ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року Справа № 57/243 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Данилової М.В., Мачульського Г.М., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІК ЛЕНД"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 (за нововиявленими обставинами)у справі№57/243 Господарського суду міста Києва за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: 1. Державного агентства земельних ресурсів України; 2. Міністерства оборони Українидо1. Київської міської ради; 2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІК ЛЕНД"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:1. ОСОБА_6; 2. ОСОБА_7; 3. ОСОБА_8; 4. ОСОБА_9; 5. ОСОБА_10; 6. ОСОБА_11; 7. ОСОБА_12; 8. ОСОБА_13; 9. ОСОБА_14; 10. ОСОБА_15; 11. ОСОБА_16; 12. ОСОБА_17; 13. ОСОБА_18; 14. ОСОБА_19провизнання недійсним рішень органу місцевого самоврядування, визнання відсутності прав та відновлення становища, яке існувало до порушення

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.12.2015 розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІК ЛЕНД" було відкладено на 28.01.2016 на 12 год. 00 хв. з продовженням строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України №03-05/125 від 28.01.2016 винесеного на підставі заяви, поданої представником третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про формування розширеного складу колегії суддів для розгляду даної справи, сформовано колегію у складі п'яти суддів. Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, у справі №57/243 визначено колегію у складі: головуючого - Добролюбової Т.В., суддів - Гоголь Т.Г., Данилової М.В., Мачульського Г.М., Швеця В.О. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.01.2015 розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІК ЛЕНД" було відкладено на 04.02.2016 на 10 год. 20 хв.

за участю представників сторін від:

прокуратури: Ісар Є.С. (посв. від 05.10.2015 № 035952),

позивача-1: Сомик Я.Я. (дов. від 02.12.2015),

позивача-2: Матвіюк М.А. (дов. від 30.12.2015),

відповідача-3: Фелів О.О. (дов. від 18.01.2016),

третьої особи 1: ОСОБА_24 (пасп. СК 426571),

третіх осіб 2-11: ОСОБА_25 (дов. від 01.10.2014),

третіх осіб 12-13: ОСОБА_26 (дов. від 05.11.2013),

третьої особи 14: ОСОБА_26 (дов. від 06.11.2013)

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі: Державного комітету України із земельних ресурсів, Міністерства оборони України звернувся з позовом до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив" "Житлобудсервіс" в якому просив: визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 12.07.2007 № 1054/1715, яким припинено Міністерству оборони України право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, у Святошинському районі м. Києва площею 117,04 га, затверджено проект землеустрою та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Столиця Центробуд" вказану земельну ділянку та ділянку площею 33,07 га (загальна площа - 147,11 га) у довгострокову оренду на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами за зазначеною адресою; визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 27.12.2007 № 1589/4422, яким внесено зміни до рішення від 12.07.2007 № 1054/1715 щодо заміни орендаря земельної ділянки по АДРЕСА_1, у Святошинському районі м. Києва та розірвано договір оренди цієї земельної ділянки з попереднім користувачем; визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 08.10.2009 № 362/2431, яким передано Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" у власність земельну ділянку площею 147,1128 га для житлового будівництва за вказаною адресою за рахунок земель, відведених відповідно до рішення від 12.07.2007 № 1054/1715; визнати відсутність у Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" права власності на земельну ділянку площею 147,1128 га, розташовану за вказаною адресою: зобов'язати Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести до державного земельного кадастру відомості щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони, яка перебуває у власності держави. В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначав про те, що оскаржуваними рішеннями Київської міської ради та діями щодо переведення спірної земельної з однієї категорії до іншої (зміни цільового призначення) і подальшої її передачі у приватну власність відповідачу-3 порушено право власності держави на землі оборони. Крім того, прокурор наголошував на тому, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Житлобудсервіс" не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні статті 41 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання вищевказаних рішень ради недійсними. При цьому, прокурор посилався на приписи статей 116, 122, 123, 124 та пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу, статей 6, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статей 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони", статей 17, 19 Закону України "Про основи містобудування", статей 133, 134, 135, 137 Житлового кодексу УРСР.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2011, ухваленим суддею Гулевець О.В., у позові відмовлено. Суд установив, що оскаржувані рішення Київської міської ради відповідають приписам чинного законодавства, а доводи прокурора та позивачів про порушення законодавства при прийнятті спірних рішень не підтверджені документально. Враховано судом і наявність добровільної відмови Міністерства оборони України від прав на спірну земельну ділянку, а також факт відчуження нерухомого та іншого майна на території колишнього військового містечка №136 за договором. При цьому, суд керувався приписами статей 20, 41, 77, 83, 88, 142 Земельного кодексу України, статті 37 Закону України "Про кооперацію", статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".

Заступник Генерального прокурора України 04.09.2014 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами в порядку приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти у справі нове рішення, яким позов задовольнити. В якості нововиявлених обставин заявник наводив постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2014 у справі № 826/7883/13-а. Заявник зазначав про те, що під час розгляду цієї справи Київський апеляційний адміністративний суд установив факти знаходження на території колишнього військового містечка №136 восьми житлових будинків та котельні, які є власністю Міністерства оборони України та перебувають на балансі Центрального спеціалізованого будівельного управління України. З огляду на що, на думку заявника, зазначені обставини спростовують висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2014, ухваленим суддею Якименко М.М., заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 23.09.2011 задоволено, рішення у справі скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з того, що нововиявленими обставинами в даному випадку є знаходження на спірній земельній ділянці військового майна, з огляду на що, зазначена земельна ділянка належить до земель оборони, повноваження на розпорядження якої віднесено лише до органу державної виконавчої влади, а не органу місцевого самоврядування.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Власова Ю.Л. - головуючого, Гончарова С.А., Хрипуна О.О., постановою від 08.09.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОНІК ЛЕНД", яке є правонаступником Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а рішення суду першої інстанції від 23.09.2011 залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду, як і факти встановлені судом та зазначені в постанові, не є нововиявленими обставинами. Скаржник звертає увагу суду на невідповідність оскаржуваних рішень практиці Європейського суду з прав людини, зокрема і порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а також статті 1 Першого протоколу до неї. Скаржник вказує на помилковий висновок суду щодо наявності права власності держави на спірні житлові будинки і котельню. Водночас скаржник зазначає про те, що на момент розгляду справи місцевим судом в 2011 році спірні житлові будинки знаходились на території колишнього військового містечка №136, про що сторонам було достеменно відомо. На думку скаржника, факт наявності цих будівель на ділянці не має істотного значення, оскільки не спростовує факти, покладені в основу рішення суду 2011 року. Окрім цього, скаржник зазначає про неврахування судами укладення між відповідачем-3 та позивачем-2 договору про будівництво житла для військовослужбовців, відповідно до якого було врегульовано питання, пов'язане з відселенням військовослужбовців та членів їх сімей із будинків на території колишнього військового містечка № 136. Наголошує скаржник і на порушення встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на звернення з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 84, 112 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Міністерства оборони України та представника третіх осіб 12-14 ОСОБА_26 надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких позивач-2 та треті особи 12-14 вказали про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора, представників позивачів - 1, 2, відповідача-3, третіх осіб 1-14, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як на нововиявлену обставину для перегляду рішення місцевого суду від 23.09.2011, заступник Генерального прокурора України вказував на обставини, встановлені у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2014 у справі № 826/7883/13-а щодо знаходження на спірній земельній ділянці (території колишнього військового містечка №136) восьми житлових будинків та котельні, які є власністю Міністерства оборони України та перебувають на балансі Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України. Залишаючи без змін рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014, яким задоволено заяву про перегляд рішення від 23.09.2011 за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що наведені мотиви заяви про перегляд судового рішення можна вважати такими, що свідчать про нововиявлені обставини у розумінні приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такими не можуть вважатися обставини, що не спростовують фактів, які було покладено в основу судового рішення та могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Так, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин і порядок такого перегляду регулюється Розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Вказаною статтею визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, а саме: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи. Результат перегляду судового рішення за новоявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити чи скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, яку здійснено судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду щодо яких при розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, а саме підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи; яка встановлюється на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами; на яку посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або яка могла бути встановлена судом у разі виконання вимог процесуального закону. Не може бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України і виникнення нової або зміна обставини після вирішення спору. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи забезпечила би прийняття цим судом іншого рішення. Окрім цього, законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд вправі переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. Між тим, здійснюючи перегляд судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами, суди дішли висновку, що знаходження на спірній земельній ділянці (території колишнього військового містечка №136) восьми житлових будинків та котельні - є нововиявленою обставиною. Проте, судами першої та апеляційної інстанції не зазначено, яким чином вказана обставина спростовує факти покладені в основу судового рішення, з урахуванням встановлення судом першої інстанції у рішенні обставин відсутності на земельній ділянці військового майна, чи розміщення на ній військових частин, установ, інших військових формувань, що є обов'язковою умовою віднесення земельної ділянки до земель оборони. Водночас, пунктом 6.6. оспорюваного рішення Київської міської ради від 12.07.2007 № 1054/1715 було врегульовано питання щодо передачі Товариством з обмеженою відповідальність "Столиця Центробуд" Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7 % житлової площі для відселення мешканців з ділянок забудови, аварійних та непридатних для проживання будинків з урахуванням житлової площі, яка витрачена для відселення мешканців з колишнього військового містечка № 136. Окрім цього, суд установив обставини добровільної відмови Міністерства оборони України від прав на спірну земельну ділянку, а також факт відчуження нерухомого та іншого майна на території колишнього військового містечка №136 за договором. Зазначене, в свою чергу, спростовує посилання заступника Генерального прокурора України на необізнаність знаходження на земельній ділянці будинків колишнього військового містечка № 136. Посилання заступника Генерального прокурора України як на нововиявлену обставину на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2014 у справі № 826/7883/13-а, помилково визнано судами підставою для скасування рішення у даній справі від 23.09.2011, оскільки суперечать правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 29.09.2015, від 09.12.2014, від 11.11.2014 (справи №№ 826/10205/14, 21-308а14, 21-493а14 відповідно). Так, Верховний Суд України визначився, що оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Таким чином, судами обох інстанцій помилково не враховано, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2014 у справі № 826/7883/13-а, яка прийнята після набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2011, не є тими фактичними даними, котрі в установленому порядку спростовують факти покладені в основу цього судового рішення. З огляду на що, підстави для задоволення заяви заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами в порядку приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України відсутні. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За таких обставин, рішення та постанова у справі не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню з залишенням в силі рішення від 23.09.2011. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОНІК ЛЕНД" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі № 57/243 Господарського суду міста Києва і рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2011 за нововиявленими обставинами скасувати.

Заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2011 за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2011 у справі № 57/243 залишити в силі.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

М.Данилова

Г.Мачульський

В.Швець