ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 908/24/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіГончарука П.А.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників від позивачаФофанова Я.Л.від відповідача Кисіля В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства "Движение"на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016 рокуу справі № 908/24/16 Господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Мотор Січ"доТовариства з обмеженою відповідальністю Підприємства "Движение"простягнення 443944,50 грн,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Колядко Т.М., суддів: Ломовцевої Н.В., Скакун О.А.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Підприємство "Движение" (надалі - ТОВ Підприємство "Движение") у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2016 року у справі № 908/24/16, а апеляційну скаргу та додані до неї матеріали повернуто заявнику.

ТОВ Підприємство "Движение", не погоджуючись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції встановив, що останнім днем строку для подання апеляційної скарги на рішення суду від 10.02.2016 року є 29.02.2016 року. Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду 26.05.2016 року, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 93 ГПК України.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ТОВ Підприємство "Движение" вказувало, що під час розгляду зазначеної справи в суді першої інстанції він присутній не був, а про прийняте рішення дізнався 25.05.2016 року з інформації банку, який здійснює розрахунково-касове обслуговування, про накладення арешту на грошові кошти підприємства в процесі виконавчого провадження, на підтвердження чого надав відповідну довідку банку.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповажність таких причин та відсутність підстав для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, оскільки відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення судової кореспонденції на адресу: вул. Воровського, 1/2, м. Мелітополь Запорізької області, за якою відповідач зареєстрований відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка повернулась на адресу суду першої інстанції із зазначенням причини "організацію не знайдено".

Положенням п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено одну з основних засад судочинства - забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Конституційний Суд України у Рішенні від 11.12.2007 року № 11-рп/2007 зазначив: "Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

У справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6" (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (пп. 22 - 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" № 23436/03 від 28.03.2006 року).

Зважаючи на те, що матеріали справи містять докази того, що відповідач дійсно не отримував копію рішення суду у справі, оскільки поштове відправлення було повернуто на адресу суду з позначкою "організацію не знайдено", суд касаційної інстанції погоджується з його доводами про те, що він об'єктивно не мав реальної можливості подати апеляційну скаргу в межах строку, передбаченого законодавством, і вважає, що суд апеляційної інстанції, застосувавши положення ст. 64 та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, які визначають критерії визнання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомленими про час і місце розгляду судом справи, і не стосуються безпосередньо питання отримання стороною копії цього рішення, безпідставно відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження.

Суд касаційної інстанції враховує, що заявник дізнався про рішення суду через відносно короткий період часу (через 3 місяці) і одразу, без зволікань, подав апеляційну скаргу, тобто діяв з належною сумлінністю. Докази, які б підтверджували, що він діяв недобросовісно та, умисно зловживаючи своїм правом, відмовлявся від одержання копії рішення, надісланого судом, в матеріалах справи відсутні. Відтак, Вищий господарський суд України вважає, що за обставин цієї справи застосування апеляційним судом процесуальних обмежень зашкодило самій суті права доступу до суду апеляційної інстанції, що є порушенням п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, оскаржену судову ухвалу не можна визнати законною, у зв'язку з чим її слід скасувати, а справу передати до Донецького апеляційного господарського суду для розгляду скарги по суті.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства "Движение" задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року скасувати, а справу № 908/24/16 передати на розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. Суддя Гончарук П.А.СуддяСтратієнко Л.В.