ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року Справа № 912/3812/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівГольцової Л.А., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Дельта-Сервіс"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 (головуючий суддя Білецька Л.М., судді Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.)та рішенняГосподарського суду Кіровоградської області від 12.12.2016 (суддя Колодій С.Б.)у справі№ 912/3812/16 Господарського суду Кіровоградської областіза позовомПриватного підприємства "Дельта-Сервіс"доПублічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни,про скасування рішення, скасування запису про право власності,за участю представниківпозивачаПономаренко Я.В.,відповідачаСпєров Д.К.,третьої особине з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Дельта-Сервіс" звернулося до суду з позовною заявою про: скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, № 29717778 від 23.05.2016, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною; скасування запису про право власності № 14625155 від 23.05.2016, внесеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2016 у справі №912/3812/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2017, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема, ч.ч. 5, 7 ст. 3, ч. 1 ст. 9, ч. 9 ст. 15, абз. 4 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не врахували того, що банк звернувся до приватного нотаріуса для реєстрації права власності на іпотечне майно вже після закінчення договору іпотеки; на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено можливості проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна нотаріусом без вчинення ним нотаріальної дії, пов'язаної із переходом таких прав на об'єкт нерухомості; державна реєстрація прав на нерухоме майно вчинена приватним нотаріусом не за місцем розташування об'єкта нерухомого майна; оцінка іпотечного майна належним чином не здійснювалась.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.12.2009 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Правекс - Банк" (Іпотекодержатель) та Приватним підприємством "Дельта-Сервіс" (Іпотекодавець, майновий поручитель Дочірнього підприємства "Регіон-Маркет" - позичальник № 1, Дочірнього підприємства "Гарантія-Маркет" - позичальник № 2, Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" - позичальник № 3) був укладений Договір іпотеки № 531-003/09, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 4422, відповідно до якого Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань: позичальника № 1 перед Іпотекодержателем за Договором про відкриття кредитної лінії № 531-002/09 від 11.12.2009, позичальника № 2 перед Іпотекодержателем за Договором про відкриття кредитної лінії № 531-003/09 від 11.12.2009, позичальника № 3 перед Іпотекодержателем за Договором про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 від 11.12.2009 передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно згідно з переліком (т. 1 а.с. 11-22).

02.12.2010 між сторонами був укладений Договір про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 5972.

Розділ 3.2 Договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 3.2.2.8 Договору іпотеки в разі переходу права власності на предмет іпотеки від Іпотекодавця до Іпотекодержателя застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в даному договорі, є правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Банк у визначеному кредитними договорами №№ 1, 2 3 порядку виконав свої зобов'язання.

Проте позичальники порушили взяті на себе за кредитними договорами №№ 1, 2, 3 зобов'язання, в зв'язку з чим банк звернувся з відповідними позовами про стягнення заборгованості до позичальників. Заборгованість підтверджується рішеннями Господарського суду міста Києва у справі № 910/7477/14 від 11.06.2014, № 910/7505/14 від 24.09.2014 та № 910/74887/14 від 20.06.2014, докази виконання яких відсутні.

28.03.2016 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Барамія Н.Г. направлено заяву до ПП "Дельта-Сервіс" про усунення порушень № 101, зареєстровану в реєстрі 517, яку отримано позивачем.

23.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною внесено запис № 14625155 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким за ПАТ КБ "Правекс-Банк" зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 8.706,3 кв. м за адресою: м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграду, буд. 6/13, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 81286435101.

Пунктом 3.2.2.4 Іпотечного договору визначено, що вартість предмета іпотеки визначається шляхом здійснення незалежної експертної оцінки суб'єктом оціночної діяльності та зазначається у звіті про оцінку майна, що складається відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", на рівні, не нижчому звичайної вартості. Висновок суб'єкта оціночної діяльності є остаточним і оскарженню не підлягає.

З метою дотримання вищевказаних положень та Іпотечного договору банк замовив суб'єкту оціночної діяльності ПП "Консалтингова група АГРО-ЕКСПЕРТ", що діє на підставі Сертифіката ДФМУ від 08.09.2014 № 16891/14, проведення оцінки майна та виготовлення звіту про оцінку майна.

Згідно з висновком про вартість майна від 19.05.2016 ринкова вартість нежитлового приміщення, загальною площею 8712,2 кв. м, розташованого на І та ІІ поверхах торгово-громадського центру за адресою: м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, буд. 6/13, без урахувань ПДВ, станом на 19.05.2016 становить 59.461.000,00 грн.

