у даній справі № 910/9668/15 не існувало постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2015, яка була прийнята пізніше.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс", суди обгрунтовано виходили з того, що відповідно до положень чинного законодавства та пунктів 2.1.2, 3.4.2 договору застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S юридичне значення у даному випадку має наяність письмової згоди Національного банку України як заставодержателя майнових прав, переданих у наступну заставу на підставі спірних договорів.

Посилання адміністративного суду на обізнаність куратора Національного банку України про вчинення договору застави майнових прав від 26.12.2014 № 82/1/1-S та внесення змін до нього не спростовує встановлених господарськими судами у даній справі № 910/9668/15 обставин щодо відсутності письмової згоди заставодержателя на передачу майнових прав у наступну заставу.

Більше того, суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що Київський апеляційний адміністративний суд в своїй ухвалі від 20.10.2015 у справі № 826/7339/15 вказав на необхідність вирішення спору з урахуванням тих обставин, які встановлені в межах провадження в адміністративній справі, а доводи про відсутність згоди заставодержателя на передачу майнових прав у наступну заставу не є підставою для визнання такого правочину нікчемним у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вказані заявником обставини не є нововиявленими в розумінні положень ст. 112 ГПК України, адже сама по собі постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2015 та викладена в ній правова позиція не є фактичною обставиною, що існувала на момент розгляду даної справи, але не була відома ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс".

Водночас відповідні обставини, встановлені судами при розгляді справи № 826/7339/15, були відомі ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс" та доводились ним під час оскарження в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в даній справі. Наведення стороною нових доводів чи надання доказів на підтвердження обставин, які були їй відомі, але з певних причин не були доведені належним чином під час розгляду справи, не може бути підставою для визнання таких обставин нововиявленими. При цьому необґрунтованість судового рішення чи хибність покладених в його основу висновків у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права може бути підставою для перегляду цього рішення в апеляційному або касаційному порядку, а не в порядку, передбаченому главою ХІІІ ГПК України.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фактор плюс" про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами. Доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судами норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор плюс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.03.2016 у справі №910/9668/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О.Попікова