Постанова ВГСУ від 02.11.2016 року у справі №904/9361/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 904/9361/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України, с. Горького Дніпропетровської обл. на рішення від 14.03.2016 господарського суду Дніпропетровської областіта постановувід 31.05.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/9361/15 господарського суду Дніпропетровської області за позовомдержавного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук Українидо1. Дніпропетровської міської ради; 2. Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 ОСОБА_4, м. Дніпропетровськпро скасування рішення про реєстрацію права власності та свідоцтва про право власності в судовому засіданні взяв участь представник:

ДП "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України Конько О.С., довір.;

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року державне підприємство "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України (далі - ДП Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова", боржник, позивач) звернулось до господарського суду з позовом про скасування: рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Іванченко Лариси Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18037784 від 16.12.2014 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 529852312101) про реєстрацію права власності за Територіальною громадою м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (далі - рішення), на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне майно) та свідоцтва про право власності Територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (серія та номер 31066149, НОМЕР_1 від 16.12.2014) на спірне майно.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2016 у справі № 904/9361/15 (суддя Петрова В.І.) в позові відмовлено. Суд виходив з відсутності доказів звернення до державного реєстратора із заявою про внесення змін до Державного реєстру прав, враховуючи скасування рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 257 від 21.05.2014 р., на підставі якого спірне майно перейшло до комунальної власності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (судді: Кощеєв І.М. - головуючий, Євстигнеєв О.С., Науменко І.М.) рішення суду першої інстанції змінено частково, провадження у справі в частині вимоги щодо скасування рішення на спірне майно припинено. Припиняючи провадження у справі в цій частині суд апеляційної інстанції зазначив, що свідоцтво, на відміну від державної реєстрації відповідного права, не є правочином, а тому не може виступати предметом спору.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ч. 2 ст. 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Позивач зазначає, що право власності на спірне майно, оформлене на підставі скасованого рішення є недійсним.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2011 у справі № Б29/59/04 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

У жовтні 2014 року, виконуючи свої повноваження у справі про банкрутство, ліквідатор арбітражний керуючий Рева М.О. звернувся до господарського суду з позовом до Дніпропетровської міської ради та Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції з метою повернення незаконно відчуженого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради майна позивача до ліквідаційної маси.

Як вбачається, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 у справі № Б29/59/04, яка набрала законної сили та в розумінні приписів ст. 35 ГПК України має преюдиціальне значення, встановлено, що термін ліквідаційної процедури боржника та повноваження ліквідатора Реви М.О. продовжено до 18.04.2017.

За приписами частини 2 статті 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених п.7 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

У даному випадку предметом судового розгляду є спір про відчуження майна боржника виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що входило до ліквідаційної маси боржника під час здійснення щодо нього процедури банкрутства. Умисне виведення з ліквідаційної маси ліквідного активу боржника може безпосередньо порушувати права інших осіб - учасників справи про банкрутство (зокрема, кредиторів позивача). Отже, даний спір стосується питань щодо формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство, а тому безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція щодо підвідомчості спорів за участю боржника викладена у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 911/4212/14, відповідно до якої положення ст.ст. 12, 16 ГПК України, в силу приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, застосовуються і до справ про банкрутство, провадження у яких здійснюється за Законом про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013.

За таких обставин та з огляду на правову позицію Верховного Суду України колегія суддів зазначає, що даний спір не підлягає вирішенню судом в порядку окремого позовного провадження, а повинен розглядатися в межах справи про банкрутство на вимогу ч. 9 ст. 16 ГПК України.

Вирішуючи даний спір по суті, місцевий господарський суд не врахував приписів названих вище норм чинного законодавства, помилково порушивши за вимогою ліквідатора окреме позовне провадження. Апеляційний господарський суд на допущені порушення уваги не звернув та їх не усунув.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір, який безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова", підлягає розгляду в межах справи № Б29/59/04 про банкрутство останнього, а не в окремому позовному провадженні.

У зв'язку з чим прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені з порушенням норм процесуального права, а справа на виконання приписів ч. 1 ст. 17 ГПК України - передачі до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті в межах справи про банкрутство № Б29/59/04.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 41, 12, 16, 17, 1115, 1117, 1119 - 11113, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 904/9361/15 скасувати.

3. Справу № 904/9361/15 передати до господарського суду Дніпропетровської області для нового розгляду по суті в межах справи № Б29/59/04 про банкрутство державного підприємства "Науково-виробнича дослідна агрофірма "Наукова" Національної академії аграрних наук України.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич