ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року Справа № 910/18806/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 (головуючий суддя Алданова С.О., судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 12.01.2017 (суддя Бондарчук В.В.)у справі№ 910/18806/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс"доПублічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Антимонопольний комітет України 2. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,про визнання недійсним договору,за участю представниківпозивачаБондар О.О.,відповідачане з'явились,третьої особи-1Прохоров Є.І.,третьої особи-2Пересункько Л.Д.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2017 у справі №910/18806/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017, відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Классік-Ассістанс" про: визнання протиправною відмови Центрального депозитарію від виконання покладених на нього Законом України "Про депозитарну систему України" функцій та послуг, в тому числі за розпорядженнями клієнтів; визнання недійсним запропонованого Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України", яке виконує визначені Законом України "Про депозитарну систему України" функції Центрального депозитарію, договору приєднання, а саме Умов Договору про обслуговування випусків цінних паперів; визнання недійсним Договору про обслуговування випусків цінних паперів № ОВ-6983 від 17.10.2014, укладеного між ПАТ "Національний депозитарій України" та ТОВ "Классік-Ассістанс".

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини, які мають значення для справи, а також порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 203, 215, 509, 529 ЦК України, ст. 16 Закону України "Про депозитарну систему України", ст.ст. 4-2, 4-3, 43, 69, 77, 86 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання вимог Закону України "Про депозитарну систему України" 12.08.2013 відбулась передача 10 глобальних сертифікатів випусків цінних паперів ТОВ "Классік-Ассістанс" (емітент) від Публічного акціонерного товариства "Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках" (Розрахунковий центр) на зберігання та обслуговування Публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України" (Центральному депозитарій).

Передача цінних паперів позивача відбулась на підставі п. 13 розділу 6 Закону України "Про депозитарну систему України", відповідно до якого депозитарії цінних паперів протягом року з дня опублікування даного Закону (11.10.2012 в офіційному друкованому органі Верховної Ради України "Голос України" № 191) зобов'язані забезпечити передання всіх глобальних сертифікатів на зберігання Національному депозитарію. Порядок передачі цінних паперів на депозитарне обслуговування до Центрального депозитарію цінних паперів був затверджений рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.03.2013 № 430 (далі - Порядок).

Пунктом 7 розділу II Порядку передбачено, що з дати підписання Розрахунковим центром та Центральним депозитарієм акта приймання-передавання, яким оформлюється передача глобальних сертифікатів/тимчасових глобальних сертифікатів, виконавцем усіх послуг, що до цієї дати надавалися Розрахунковим центром емітентам, є Центральний депозитарій.

Положеннями пункту 8 розділу II вказаного Порядку встановлено, що у разі приймання глобальних/тимчасових глобальних сертифікатів Центральний депозитарій не пізніше наступного за датою передачі операційного дня відкриває рахунки у цінних паперах відповідним емітентам - клієнтам Розрахункового центру на підставі документів, отриманих від Розрахункового центру та депонує відповідні глобальні/тимчасові глобальні сертифікати.

Цінні папери випусків емітента (ТОВ "Классік-Ассістанс") за міжнародними ідентифікаційними номерами UA4000009591, UA4000009609, UA4000011860, UA4000030001, UA4000030019, UA4000036131, UA4000036156, UA4000036164, UA 4000009575, UA4000009583 від 12.08.2013 були зараховані до системи депозитарного обліку Центрального депозитарію.

В подальшому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) було прийнято рішення № 1413 від 06.08.2013, яким затверджені вимоги до договору про обслуговування випусків цінних паперів між емітентом і Центральним депозитарієм, а також передбачені зобов'язання здійснити дії щодо приведення договорів про обслуговування емісії цінних паперів, укладених емітентами до набрання чинності Закону України "Про депозитарну систему України", у відповідність до цих вимог НКЦПФР.

16.08.2013 між ПАТ "Національний депозитарій України" (Центральний депозитарій) та ТОВ "Классік-Ассістанс" (емітент) укладено договір на обслуговування емісії цінних паперів № Е-7615/п (далі - договір-1), умовами якого передбачено, що емітент доручає, а депозитарій зобов'язується надавати емітенту послуги щодо відкриття та ведення рахунку в цінних паперах емітента, обслуговування операцій емітента щодо розміщення цінних паперів бездокументарної форми існування та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів відповідно до Положення про депозитарну діяльність, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.11.2006 за № 1238/13112, та внутрішніх документів депозитарію.