З метою надання висновку стосовно відповідності Звіту про оцінку майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, достовірності, об'єктивності, та професійності Всеукраїнською організацією фахівців оцінки було здійснено рецензування Звіту про оцінку майна від 19.05.2016.

За результатами рецензування встановлено, що Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателем на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Пунктом 61 Порядку "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, в редакції, чинній на час спірних правовідносин, передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Як зазначалось вище, розділ 3.2 Іпотечного договору містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідності до п. 3.2.2.8 Іпотечного договору у разі переходу права власності на предмет іпотеки від Іпотекодавця до Іпотекодержателя застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в даному договорі, є правовстановлювальним документом та правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до пункту 3.2.2.1 Іпотечного договору право власності на передане в іпотеку нерухоме майно переходить від Іпотекодавця до Іпотекодержателя, якщо протягом тридцяти календарних днів Іпотекодавець та/або позичальник № 1 та/або позичальник № 2 та/або позичальник № 3 не задовольнить вимогу Іпотекодержателя про усунення порушень, або виконання порушеного основного зобов'язання № 1 та/або основного зобов'язання № 2 та/або основного зобов'язання № 3 та/або умов даного Договору, в якій зазначається про звернення стягнення шляхом передачі від Іпотекодавця до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.

25.03.2016 банк звернувся до позичальників (ДП "Продстор", ДП "Степсон - Трейд", ДП "Маркет-Плазо") з вимогами погасити заборгованість за кредитними договорами, попередивши, що у разі невиконання даної вимоги протягом тридцяти днів ПАТ КБ "Правекс-Банк" буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку" шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання № 1 та/або основного зобов'язання № 2 та/або основного зобов'язання № 3.

Вказані вимоги були отримані ДП "Маркет-Плазо" 28.03.2016, ДП "Продстор" - 31.03.2016.

28.03.2016 банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Барамії Ніно Генадіївни в порядку статті 84 Закону України "Про нотаріат" з проханням передати ПП "Дельта-Сервіс" заяву з вимогою (повідомленням) про усунення порушень № 101, яка містила попередження про те, що у разі невиконання позичальниками вимог про погашення заборгованості за кредитними договорами банк буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування механізму позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з Договором іпотеки № 539-003-09 від 11.12.2009 в порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитними договорами.

Вказана заява (вимога) була отримана ПП "Дельта-Сервіс" 18.04.2016, про що банку було видано Свідоцтво від 26.04.2016, зареєстроване в реєстрі за № 699.

З урахуванням наведеного судами встановлено, що після спливу 30-ти денного терміну з часу отримання вимоги боржниками (ДП "Маркет-Плазо" та ДП "Продстор" та Іпотекодавцем (ДП "Дельта - Сервіс"), тобто починаючи з 19.05.2016 банк набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як зазначалось вище, з метою дотримання положень ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та п. 3.2.2.4 Іпотечного договору банк замовив суб'єкту оціночної діяльності ПП "Консалтингова група Агро-Експерт", що діє на підставі Сертифікату ДФМУ від 08.09.2014 № 16891/14, проведення оцінки майна, що становило предмет іпотеки.

Згідно з висновком про вартість майна від 19.05.2016 ринкова вартість нежитлового приміщення, загальною площею 8712,2 кв. м, розташованого на І та ІІ поверхах торгово-громадського центру за адресою: м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда буд. 6/13, без урахувань ПДВ, станом на 19.05.2016 становить 59.461.000,00 грн.

23.05.2016 в рахунок погашення заборгованості позичальників №№ 2, 3 за кредитними договорами (ДП "Маркет-Плазо" та ДП "Продстор", які отримали вимогу про усунення порушень), у загальному розмірі 62.337.704,4 грн., ПАТ КБ "Правекс-Банк" звернув стягнення на предмет іпотеки оціночною вартістю 59.461.000,00 грн. шляхом застосування механізму позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному в застереженні про задоволення вимог Іпотекодержателя та ст. 37 Закону України "Про іпотеку", а саме шляхом передачі банку права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. В ч. 1 ст. 575 Цивільного Кодексу України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За приписами ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено надіслання іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику письмової вимоги про усунення порушень основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору та право іпотекодержателя прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо протягом встановленого строку вказана вимога залишається без задоволення.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів відзначає, що доводи скаржника про те, що у вимозі не зазначено спосіб задоволення вимог іпотекодавця, спростовується змістом самої вимоги. Так, з останнього абзацу вбачається, що у разі невиконання позичальником вимог банку протягом 10 днів з моменту вимоги ПАТ КБ "Правекс Банк" буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, визначеному у застереженні про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем або передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання № 1 та/або основного зобов'язання № 2 та/або основного зобов'язання № 3 у порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку".

Стосовно доводу скаржника про перевищення розміру заборгованості вартості іпотечного майна колегія суддів вважає, що вказані обставини не є перешкодою для застосування механізму передачі права власності на предмет іпотеки, оскільки така заборона не передбачена ані умовами договору, ані законом. Наразі у п. 3.2.2.5 Договору іпотеки вказано, що у разі перевищення вартості предмета іпотеки над сумою майнових вимог іпотекодержателя іпотекодержатель зобов'язується задовольнити вимоги інших осіб. Проте з приводу перевищення суми заборгованості над вартістю іпотечного майна не впливає на суть правовідносин.

Стосовно доводів щодо недостовірності оцінки майна та невстановлення способу оцінки майна суди підставно взяли до уваги висновок про вартість майна від 19.05.2016, яким встановлена ринкова вартість нежитлового приміщення 59.461.000,00 грн., оскільки рецензуванням звіту підтверджено його відповідність вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. Вказаний звід, як зазначалось вище, хоч і має незначні недоліки, але це не вплинуло на достовірність проведеної оцінки.

Стосовно строку проведення реєстрації права власності на предмет іпотеки, як стверджує скаржник, після закінчення строку дії Договору іпотеки колегія суддів відзначає, що згідно з п. 5.3 Договору іпотеки він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і нотаріального посвідчення та діє до повного розрахунку позичальниками та Іпотекодержателем за зобов'язаннями.

Статтею 17 Закону України "Про іпотеку" встановлений випадок припинення договору іпотеки, в тому числі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідачем дотримано передбачений п. 3.1.4 Іпотечного договору 30-денний термін з моменту отримання вимоги боржником (18.04.2016), що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом нотаріуса, для застосування позасудового стягнення.

Позивачем оскаржуються реєстраційні дії нотаріуса. При цьому зазначаються обставини порушення банком оцінки іпотечного майна, його вартості, неправильного встановлення розміру заборгованості.

Колегія суддів відзначає, що за своєю правовою природою реєстраційні дії нотаріуса як державного реєстратора унормовані Порядком "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, який не зобов'язує нотаріуса перевіряти обґрунтованість пред'явлених вимог Іпотекодержателя.

У заяві відповідача з вимогою про усунення умов кредитних договорів зазначена сума заборгованості за кредитними договорами, але вона жодним чином не спростована.

18.04.2016 вимога була отримана позивачем, про що зазначено у Свідоцтві нотаріуса від 26.04.2016 (№ 699 реєстровий). Нотаріус діяла як державний реєстратор, але, враховуючи те, що порушення позивач вбачає у діях банку, який, на його думку, невірно визначився з оцінкою майна, суди вірно визначили суб'єктний склад учасників процесу і залучили до участі у справі нотаріуса як третю особу, котра не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Між тим відповідачем може бути тільки особа, якій пред'явлено позовну вимогу (ст. 21 ч. 3 ГПК України). Оскільки до нотаріуса не пред'явлено жодних позовних вимог, то відсутні підстави для залучення його якості відповідача.

Крім того вказаним вище Порядком передбачена екстериторіальність вчинення реєстраційних дій (ч. 2 п. 3 Порядку). Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та права власності та інших речових прав проводиться незалежно від місця розташування (місцезнаходження) нерухомого майна в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації права власності та інших речових прав, що проводиться нотаріусами незалежно від місця знаходження нерухомого майна (редакція станом на час оспорюваної реєстрації).

Колегія суддів також зазначає про те, що реєстрація права власності за відповідачем є наслідком невиконання боржником умов кредитних договорів і прямо випливає з іпотечного договору, учасником і стороною якого є відповідач, а тому вимоги про скасування таких реєстраційних дій підлягають розгляду господарськими судами (постанова Верховного Суду України від 14.06.2016) за своїм суб'єктним складом.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено тільки три варіанти дій нотаріуса за вищенаведених обставин: зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав (ст. 23), відмова в державній реєстрації прав (ст. 24) або проведення державної реєстрації прав (ст. 27). При цьому ті обставини, на які посилається скаржник, не є перешкодою до здійснення державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Дельта-Сервіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі № 912/3812/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіЛ.А. Гольцова О.А. Кролевець