ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 904/5746/14

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на постановувід 23.07.2015Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5746/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"до Державного підприємства "Придніпровська залізниця"простягнення 23485,21грн,ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2014 у справі №904/5746/14 частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-позивач) до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення 23485,21грн штрафу за порушення строків доставки вантажів. Стягнено з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" штраф у сумі 7424,56 грн. В решті позову відмовлено.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою позивача, постановою від 08.12.2014 рішення місцевого господарського суду у справі скасував частково, прийнявши рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 9950,06грн штрафу, в решті позову відмовив.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2015 рішення місцевого господарського суду від 15.10.2014 та постанову суду апеляційної інстанції від 08.12.2014 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами здійснення нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2015 у справі № 904/5746/14 (суддя Ліпинський О.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Герасименко І.М., судді Кузнецова І.Л., Сизько І.А.), позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволені частково. Стягнено з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 14849,11грн штрафу. В іншій частині позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не погоджується з судовими актами попередніх інстанцій, в поданій до Вищого господарського суду касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, натомість прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 1.1.1, п. п. 1.2, 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, приписів Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, ст. ст. 42, 43 ч. 1 ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що визначена приписами Правил обчислення термінів доставки вантажів швидкість залежить від виду відправки, а не від кількості операцій з вагонами, а отже термін доставки йому вантажів повинен був визначатись виходячи із розрахунку 1 доба на кожні повні та неповні 320 км як при маршрутних відправках. Крім того, скаржник також вказує, що відповідачем не надано доказів, на підставі яких можна було б визначити, яка повинна бути маса та довжина поїздів, що здавались вантажовідправниками за спірними накладними №№ 48326888, 48329197, 48329189, 48111793, а відтак не доведено, що відправки по цих накладних не є маршрутними.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 26.10.2015 за № 03-05/1838, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Поляк О.І., для розгляду касаційної скарги у справі сформовано колегію суддів у складі: Грейц К.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Бакуліна С.В., Яценко О.В.

Представники сторін не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції 27.10.2015, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2015..

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.10.2015 розгляд касаційної скарги у справі відкладено на 03.11.2015 на 10 год. 30 хв., втім представники сторін не скористались своїм процесуальним правом на участь і в цьому судовому засіданні касаційної інстанції, що, однак, не перешкоджає розглядові касаційної скарги, про що сторони були попереджені ухвалою від 19.10.2015.

За розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 03.11.2015 за № 03-05/1905, у зв'язку з виходом з відпустки судді Поляк О.І., розгляд касаційної скарги у справі здійснюється в постійному складі колегії суддів: Грейц К.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Бакуліна С.В., Поляк О.І.

Перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що у січні 2014 року на адресу позивача доставлено вантаж залізничним транспортом за залізничними накладними №№ 45290020, 53892725, 45283025, 45289980, 45290004, 48111751, 48081582, 48055099, 48096945, 48111827, 48326888, 48329197, 48329189, 48111793, 48172829, 48172852.

Позивач вважає, що доставка вантажу за всіма вищевказаними накладними здійснена з простроченням встановлених Правилами термінів, що і стало підставою для звернення останнього до господарського суду з позовом про стягнення з залізниці 23485,21грн штрафу за прострочення доставки вантажу, вимоги якого обґрунтовані приписами ст. ст. 41, 116 Статуту залізниць України, пунктами 1.1, 2.1, 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами і доповненнями).

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач, здійснивши власний перерахунок строків прострочення доставки, зазначив про безпідставність стягнення з нього штрафу в сумі 8636,10грн, а щодо решти суми штрафу - 14849,11 грн. - заявив клопотання про його зменшення.

Вирішуючи спір у справі вдруге, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем безпідставно здійснено розрахунок строків доставки вантажу по нормативам для маршрутної відправки (1 доба на кожні повні та неповні 320 км), оскільки згідно з наданою відповідачем інформацією про поїзди по наскрізному номеру, поїзди, в складі яких рухались вагони за спірними накладними №№ 48326888, 48329197, 48329189, 48111793, були сформовані з вантажів, що адресовані на різні станції призначення, отже відправки по цих накладних були груповими, а не маршрутними, відтак строки доставки повинні визначатись виходячи із розрахунку 1 доба на кожні повні та неповні 200 км. За таких обставин, судом першої інстанції здійснено перерахунок заявленого до стягнення штрафу та визнано обґрунтованим його нарахування на загальну суму 14849,11грн. У задоволенні клопотання відповідача про зменшення на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України штрафних санкцій місцевим господарським судом відмовлено в зв'язку з недоведеністю існування виключних обставин для зменшення розміру неустойки.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог законними і обґрунтованими, враховуючи таке.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України (Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до ст. 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з п. 2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами і доповненнями), обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (п. 8 Правил).

