ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2016 року Справа № 915/1275/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Бондар С.В. (доповідач)суддівГрека Б.М, Васищака І.М.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" від позивача: 1.Пронь Д.С.; 2.Волик В.М. від відповідача: Макарчук Д.І. від третьої особи: не з'явилисьна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року у справі№ 915/1275/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"доМиколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Споживче товариство водокористувачів "Кінбурн - Аква"провизнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.05.2015 року № 17-ріш.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" (далі позивач) звернулось з позовом до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії відповідача від 27.05.2015 року № 17-ріш. (далі Рішення).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2015 року позовні вимоги задоволені. Було визнано недійсним та скасоване Рішення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що припинення дії договору від 26.04.2010 року № 42/437 (далі Договір), укладеного сторонами у справі, в зв'язку із закінченням строку його дії та направлення пропозиції з боку позивача укласти новий договір про постачання електричної енергії, є договірними правовідносинами двох суб'єктів господарювання. При прийнятті оскаржуваного Рішення відповідачем застосовано норми Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі Закон) до правовідносин, що ним не регулюються. Суд дійшов висновку про неповне з'ясування відповідачем обставин справи, що є підставою для визнання цього Рішення недійсним відповідно до ст. 59 Закону.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року апеляційна скарга відповідача була задоволена, рішення суду першої інстанції скасовано та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що одностороння відмова від виконання умов Договору укладеного між позивачем та Споживчим товариством водокористувачів "Кінбурн - Аква" (далі третя особа), в зв'язку із закінченням строку його дії та направлення пропозиції з боку позивача укласти договір про постачання електричної енергії свідчить про наявність переддоговірних розбіжностей двох суб'єктів господарювання, про те не дає права позивачу, за відсутності альтернативних джерел отримання споживачем електричної енергії, припиняти постачання електричної енергії третій особі.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року, а рішення суду першої інстанції, прийняте по даній справі - 01.10.2015 року, залишити без змін.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

До матеріалів справи (а.с. 29- 45) залучений Договір, який було укладено між позивачем та третьою особою у 2010 році.

Предметом вказаного Договору є продаж позивачем електричної енергії третій особі для забезпечення потреб електроустановок третьої особи з дозволеною потужністю 5,5 кВт., а тертя особа оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 9.4 Договору (абз.1 та 2) передбачено, що він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік якщо за місяць до закінчення дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь - якої із сторін у порядку визначеному законодавством України.

24.11.2014 року позивачем на адресу третьої особи було надіслано проект договору про постачання електричної енергії № 42/437 від 14.11.2014 року. В своєму листі від 24.11.2014 року № 33/45, який було направлено на адресу третьої особи 24.11.2014 року позивачем повідомлялось про те, що позивач відповідно до п. 9.4 Договору попереджає про припинення його дії з 01.01.2015 року, направляє на адресу третьої особи проект договору з додатками.

До матеріалів справи залучено копію листа третьої особи (а.с.26) на адресу позивача від 11.12.2014 року № 17, в якому зазначено, що третя особа відхиляє пропозиції позивача (щодо припинення дії Договору та укладання нового договору).

До матеріалів справи (а.с. 70-71) залучені копії заяв третьої особи до відповідача про порушення (на його думку) позивачем антимонопольного законодавства. У вказаних заявах третя особа зазначає про те, що позивач, як монополіст зловживав монопольним становищем по відношенню до нього з моменту укладання Договору і продовжує зловживати, примушуючи укласти договір на невигідних для третьої особи умовах. Третя особа, в своїй заяві (а.с.71) стверджує, що при наявності електроустановок споживача Договір не може бути припиненим, а може бути лише зміненим.

Саме в зв'язку із зверненням третьої особи, відповідачем розпочато справу № 1-26.213/05-215.

27.05.2015 року у справі № 1-26.213/05-2015 відповідачем було прийняте оспорюване Рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу (а.с.10-18).

В резолютивній частині оспорюваного Рішення, позивач визнаний таким, що займав монопольне становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом в межах території Миколаївської області (п.1); визнані дії, які полягають у позбавленні з 01.01.2015 року третьої особи послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом відключення електроустановок третьої особи від енергопостачання в умовах, коли третя особа бажає купувати цей товар і не має альтернативи у забезпеченні даною послугою з боку інших суб'єктів господарювання, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.2 ст. 50, п.5 ч.2 ст. 113 Закону, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання (п.2); за вчинення порушення визначеного у п.2 цього рішення накладено на позивача штраф у відповідності до абз. 2 ч.1, абз.2 ч. 2 ст. 52 Закону, у розмірі 50 000 грн. (п.3); зобов'язано позивача припинити порушення, визначеного у п.2 цього рішення, зокрема, відновити електропостачання третій особі в порядку передбаченому законодавством (п.4); позивача зобов'язано проінформувати відповідних керівників та персонал позивача про прийняття цього рішення, шляхом ознайомлення їх із текстом рішення, про що повідомити відповідача в 5-тиденний строк з дня виконання цього пункту рішення (п.5); зобов'язати позивача оприлюднити за власні кошти п.п. 1-5 резолютивної частини цього рішення в офіційному друкованому виданні Миколаївської облради, а саме газеті: "Рідне Прибужжя", протягом 2-х місяців з дня його отримання, з наданням відповідачу підтверджуючих документів про оприлюднення.

В Рішенні відповідача (а.с. 15) зазначено про те, що обставини щодо відповідності законодавству умов Договору, зокрема, групи та тарифу споживача за яким третя особа здійснювала оплату обленерго за постачання електричної енергії, не є предметом розгляду та дослідження у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 1- 26.213/05-2015.

В своєму Рішенні відповідач прийшов до висновку про те, що позивач займав монопольне становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом в межах території Миколаївської області. В своїй касаційній скарзі позивач, фактично, не оспорює цей висновок відповідача.

В Рішенні відповідача дана обґрунтована оцінка зазначеній вище обставині.

В Рішенні також надається оцінка господарським правовідносинам сторін, що стосувалися дії Договору та його розірванню (припиненню).

Відповідач, в своєму Рішенні, прийшов до висновку про те, що позивач повинен був не відмовляючись в односторонньому порядку від Договору та не припиняючи електропостачання третій особі, використовуючи передбачені чинним законодавством та договором правові механізми, привести його умови у відповідність до типового договору та інших обставин, які потребували врегулювання, зокрема, визначення тарифної групи.

Судова колегія зазначає, що взаємовідносини між позивачем та третьою особою щодо укладання, виконання, зміни та припинення Договору, регулюються нормами ЦК України, ГК України, Законом України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за № 417/1442 з наступними змінами і доповненнями (далі ПКЕЕ).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником (яким є позивач).

Відповідно до п. 1.3 ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. 1.6 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3 до ПКЕЕ) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Умови договору про купівлю-продаж електричної енергії між споживачем (субспоживачем) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом визначаються за згодою сторін. Цей договір укладається відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 5.1 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається (абз.2 п.5.1. ПКЕЕ).

Додатком 3 до ПКЕЕ є затверджений Типовий договір про постачання електричної енергії. Пункт 9.4 Типового договору встановлює, що договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Така ж сама умова була передбачена Договором.

Як зазначено вище, позивач попередив третю особу про припинення дії Договору, відповідно до п. 9.4 Договору та направив проект договору про постачання електроенергії № 42/437 від 14.11.2014 року з додатками.

Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1; 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач скористався своїм правом та здійснив дії щодо припинення Договору шляхом надсилання відповідного повідомлення та проекту нового договору на адресу третій особі.

Відповідно до ст. 188 ГК України 1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як зазначено вище, тертя особа відхилила пропозиції позивача, щодо укладання нового договору.

Тільки від третьої особи залежало здійснення відповідних дій щодо своєчасного укладання договору на постачання електричної енергії.

Таким чином, станом на 01.01.2015 року між позивачем та третьою особою були відсутні договірні відносини щодо постачання електричної енергії третій особі в зв'язку з закінченням дії Договору і, відповідно, з урахуванням спеціальних норм законодавства, у позивача не виникло обов'язку (без укладання нового договору) постачати електричну енергію третій особі.

До матеріалів справи (а.с. 108-113) залучено копію договору про постачання електричної енергії № 42/437 від 17.06.2015 року який укладено між позивачем та третьою особою (з протоколом розбіжностей та з протоколом узгодження розбіжностей).

Судова колегія приходить до висновку про те, що Рішення відповідача ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, про які зазначено вище.

Відповідно до абз. 5 ч.1 ст. 59 Закону підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, не зважаючи на посилання в рішення суду першої інстанції на абз.2 ч.1 ст. 59 Закону, судова колегія вважає, що підстав для прийняття оспорюваного Рішення в частині п.п. 2 - 6 його резолютивної частини у відповідача не було.

За таких обставин, Рішення прийняте відповідачем підлягає скасуванню частково, а саме п.п. 2-6 резолютивної частині Рішення і, відповідно, судові рішення прийняті у справі підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року прийняту у справі № 915/1275/15 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог, що стосуються визнання недійсним рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.05.2015 року № 17-ріш, а саме п.п. 2-6 його резолютивної частини. В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року прийняту у справі № 915/1275/15 залишити без змін.

3. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2015 року прийняте у справі № 915/1275/15 змінити. Викласти перший та другий абзац резолютивної частини рішення, в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Визнати недійсним та скасувати пункти 2 - 6 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.05.2015 року № 17-ріш, в іншій частині (п.1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.05.2015 року № 17-ріш) в задоволенні позовних вимог відмовити."

Головуючий С.В.Бондар

Судді Б.М.Грек

І.М.Васищак