Відповідно до п. 2.1 договору-1 Центральний депозитарій зобов'язаний, зокрема, відкрити емітенту рахунок у цінних паперах протягом 3 робочих днів після подання емітентом документів, визначених законодавством України та регламентом здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів; зберігати отримані від емітента глобальні сертифікати/тимчасові глобальні сертифікати та обліковувати цінні папери випусків, щодо яких оформлені ці документи, відповідно до законодавства та внутрішніх документів депозитарію; здійснювати ведення рахунку в цінних паперах емітента шляхом виконання операцій, згідно з порядком, у термін, що обумовлений регламентом депозитарію, якщо здійснення цих операцій не суперечить чинному законодавству України.

Емітент згідно п. 2.3.6 договору-1 зобов'язаний оплачувати послуги Центрального депозитарію згідно з умовами, у строки та в порядку, що передбачені договором-1, регламентом Центрального депозитарію та його тарифами.

Згідно з п. 2.2.4 договору-1 депозитарій має право не здійснювати виконання розпоряджень та надання послуг емітенту у випадках: порушення емітентом строку та порядку оплати послуг депозитарію до моменту повної оплати вартості наданих послуг, штрафних санкцій та одноразової плати за відновлення виконання розпоряджень та надання послуг емітенту після їх призупинення у випадку порушення емітентом строку та порядку оплати послуг; подання розпорядження, підписаного розпорядником рахунку і цінних паперах емітента, термін/строк дії якого закінчився.

ТОВ "Классік-Ассістанс" звернулось до ПАТ "Національний депозитарій України" із заявою про приєднання до умов договору про обслуговування випуску цінних паперів № ОВ-6983 від 17.10.2014, відповідно до якої емітент - ТОВ "Классік-Ассістанс", керуючись ст. 634 ЦК України, шляхом подання даної заяви приєднується до встановлених Центральним депозитарієм умов договору про обслуговування випусків цінних паперів, розміщених на веб-сайті ПАТ "Національний депозитарій України" www.csd.ua.

Емітент засвідчив, що він ознайомлений з умовами договору про обслуговування випусків цінних паперів, розміщеними на веб-сайті центрального депозитарію www.csd.ua, погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати.

Емітент засвідчив, що він ознайомлений з правилами центрального депозитарію цінних паперів, регламентом провадження депозитарної діяльності центрального депозитарію цінних паперів, розміщеними на веб-сайті центрального депозитарію www.csd.ua, погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати.

На виконання рішення НКЦПФР № 1413 від 06.08.2013, з метою приведення договірних правовідносин між сторонами у відповідність до Закону України "Про депозитарну систему України" та з урахуванням заяви емітента про приєднання до умов договору про обслуговування випуску цінних паперів, 17.10.2014 між ПАТ "Національний депозитарій України" та ТОВ "Классік-Ассістанс" укладено договір про обслуговування випусків цінних паперів № ОВ-6983 (далі - договір-2).

При цьому вказаний договір-2 укладався сторонами шляхом приєднання емітента до запропонованих Центральним депозитарієм Умов договору про обслуговування випусків цінних паперів, текст яких оприлюднено на офіційному веб-сайті Центрального депозитарію за адресою: www.csd.ua.

Відповідно до п. 1.1 договору-2 емітент доручає, а Центральний депозитарій зобов'язується надавати емітенту послуги з відкриття рахунку у цінних паперах, депозитарного обслуговування випусків цінних паперів та корпоративних операцій емітента, у тому числі надання Центральним депозитарієм послуги щодо забезпечення погашення емітентом боргових цінних паперів, здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, вчиненими на фондовій біржі та поза фондовими біржами при розміщенні випуску (частини випуску) цінних паперів, а також виплати доходів за цінними паперами відповідно до компетенції щодо обліку цінних паперів, встановленої Законом України "Про депозитарну систему України", шляхом зарахування коштів, переказаних емітентом на рахунок Центрального депозитарію, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках, для їх подальшого переказу отримувачам.

Згідно з п.п. 2.3.7 п. 2.3 договору-2 емітент зобов'язаний оплачувати послуги Центрального депозитарію згідно з умовами, у строки та в порядку, передбаченими цим договором, регламентом центрального депозитарію та тарифами центрального депозитарію.

Відповідно до п.п. 3.1 - 3.2 договору-2 емітент сплачує вартість послуг Центрального депозитарію згідно з даним договором відповідно до затверджених тарифів центрального депозитарію, що є чинними на дату надання послуг. Емітент погоджується з тарифами, встановленими центральним депозитарієм.

Оплата послуг Центрального депозитарію здійснюється емітентом за цим договором на наступних умовах: емітентом вноситься попередня оплата (авансовий платіж) у розмірі вартості послуг Центрального депозитарію на авансовий період, який не може бути меншим ніж два місяці, а також авансовий платіж у розмірі, що забезпечує наявність внесених емітентом коштів у розмірі 200,00 грн.

Щомісяця до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги (далі - звітний місяць) Центральний депозитарій надає емітенту акт-рахунок про надання послуг у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Центрального депозитарію та засвідчених печаткою. В актах-рахунках про надання послуг включається перелік та вартість наданих депозитарних послуг за звітний місяць та сума до сплати з урахуванням авансового платежу на наступний період.

Емітент сплачує акт-рахунок про надання послуг - щомісячно до останнього числа поточного місяця за минулий місяць шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок центрального депозитарію.

Пунктом 7.1 договору-2 встановлено, що даний договір набирає чинності з дня отримання центральним депозитарієм заяви про приєднання до цих умов, підписаної уповноваженим представником емітента та скріпленої печаткою емітента.

Сторони, керуючись ч. 3 ст. 631 ЦК України, погоджуються, що умови договору-2 в частині оплати емітентом наданих Центральним депозитарієм, але не оплачених емітентом послуг Центрального депозитарія, застосовуються до відносин між ними, які мали місце до укладення договору-2, а за наявності укладеного між Центральним депозитарієм та емітентом договору про обслуговування емісії цінних паперів, такий договір втрачає чинність.

Як зазначає позивач, починаючи з 20.08.2014 відповідач в односторонньому порядку припинив надання позивачу депозитарних послуг відповідно до умов договорів, про що свідчить відмітка відповідача про відмову у виконанні наступних розпоряджень позивача за № 64 від 08.10.2014 (вх. 22200 від 10.10.2014), № 65 від 08.10.2014 (вх. 22201 від 10.10.2014), № 66 від 08.10.2014 (вх. 22202 від 10.10.2014), № 67 від 10.10.2014 (вх. 69210 від 10.10.2014), № 69 від 16.10.2014 (вх. 22555 від 17.10.2014), № 13 від 10.08.2016 (вх. 119191 від 16.08.2016), № 14 від 10.08.2016 (вх. 119193 від 16.08.2016), № 15 від 10.08.2016 (вх. 015294 від 16.08.2016), № 16 від 10.08.2016 (вх. 015295 від 16.08.2016), №17 від 10.08.2016 (вх. 015296 від 16.08.2016), № 18 від 10.08.2016 (вх. 015297 від 16.08.2016), № 24 від 10.10.2016 (вх. 121486 від 17.10.2016), № 25 від 10.10.2016 (вх. 121485 від 17.10.2016), № 26 від 10.10.2016 (вх. 018227 від 17.10.2016), № 27 від 10.10.2016 (вх. 018228 від 17.10.2016), № 28 від 10.10.2016 (вх. 018229 від 17.10.2016), №29 від 10.10.2016 (вх. 018230 від 17.10.2016).

Листом від 22.01.2016 № 188/09 ПАТ "Національний депозитарій України" надало відповідь на претензію ТОВ "Классік-Ассістанс" б/н від 02.11.2015, в якому повідомило, що центральний депозитарій у зв'язку з порушенням емітентом своїх зобов'язань щодо оплати послуг Національного депозитарію України (далі - НДУ) скориставшись своїм правом, передбаченим нормами чинного законодавства України та умовами договору, припинив лише проведення операцій за розпорядженнями емітента, при цьому НДУ продовжує надавати емітенту послуги з депозитарного обслуговування випуску цінних паперів емітента.

За твердженням позивача, невиконання відповідачем законодавчо визначених послуг Центрального депозитарію, зокрема, припинення в односторонньому порядку обслуговування позивача як емітента, невиконання розпоряджень емітента та фактичне блокування обігу цінних паперів емітента стало підставою для позивача не сплачувати рахунки відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ТОВ "Классік-Ассістанс" вважає, що відмова відповідача у виконанні розпоряджень емітентів на погашення випусків облігацій (ТОВ "Классік-Ассістанс", серій А,С і D), строк погашення яких відповідно до умов випуску закінчився, в розумінні ст. 228 ЦК України є підставою для визнання цього правочину нікчемним.

Крім того позивач зазначає, що оспорюваний правочин вчинений позивачем під впливом обману, оскільки відповідач є суб'єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринку надання депозитарних послуг емітентам корпоративних цінних паперів, а тому позивач вимушений був підписати типову заяву про приєднання до умов договору про обслуговування випусків цінних паперів, зареєстрованого відповідачем 17.10.2014 № ОВ-6983.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Аналогічні положення містяться і в ст. 180 ГК України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів визначається Законом України "Про депозитарну систему України".

За приписами ст. 6 Закону України "Про депозитарну систему України" облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами, Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України. Внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника здійснюється виключно депозитарними установами (у визначених законодавством випадках - Національним банком України або депозитаріями-кореспондентами), в установленому Комісією порядку, зокрема, на підставі рішення суду або уповноваженого законом державного органу або його посадової особи.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про депозитарну систему України" центральний депозитарій забезпечує формування та функціонування системи депозитарного обліку цінних паперів. В Україні може існувати лише один Центральний депозитарій. Центральний депозитарій - юридична особа, що функціонує у формі публічного акціонерного товариства відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" з урахуванням особливостей, установлених цим Законом. Акціонерне товариство набуває статусу Центрального депозитарію з дня реєстрації Комісією в установленому порядку Правил Центрального депозитарію.

Таким чином професійна діяльність відповідача на фондовому ринку як Центрального депозитарію врегульована на законодавчому рівні, а саме регулюється Законом України "Про депозитарну систему України", Положенням про провадження депозитарної діяльності, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735, (далі - Положення), Правилами Центрального депозитарію цінних паперів, затвердженими рішенням Наглядової ради ПАТ "Національний депозитарій України" (протокол від 04.09.2013 № 4, далі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами Комісії.

Пунктом 8 розділу І Правил передбачено, що оплата клієнтами послуг Центрального депозитарію здійснюється відповідно до затверджених Центральним депозитарієм тарифів на депозитарні послуги (переліку та вартості послуг), що діють на момент надання послуг клієнту. Тарифи (перелік та вартість послуг) Центрального депозитарію та зміни до них розміщуються на веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua. Клієнти Центрального депозитарію, що є учасниками СОІ, повідомляються про такі зміни шляхом їх безпосереднього повідомлення засобами СОІ з одночасним оприлюдненням таких змін на офіційному веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua.

Оплата послуг здійснюється на підставі Актів про надання послуг або Рахунків-фактур, які Центральний депозитарій надсилає на адресу клієнта, безпосередньо вказану ним в анкеті рахунку як адреси для поштових відправлень, а у випадку, якщо така адреса не визначена клієнтом, зазначені документи направляються на адресу місцезнаходження клієнта. Також зазначені документи можуть надаватися клієнту у інший спосіб, встановлений за домовленістю сторін.

Центральний депозитарій має право в односторонньому порядку змінити порядок оплати, вартість послуг та порядок надання клієнту Рахунків-фактур або Актів про надання послуг, повідомивши про це клієнта шляхом розміщення відповідної інформації на веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua не пізніше ніж за 15 робочих днів до початку застосування таких змін. Клієнти Центрального депозитарію, що є учасниками СОІ, повідомляються про такі зміни шляхом їх безпосереднього повідомлення засобами СОІ з одночасним оприлюдненням таких змін на офіційному веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua. При цьому зміна розміру вартості послуг Центрального депозитарію може відбуватись не частіше ніж один раз на рік. У договорах з клієнтами обов'язково зазначається право Центрального депозитарію в односторонньому порядку змінити порядок оплати, вартість послуг.

Порядок оплати послуг Центрального депозитарію встановлюється договором з урахуванням вимог цих Правил. Клієнт зобов'язаний дотримуватись вимог Центрального депозитарію щодо розміру та порядку оплати послуг Центрального депозитарію. У випадку порушення клієнтом умов оплати послуг Центральний депозитарій застосовує до клієнта штрафні санкції у розмірі та порядку, визначених договором, та/або припиняє проведення будь-яких операцій за розпорядженнями клієнта.

Клієнт зобов'язаний сплачувати вартість наданих Центральним депозитарієм послуг відповідно до тарифів та вимог законодавства.

Аналогічні умови щодо оплати послуг Центрального депозитарію визначені у рішенні Комісії від 06.08.2013 № 1413 "Про затвердження Вимог до договору про обслуговування випусків цінних паперів між емітентом і Центральним депозитарієм".

На підставі наведеного суди вірно відзначили, що твердження позивача про те, що умови, тарифи та порядок оплати послуг Центрального депозитарію не врегульовані чинним законодавством України, є безпідставними.

Колегія суддів також відхиляє твердження скаржника про те, що відсутність оплати за послуги Центрального депозитарію не є безумовною підставою для припинення надання послуг емітенту та виконання його розпоряджень, зокрема тих, що пов'язані з виконанням емітентом вимог, передбачених чинним законодавством, оскільки відповідно до пункту 6.8 розділу 6 договору-2 у випадку несплати емітентом вартості послуг Центрального депозитарію у строки, передбачені цим договором, Центральний депозитарій має право припинити проведення будь-яких операцій за розпорядженнями емітента.

Таким чином Центральний депозитарій відповідно до положень договору-2 правомірно припинив проведення операцій за розпорядженнями позивача.

Стосовно твердження позивача про те, що глобальний сертифікат можна вважати власністю Центрального депозитарію, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України "Про депозитарну систему України" до виключної компетенції Центрального депозитарію належать, зокрема ведення обліку зобов'язань емітента за цінними паперами власних випусків (крім цінних паперів, віднесених до компетенції Національного банку України) стосовно кожного випуску цінних паперів на підставі депонування глобального сертифіката та/або тимчасового глобального сертифіката.

Згідно з Положенням про провадження депозитарної діяльності, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735, (в т.ч. глави 5 розділу V Положення) саме на підставі депонованого глобального сертифікату/тимчасового глобального сертифікату Центральний депозитарій зараховує на рахунок у цінних паперах емітента ту кількість цінних паперів, що вказана у відповідному глобальному/тимчасовому глобальному сертифікаті, а також здійснює їх подальший облік, а також облік зобов'язань емітента за власними цінними паперами.

Обов'язок емітента оформити та депонувати в Центральному депозитарії (тобто передати йому саме на зберігання на підставі відповідного акта приймання-передавання) глобальний сертифікат/тимчасовий глобальний сертифікат випуску цінних паперів, передбачений нормативними документами Комісії (як державного регулятора на ринку цінних паперів), а саме: Положенням про глобальний сертифікат та тимчасовий глобальний сертифікат, затвердженим Рішенням Комісії від 30.07.2013 № 1332. При цьому лише після депонування глобального/тимчасового глобального сертифікату відповідні цінні папери емітента зараховуються до системи депозитарного обліку та емітент вправі укладати з першими власниками договори щодо таких цінних паперів.

Отже твердження скаржника про те, що глобальний сертифікат можна вважати власністю Центрального депозитарію, а також про те, що він не передається емітентом на зберігання Центральному депозитарію, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Пунктами 2.1, 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК України), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Приписами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

З правового аналізу зазначених норм слідує, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його укладення, не потребує додаткового визнання недійсним у судовому порядку та не створює для сторін будь-яких правових наслідків.

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В п. 3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. До господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і спрямовані, зокрема, на: використання всупереч законові державної або комунальної власності; незаконне заволодіння, користування, розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14 15 Конституції України); відчуження викраденого майна; виробництво і відчуження певних об'єктів, вилучених або обмежених у цивільному обігу (відповідні види зброї, боєприпасів, наркотичних засобів, іншої продукції, що має властивості, небезпечні для життя та здоров'я громадян, тощо); виготовлення і поширення літератури та іншої продукції, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу; приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків; виготовлення чи збут підробних документів і цінних паперів; незаконне вивезення за кордон валютних коштів, матеріальних чи культурних цінностей; використання власного майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Враховуючи наведене, суди дійшли правильного висновку, що спірний договір про обслуговування випусків цінних паперів № ОВ-6983 від 17.10.2014 не можна вважати таким, що порушує публічний порядок, оскільки він не спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами Компанії, використання її майна на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян, тобто цей договір не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, а тому не підпадає під ознаки нікчемного правочину в розумінні ст. 228 ЦК України.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком судів, що в даному випадку відсутні ознаки, необхідні для кваліфікації спірного правочину як такого, що порушує публічний порядок.

Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 230 ЦК України.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст. 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічні рекомендації містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим необхідно зазначити, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Крім того наявність факту навмисного введення однією із сторін іншої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення, одночасно виключає наявність факту помилки щодо таких обставин.

Разом з тим відповідно до п. 3 розділу 1 Правил Центрального депозитарію цінних паперів, затверджених рішенням Наглядової ради ПАТ "Національний депозитарій України" (протокол від 04.09.2013 № 4), між емітентом та Центральним депозитарієм укладається договір про обслуговування випусків цінних паперів, згідно з яким Центральний депозитарій відкриває рахунок у цінних паперах емітенту та здійснює обслуговування корпоративних операцій емітента відповідно до цих Правил, Регламента та Положення про СОІ.

Договір може укладатися шляхом приєднання емітента до запропонованого Центральним депозитарієм договору в цілому відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України. В такому випадку договір про обслуговування випусків цінних паперів вважається укладеним з дня отримання Центральним депозитарієм від емітента заяви про приєднання до встановлених Центральним депозитарієм умов договору про обслуговування випусків цінних паперів, що укладаються у формі приєднання. Внесення змін до договору, укладеного у формі приєднання, відбувається в тому ж порядку, що й його укладення.

Договір про обслуговування випусків цінних паперів, укладений у формі приєднання, вважається припиненим з дня отримання Центральним депозитарієм від емітента заяви про припинення дії договору, але не раніше дня погашення всіх глобальних/тимчасових глобальних сертифікатів випусків цінних паперів, що обслуговуються за таким договором, та закриття рахунку емітента.

Договір про обслуговування випусків цінних паперів складається також у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками або у формі електронного документа відповідно до Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис".

Як встановлено судами, ТОВ "Классік-Ассістанс" звернулось до ПАТ "Національний депозитарій України" із заявою про приєднання до умов договору про обслуговування випуску цінних паперів № ОВ-6983 від 17.10.2014, відповідно до якої емітент - ТОВ "Классік-Ассістанс", керуючись ст. 634 ЦК України, шляхом подання даної заяви приєдналось до встановлених Центральним депозитарієм умов договору про обслуговування випусків цінних паперів, розміщених на веб-сайті ПАТ "Національний депозитарій України" www.csd.ua.

Емітент засвідчив, що він ознайомлений з умовами, договору про обслуговування випусків цінних паперів, розміщеними на веб-сайті центрального депозитарію www.csd.ua, погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати.

Емітент засвідчив, що він ознайомлений з правилами центрального депозитарію цінних паперів, регламентом провадження депозитарної діяльності центрального депозитарію цінних паперів, розміщеними на веб-сайті центрального депозитарію www.csd.ua, погоджується з ними та зобов'язується їх виконувати.

Отже позивач самостійно обрав спосіб укладання договору-2 шляхом подання відповідачу підписаної заяви про приєднання до його умов.

З огляду на вищевикладене, судами вірно зазначено, що наведені позивачем обставини не мають своїм наслідком визнання договору недійсним на підставі положень ст.ст. 229, 230 ЦК України, оскільки позивач не навів, а суди не встановили фактів порушень охоронюваних законом прав ТОВ "Классік-Ассістанс" з боку відповідача, а також фактів укладення спірного договору під впливом обману.

Разом з тим судами зазначено, що у зв'язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов'язань за договором на обслуговування емісії цінних паперів № Е-7615/п від 16.08.2013 та договором про обслуговування випусків цінних паперів № ОВ-6983 від 17.10.2014 ПАТ "Національний депозитарій України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Классік-Ассістанс" про стягнення вартості депозитарних послуг у розмірі 315.244,33 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016, у справі №910/8201/16 позовні вимоги ПАТ "Національний депозитарій України" до ТОВ "Классік-Ассістанс" про стягнення 315.244,33 грн. задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Классік-Ассістанс" на користь ПАТ "Національний депозитарій України" заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 306.485,40 грн., штраф у сумі 1.300,00 грн. та 3 % річних у сумі 6.658,93 грн.

Зокрема, судом встановлено, що укладення договорів-1, 2 відбулось на підставі приписів Закону України "Про депозитарну систему України" та вимог НКЦПФР (як державного регулятора на ринку цінних паперів).

Також судом зазначено, що у зв'язку з укладенням між сторонами договору-2 договір-1 втратив свою дію, при цьому послуги, які були надані Центральним депозитарієм на підставі договору-1, залишились неоплаченими відповідачем на момент укладання договору-2.

Суд зазначив, що зі змісту обох договорів вбачається, зокрема, що умови та порядок оплати послуг, а також відповідальність емітента за порушення вказаних умов, є ідентичними, у зв'язку з чим доводи ТОВ "Классік-Ассістанс" про зменшення обсягу його прав та можливостей, який він мав до цього, а також про обмеження відповідальності ТОВ "Классік-Ассістанс" внаслідок укладення договору-2 судом відхилено.

Судом встановлено, що на виконання умов договорів-1, 2 за період з 01.06.2014 по 29.02.2016 ПАТ "Національний депозитарій України" надав ТОВ "Классік-Ассістанс" депозитарні послуги на загальну суму 252.866,92 грн.

Разом з тим ТОВ "Классік-Ассістанс" в порушення умов договорів-1, 2 взяті на себе зобов'язання не виконало, депозитарні послуги на вказану суму не оплатило.

На твердження ТОВ "Классік-Ассістанс" про те, що тарифи, умови та порядок оплати послуг ПАТ "Національний депозитарій України" за надані послуги законодавством не врегульовані, суд зазначив, що Правилами, затвердженими рішенням Наглядової ради ПАТ "Національний депозитарій України" № 4 від 04.09.2013, (далі - Правила) встановлено умови та порядок оплати, а також порядок визначення розміру вартості послуг, що надаються позивачем.

Так п. 8 розділу І Правил передбачено, що оплата клієнтами послуг Центрального депозитарію здійснюється відповідно до затверджених Центральним депозитарієм тарифів на депозитарні послуги (переліку та вартості послуг), що діють на момент надання послуг клієнту.

Тарифи (перелік та вартість послуг) Центрального депозитарію та зміни до них розміщуються на веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua. Клієнти Центрального депозитарію, що є учасниками СОІ, повідомляються про такі зміни шляхом їх безпосереднього повідомлення засобами СОІ з одночасним оприлюдненням таких змін на офіційному веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua.

Оплата послуг здійснюється на підставі актів про надання послуг або рахунків-фактур, які Центральний депозитарій надсилає на адресу клієнта, безпосередньо вказану ним у анкеті рахунку як адреса для поштових відправлень, а у випадку, якщо така адреса не визначена клієнтом, зазначені документи направляються на адресу місцезнаходження клієнта. Також зазначені документи можуть надаватися клієнту у інший спосіб, встановлений за домовленістю сторін.

Центральний депозитарій має право в односторонньому порядку змінити порядок оплати, вартість послуг та порядок надання клієнту рахунків-фактур або актів про надання послуг, повідомивши про це клієнта шляхом розміщення відповідної інформації на веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua не пізніше ніж за 15 робочих днів до початку застосування таких змін. Клієнти Центрального депозитарію, що є учасниками СОІ, повідомляються про такі зміни шляхом їх безпосереднього повідомлення засобами СОІ з одночасним оприлюдненням таких змін на офіційному веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua. При цьому зміна розміру вартості послуг Центрального депозитарію може відбуватись не частіше ніж один раз на рік. У договорах з клієнтами обов'язково зазначається право Центрального депозитарію в односторонньому порядку змінити порядок оплати, вартість послуг.

Порядок оплати послуг Центрального депозитарію встановлюється договором з урахуванням вимог цих Правил. Клієнт зобов'язаний дотримуватись вимог Центрального депозитарію щодо розміру та порядку оплати послуг Центрального депозитарію. У випадку порушення клієнтом умов оплати послуг Центральний депозитарій застосовує до клієнта штрафні санкції у розмірі та порядку, визначених договором, та/або припиняє проведення будь-яких операцій за розпорядженнями клієнта.

Клієнт зобов'язаний сплачувати вартість наданих Центральнім депозитарієм послуг відповідно до тарифів та вимог законодавства.

Аналогічні умови щодо оплати послуг Центрального депозитарію визначені й в рішенні НКЦПФР від 06.08.2013 № 1413 "Про затвердження вимог до договору про обслуговування випусків цінних паперів між емітентом і Центральним депозитарієм".

Отже позиція ТОВ "Классік-Ассістанс" про те, що умови, тарифи та порядок оплати послуг Центрального депозитарію не врегульовані чинним законодавством України, спростовуються зазначеними вище нормами.

При цьому суд зазначив, що у період з 01.06.2014 по 31.01.2015 на ТОВ "Классік-Ассістанс" поширювалась дія тарифів, затверджених рішенням правління Центрального депозитарію № 1/7 від 02.04.2012, а починаючи з 01.02.2015 - дія тарифів, затверджених рішенням правління Центрального депозитарію № 1/18 від 25.12.2014.

Також ТОВ "Классік-Ассістанс", заперечуючи проти позову у справі №910/8201/16, вказувало на те, що ПАТ "Національний депозитарій України" відмовився від надання послуг за договорами-1, 2 в односторонньому порядку. Разом з тим судом встановлено, що Національний депозитарій продовжує надавати емітенту послуги з депозитарного обслуговування випусків цінних паперів емітента на постійній основі без окремих розпоряджень емітента та до яких, зокрема, відносяться послуги зі зберігання глобальних сертифікатів та тимчасових глобальних сертифікатів емітента, послуги з обслуговування випусків цінних паперів (в тій частині, що надаються без розпоряджень емітента), облік та зберігання раніше зарахованих до системи депозитарного обліку цінних паперів емітента, послуги з обліку зобов'язань емітента за цінними паперами власних випусків, тощо.

Припинення проведення операцій, про що вказує ТОВ "Классік-Ассістанс", мало місце з боку Центрального депозитарію 01.09.2014 за розпорядженнями емітента №№ 64, 65 та 66 від 08.10.2014.

Такі дії ПАТ "Національний депозитарій України" передбачені абзацом 15 п. 12 глави 3 розділу 5 Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням НКЦПФР № 735 від 23.04.2013, де прямо встановлено, що підставою для відмови Центрального депозитарію у взятті до виконання розпорядження та/або у виконанні депозитарної операції є несплата клієнтом Центрального депозитарію депозитарних послуг за умови, якщо це передбачено відповідним договором (зокрема, договором про обслуговування випуску цінних паперів).

Аналогічні положення передбачені й договорами-1, 2, у п. 6.8 яких сторони домовились, що у випадку несплати емітентом вартості послуг Центрального депозитарію у строки, передбачені договором, Центральний депозитарій має право припинити проведення будь-яких операцій за розпорядженнями емітента.

Також право сторони повністю або частково відмовитися від виконання зобов'язання в зв'язку з невиконанням іншою стороною своїх обов'язків прямо передбачене чинним законодавством України.

Зокрема ч. 6 ст. 183 ГК України встановлено, що зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання, у тому числі щодо внесення оплати за надані послуги.

Частиною 3 ст. 538 ЦК України також передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже право Центрального депозитарію відмовитися від виконання розпоряджень емітента (тобто від надання частини послуг) у разі неоплати ним вартості послуг передбачене законодавством, а також умовами договорів, що були укладені між Центральним депозитарієм та емітентом, а тому не спростовує обов'язку емітента оплатити належним чином надані послуги.

Таким чином твердження ТОВ "Классік-Ассістанс" про те, що ПАТ "Національний депозитарій України" неправомірно припинило надання частини послуг, а також неправомірно вимагає плати за надання інших депозитарних послуг, визнані судом безпідставними та такими, що не узгоджуються із встановленими обставинами у справі №910/8201/16.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином факти, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі № 910/8201/16, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Оскільки умови договору про обслуговування випусків цінних паперів № ОВ-6983 від 17.10.2014 відповідають положенням законодавства, колегія суддів погоджується з висновком судів про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача, які задоволенню не підлягають.

Щодо тверджень скаржника про порушення судом першої інстанції норм процессуального права, щодо відмови у задоволенні клопотання про колегіальний розгляд даної справи, колегія суддів зазначає таке.

Норми ГПК України не пов'язують право суду призначати колегіальний розгляд справи лише з певним колом обставин, які на думку позивача, свідчать про складність справи. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про призначення колегіального розгляду справи та зробити мотивований висновок щодо складності справи. Відповідний висновок суду щодо відмови в задоволенні зазначеного клопотання викладено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.12.2016. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді клопотання позивача здійснював свої повноваження у межах та відповідно до норм законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 НПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Частиною 2 ст. 104 ГПК України встановлено, що порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Випадки порушення норм процесуального права, які у будь-якому разі є підставою для скасування рішення суду передбачені ч. 3 ст. 104 та ч. 2 ст. 111-10 ГПК України, однак останні з огляду на наявні матеріали справи у даному разі застосуванню не підлягають.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі № 912/3812/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.Р. Шевчук