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Згідно з п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажів терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Статтю 116 Статуту залізниць визначено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Заперечуючи проти позову, відповідач не погодився з нарахуванням штрафу по накладних №№ 45290004, 48326888, 48329197, 48329189, 48111793, посилаючись на те, що за накладною №45290004 позивач сам допустив прострочення розкредитування, а за накладними №№48326888, 48329197, 48329189, 48111793 відправки були груповими, а не маршрутними, відтак строки доставки повинні визначатись виходячи із розрахунку 1 доба на кожні повні та неповні 200 км, а не 320 км, як вважає позивач.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, вантаж за накладною №45290004 у вагоні №66779414 прибував 30.01.2014, про що повідомлено вантажоодержувача цієї доби о 10-00 год. Розкредитування перевізного документу (оформлення видачі) здійснено позивачем 31.01.2014 о 13-08 год., тобто більше ніж через добу після одержання повідомлення про прибуття, що, в свою чергу, звільняє відповідача від обов'язку сплати штрафу за цієї накладною.

Щодо накладних №№48326888, 48329197, 48329189, 48111793, спір між сторонами стосується термінів доставки, які розраховуються, на думку позивача, як для маршрутних відправок - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км, а за визначенням залізниці - 1 доба на кожні повні та неповні 200 км, як для вагонних відправок.

З цього питання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, перевезення вантажів здійснюються вагонними, дрібними, контейнерними, груповими або маршрутними відправками. У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються в таких значеннях:

вагонна відправка - партія вантажу за однією накладною в такій кількості, для перевезення якої потрібно надання окремого вагона;

дрібна відправка - партія вантажу за однією накладною, для перевезення якої не потрібно надавати окремий вагон;

контейнерна відправка - партія вантажу за однією накладною для перевезення в універсальному чи спеціалізованому контейнері або перевезення власного універсального чи спеціалізованого контейнера в порожньому стані;

контрейлерна відправка - це завантажені на залізничні вагони автопоїзд, знімний автомобільний кузов, напівпричеп, тягач і т. ін.;

групова відправка - партія вантажу за однією накладною, для перевезення якої надається не менше двох вагонів, але менше маршруту;

маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною в кількості, яка відповідає ваговій нормі, встановленій для маршруту ("ядра" маршруту).

Згідно з п.1 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №565/6853, перевезення вантажів маршрутами відправника здійснюється згідно з планами перевезень, якими передбачається максимальна концентрація вантажопотоків з метою раціонального використання технічних засобів відправників, одержувачів та залізниць.

За приписами п. 2 цих Правил маршрутом відправника (далі - маршрут) уважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 №411 та зареєстрованих у Мін'юсті України 25.02.1997 за №50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під'їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов'язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях. Маршрути можуть бути:

- прямі - з вагонів, завантажених призначенням на одну станцію на адресу одного або декількох одержувачів, а також на адресу розподільного пункту (коли вантаж призначено для залізничних підприємств);

- з розпиленням - з вагонів, завантажених на різні станції призначення або розподільчі пункти, які розташовані на одному напрямку перевезення (за умови скорочення кількості переробок маршруту на попутних технічних станціях).

Відповідно до пунктів 4, 5, 6, 7 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника маса та довжина маршрутів установлюються в залежності від їх призначення відповідно до плану формування поїздів. Залізниця повідомляє відправників про встановлені норми маси та довжини маршрутів. Відправник узгоджує з одержувачем можливість приймання ним маршрутів у встановленій кількості вагонів. У виняткових випадках допускається відхилення від установлених норм у бік зменшення довжини маршруту не більше ніж на один вагон. У разі наявності на напрямку перевезення маршрутів пунктів (станцій) зміни вагових норм поїздів у бік зменшення маршрути формуються з "ядра" (вагонів далекого призначення) та причіпної групи вагонів, яка перевозиться у складі маршруту до станції зміни маси поїзда. Обліку підлягають усі маршрути, що задовольняють вимоги пунктів 2 і 4 цих Правил. Умови організації перевезень вантажів маршрутами, порядок подачі вагонів для завантаження і вивантаження маршрутів, їх формування до встановлених норм маси та довжини, повернення після завантаження (вивантаження) установлюються у договорах про експлуатацію під'їзних колій та договорах про подачу і забирання вагонів. Відправник і станція навантаження маршруту в перевізних документах на вагони, що перевозяться у складі маршруту або "ядра" маршруту, проставляють відмітки, передбачені Правилами оформлення перевізних документів.

Отже, з аналізу вказаних приписів Правил вбачається, що для визначення відправки як "маршрутної" вантажовідправник, попередньо узгодивши з одержувачем можливість приймання ним маршрутів у встановленій кількості вагонів, повинен здати до перевезення сформований ним поїзд встановленої маси та довжини, про що буде зроблена відповідна відмітка в залізничній накладній з переліком вагонів, що увійшли до складу поїзда, завантажених призначенням на одну станцію або на різні станції призначення, розташовані на одному напрямку перевезення (за умови скорочення кількості переробок маршруту на попутних технічних станціях).

Втім, згідно з наданою відповідачем інформацією про поїзди по наскрізному номеру, спірні перевезення здійснювалися у складі поїздів, які формувались різними відправниками на різних станціях відправлення, для різних одержувачів і на різні станції призначення. Крім того, із загальної кількості вагонів поїздів (більше 50), у складі яких перевозились вантажі, призначені позивачеві, кількість вагонів за накладними №№ 48326888, 48329197, 48329189, 48111793 була не більше 4-х, що, в свою чергу, свідчить про обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій відносно здійснення перевезення залізницею вантажів за цими накладними груповими відправками, які, безумовно, є менше поїзда за маршрутними відправками, і щодо яких Правила обчислення термінів доставки вантажів не встановлюють окремих, відмінних від вагонних, термінів доставки.

Так, підпункт 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів містить визначення строків доставки вантажів лише для маршрутної та вагонної відправки, будь-яких норм швидкості перевезення вантажів груповими відправками ні приписи вказаних Правил, ані будь-яких інших нормативних актів, не містять.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що визначення терміну доставки за груповою відправкою має розраховуватися, виходячи зі швидкості, встановленої як для вагонної відправки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км, а не як для відправки маршрутної - одна доба на кожні повні та неповні 320 км, оскільки рух поїзда за останньою вказаною швидкістю обумовлений низкою обставин, таких як формування поїзду одним відправником, призначення вантажу одному одержувачу на одну станцію або на різні станції призначення, розташовані на одному напрямку перевезення, однак за умови скорочення кількості переробок маршруту на попутних технічних станціях, що, в свою чергу, зумовлює мінімальну кількість операцій з вагонами, починаючи від часу прийняття їх до перевезення на станції відправлення та видачі вантажоодержувачеві на станції призначення, та, відповідно, свідчить про можливість проходження вантажу зі швидкістю 320 км за добу, тоді як при формуванні поїзду різними відправниками з призначенням на різні станції і різним одержувачам, вказані умови відсутні.

Крім того, відповідно до п. 2.1. Правил планування перевезень вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 09.12.2002 № 873, місячне планування перевезень вантажів у межах України, на експорт у треті країни та країни СНД, у Латвійську Республіку, Литовську Республіку та Естонську Республіку (далі - країни Балтії) здійснюється на підставі замовлень відправників у порядку, встановленому цими Правилами.

Згідно з п. 2.3 вказаних Правил разом з проектом місячного плану на перевезення вантажів відправники, за наявності достатньої кількості вантажу, надають управлінням залізниць відправлення плани перевезень вантажів маршрутами за встановленою формою (додаток 4). Календарні плани перевезень вантажів маршрутами можуть коригуватися залізницею за заявою відправника, наданою за дві доби до початку декади. Плани перевезення маршрутами у цілому для залізниці і за родами вантажів затверджуються начальником залізниці з повідомленням начальників дирекцій залізничних перевезень, які в свою чергу доводять ці плани до відома станцій, а станції - до відома відправників. У разі неподання вантажовідправником плану перевезень вантажів маршрутами у встановлений термін або надання плану у занижених (у порівнянні з місячними обсягами) розмірах кількість планових маршрутів встановлює начальник станції.

Втім, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, позивач не надавав і матеріали справи не містять доказів того, що відправники вантажів за спірними накладними здійснили відповідні замовлення управлінням залізниць щодо наявності у них достатньої кількості вантажів для перевезень маршрутами, зокрема, на адресу позивача, попередньо узгодивши з ним можливість приймання маршрутів у встановленій кількості вагонів, і для цих відправників були затверджені відповідні плани перевезення вантажів маршрутами, в т.ч. на адресу позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про необхідність розрахунку заявленого до стягнення штрафу виходячи із вантажної швидкості - одна доба на кожні повні та неповні 200 км, у зв'язку з чим вважає ґрунтовним здійснений судами перерахунок термінів доставки вантажів за накладними №№ 48326888, 48329197, 48329189, 48111793. Таким чином, штраф, що підлягає стягненню з залізниці за несвоєчасну доставку вантажів позивачеві, правомірно визначений судами у загальній сумі 14849,11грн, адже підстави для стягнення решти суми штрафу позивачем не доведені.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій про часткову підставність і ґрунтовність позовних вимог та фактично зводяться до необхідності переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2015 у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/5746/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк