ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 906/1473/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Костенко Т.Ф. - головуючого,

Коробенко Г.П.,

Полянський А.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АШ"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2016у справіГосподарського суду Житомирської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АШ"до Коростенська районна спілка споживчих товариства3-тя особа Підприємство споживчої кооперації автотранспортного підприємства Коростенської райспоживспілки провизнання попереднього договору купівлі-продажу дійсним та зобов'язання укласти основний договірв судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Васильковська Г.М. (дов. від 06.04.16),

відповідача: Беседовська Л.В. (дов. від 25.05.16 № 74), Дрозд Г.А. - голова ліквідкомісії (пост. Від 03.06.14 № 14 "а"), ОСОБА_9 - голова правління (пост. Від 09.12.13 № 1),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 15.01.2016 господарського суду Житомирської області в задоволенні позову про визнання попереднього договору купівлі-продажу від 10.02.2014 дійсним та зобов'язання укласти основний договір відмовлено.

Постановою від 23.03.2016 Рівненського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "ТРАНС-АШ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами попереднього договору купівлі-продажу основних засобів від 10.02.2014, укладеного між Коростенською районною спілкою споживчих товариств та ТОВ "Транс-АШ" останнє купує основні засоби: нерухоме майно (нежитлові приміщення) по вул. Грушевського,108 у смт. Коростень Житомирської області, згідно наведеного у специфікації переліку: Будівля адмінбудинку, загальна площа 51,7 м2, вартість 13820,00 грн.; Прохідна, загальна площа 10,6 м2, вартість 1417 грн.; зварювальна, загальна площа 32,0 м2, вартість 4277 грн.; профілакторій, загальна площа 421,3 м2, вартість 112631 грн.; склад запчастин, загальна площа 82,0 м2, вартість 17752 грн.; склад ПММ, загальна площа 51,7 м2, вартість 10961 грн.; склад запчастин, загальна площа 66,4 м2, вартість 10366 грн.; туалет, загальна площа 9,1 м2, вартість 1260 грн.; огорожа, загальна площа 434,5 м2, вартість 80516 грн., всього на загальну суму 253000 грн., в т.ч. ПДВ 20% 42166, 67 грн.

Пунктом 2 договору передбачено, що 100% оплата вартості основних засобів здійснюється покупцем в термін до 31 квітня 2014 року включно. Покупець набуває право власності на основні засоби з моменту повної оплати їх вартості та нотаріального посвідчення і державної реєстрації правочину. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомого майна проводиться після оплати повної його вартості.

Згідно п. 4 договору передача основних засобів у власність покупцеві здійснюється за актом приймання-передачі в день повного розрахунку.

Оплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та всіх витрат за складання та нотаріальне оформлення цього договору здійснюється за рахунок покупця (п.7 договору).

Пунктом 12 договору встановлено, що він вважається попереднім, таким що обумовлює всі істотні умови домовленостей стосовно купівлі-продажу, є укладеним з дня його підписання сторонами і має юридичну значимість до моменту укладання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації основного договору купівлі-продажу.

Договір підписано головою правління Спілки та директором Товариства, скріплено відтисками печаток сторін.

На виконання зазначеного вище попереднього договору в якості попередньої часткової оплати за нежитлові будівлі позивачем перераховано Спілці грошові кошти на загальну суму 123000, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

Крім того, згідно банківських виписок за особовим рахунком 05.08.2015 та 10.08.2015 позивачем двічі перераховано на рахунок відповідача кошти в сумі 130000 грн., які були повернуті останнім 07.08.2015 та 17.08.2015 як помилково перераховані.

В подальшому позивач листом від 07.08.2015 повідомив відповідачу дату і місце складання основного договору купівлі-продажу - запропонував з'явитися 17.08.2015 об 11:00 год. до приватного нотаріуса Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С.С. за адресою: АДРЕСА_1, та забезпечити наявність усіх необхідних документів для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна у зв'язку із перерахуванням 100% загальної вартості основних засобів за попереднім договором. У відповідь на запрошення позивача відповідач повідомив, що попередній договір купівлі-продажу основних засобів від 10.02.2014 не був нотаріально посвідчений, а тому не має юридичної сили.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення ТОВ "ТРАНС-АШ" з позовом у даній справі.

Згідно ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку(квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій в даному випадку правомірно враховано правову позицію, викладену в п. 13 постанови Пленуму від 06.11.2009 Верховного Суду України № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно якої з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню і розглядаючи даний спір, господарському суду слід з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

При цьому, як було встановлено судами, позивачем не було надано доказів звернення до відповідача із пропозицією нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу та доказів ухилення останнього від такого посвідчення, оскільки лист позивача від 07.08.2015 з пропозицією укласти і нотаріально посвідчити основний договір купівлі-продажу не може вважатись таким доказом.

Окрім того, судами взято до уваги також і те, що від імені Райспоживспілки попередній договір підписано головою правління ОСОБА_9, яка діяла на підставі Статуту та постанови правління, дати прийняття якої не зазначено. Разом з тим, згідно пунктів 20, 21 Статуту вищим органом управління Коростенської районної спілки споживчих товариств є конференція, яка правомочна розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності Райспоживспілки, зокрема, здійснює право володіння, користування та розпорядження майном Райспоживспілки, її підприємств, визначає орган управління, якому делегуються повноваження щодо володіння, користування і розпорядження майном. У період між конференціями Райспоживспілки функції конференції, крім віднесених до її виключної компетенції, виконує рада Райспоживспілки (п.27 Статуту). Право володіння, користування та розпорядження майном Райспоживспілки, її підприємств може бути делеговано раді Райспоживспілки або правлінню Райспоживспілки (п.36). Голова правління Райспоживспілки, зокрема, від імені Райспоживспілки підписує договори (угоди), контракти та здійснює контроль за їх виконанням, видає довіреності. (п.39 Статуту).

При цьому судами враховано те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б передбачали надання повноважень голові Правління укладати він імені Райспоживспілки договори про відчуження спірного майна.

Відтак, судами встановлено, що всупереч приписам ст.203 ЦК України голова правління ОСОБА_9 не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення спірної угоди.

З огляду на зазначене вище, вмотивованим є висновок про відмову в позові, а відтак, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 23.03.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 906/1473/15 залишити без змін.

Головуючий: Костенко Т. Ф.

Судді: Коробенко Г.П.

Полянський А.Г.