ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ справа № 800/248/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Шведа Е.Ю. (доповідач),суддів:Голяшкіна О.В., Єрьоміна А.В., Кравцова О.В., Маслія В.І., секретар судового засідання Скавуляк Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_6,

представника відповідача Білопольської Н.А.,

представника третьої особи Хорольського С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Генеральний прокурор України, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 22 березня 2016 року № 20/вп-16 про продовження строку відсторонення ОСОБА_9 від посади судді Печерського районного суду м. Києва строком на один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Комісії від 02 жовтня 2015 року задоволено клопотання Генерального прокурора України та позивача ОСОБА_9 відсторонено від посади судді Печерського районного суду м. Києва строком на два місяці у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності. Зазначене рішення Комісії скасовано постановою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2016 року.

Протягом 2015 року Комісія неодноразово приймала рішення на підставі звернень Генерального прокурора України про продовження строку відсторонення ОСОБА_9 від посади судді. Ці рішення скасовано судом в зв'язку з їх незаконністю.

В черговий раз спірним рішенням Комісії від 22 березня 2016 року № 20/вп-16 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора від 09 березня 2016 року та Генерального прокурора України від 17 березня 2016 року про продовження строку відсторонення ОСОБА_9 від посади судді Печерського районного суду м. Києва у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.

Вказане рішення, вважає позивач, прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, є протиправним, відтак підлягає скасуванню. Позивач вказує, що спірне рішення Комісії прийняте без дослідження відповідачем матеріалів, які мали значення для вирішення питання про продовження строку відсторонення її від посади, без надання належної правової оцінки мотивам, наведеним в клопотанні Генерального прокурора України, та правовим підставам, які були зазначені Генеральним прокурором України для відсторонення від посади, відтак спірне рішення є невмотивованим та необґрунтованим. Позивачу повідомлення про підозру вручено з порушенням вимог КПК України, відтак вона не набула статусу підозрюваного, а отже такий захід як відсторонення судді від посади як і продовження строку відсторонення судді від посади не могли бути застосовані до позивача. Також вказує на те, що Комісією розглянуто клопотання особи, яка не має повноважень звертатись з таким клопотанням до відповідача та розглянуто його за відсутності доказів надання позивачу копій такого клопотання та матеріалів, що його обґрунтовують. Крім того, звертає увагу, що Комісією продовжено строк відсторонення її від посади за обставини скасування судом рішення Комісії про відсторонення позивача від посади судді.

У запереченнях на адміністративний позов, що надійшли на адресу суду, відповідач зазначає, що доводи позивача про необґрунтованість клопотання Генерального прокурора України щодо продовження строку її відсторонення від посади судді спростовуються матеріалами досудового розслідування. Комісія, розглядаючи вказане клопотання Генерального прокурора України, діяла в межах закону, Регламенту Комісії, затвердженого її Рішенням від 08 червня 2011 року N 1802/зп-11 (далі - Регламент), та надала оцінку відповідності клопотання вимогам статті 155 КПК України. Отже, спірне рішення Комісії є законним та обґрунтованим, тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

В поясненнях, що надійшли на адресу суду, третя особа вказує про повне дотримання нею вимог законодавства, обґрунтованості всіх підготовлених процесуальних документів, тому вважає, що спірне рішення Комісії прийнято в межах наданих повноважень, у спосіб, що передбачений законами України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, тому в задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов з підстав, наведених у ньому, представники відповідача, третьої особи просили суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Указом Президента України від 05 червня 2000 року № 762/2000 ОСОБА_9 призначено на посаду судді Старокиївського районного суду міста Києва.

Указом Президента України від 23 жовтня 2001 року № 1004/2001 ОСОБА_9 переведено на посаду судді новоутвореного Печерського районного суду міста Києва з 01 листопада 2001 року.

Постановою Верховної Ради України від 08 липня 2005 року № 2790-VІ ОСОБА_9 обрано на посаду судді Печерського районного суду міста Києва безстроково.

Рішенням Комісії від 02 жовтня 2015 року № 64/ВП-15 ОСОБА_9 відсторонено від посади судді Печерського районного суду міста Києва строком на два місяці у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності. Постановою Вищого адміністративного суду від 18 січня 2016 року у справі № 800/408/15 вказане рішення Комісії скасовано.

Також постановами Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2016 року у справі № П/800/519/15, від 11 квітня 2016 року у справах № 800/137/16 та № 800/191/16 скасовано рішення Комісії про продовження строку відсторонення позивача від посади судді Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2015 року № 85/вп-15, від 25 січня 2016 року № 4/вп-16 та від 22 лютого 2016 року № 11/вп-16, відповідно.

09 березня 2016 року заступник Генерального прокурора України звернувся до Комісії з клопотанням про продовження строку відсторонення від посади судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 В клопотанні вказано, що ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що вона постановила завідомо неправосудні рішення (ухвали) у справі № 757/23077/14-к, якими скасувала постанову старшого слідчого слідчого відділу прокуратури міста Києва про відмову в задоволенні клопотання адвоката, зобов'язавши слідчого прийняти рішення про закриття кримінального провадження № 42013110000000948, а також ухвалу в іншому кримінальному провадженні, якою відмовила в задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України про продовження строку тримання під вартою підозрюваного у вчиненні тяжких злочинів - ОСОБА_10, звільнивши його з-під варти та безпідставно застосувавши інший запобіжний захід - домашній арешт.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_9, перебуваючи на посаді судді, знищить чи підробить речі й документи, які мають суттєве значення для судового розгляду, незаконними засобами буде впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

17 березня 2016 року Генеральний прокурор України звернувся до Комісії з клопотанням про продовження строку відсторонення від посади судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_9 вказане клопотання містить аналогічні обставини і мотиви його прийняття, що і клопотання від 09 березня 2016 року.

Поряд з цим, відповідно до листа заступника Генерального прокурора України від 21 березня 2016 року, останній просив повернути до Генеральної прокуратури України клопотання про продовження строку відсторонення від посади, зокрема, судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_9 від 09 березня 2016 року без розгляду.

22 березня 2016 року Комісія прийняла спірне рішення № 20/вп-16, яким, прийнявши до розгляду тільки клопотання Генерального прокурора України від 17 березня 2016 року, задовольнила його, продовжила строк відсторонення ОСОБА_9 від посади судді Печерського районного суду м. Києва строком на один місяць у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.

У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до вимог статті 154 Кримінального процесуального кодексу України та статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із клопотанням про відсторонення суддів від посади може звернутися виключно Генеральний прокурор України. Заступник Генерального прокурора України такими повноваженнями не наділений, а тому клопотання подане ним, Комісія не розглядає.

Також комісія вказала, що мотиви, наведені Генеральним прокурором України у клопотанні про відсторонення ОСОБА_9 від посади судді, є обґрунтованими і належно підтвердженими матеріалами кримінального провадження, що містить докази, які можуть вказувати на вчинення суддею кримінального правопорушення.

Непогодившись з рішенням Комісії від 22 березня 2016 року № 20/вп-16, позивач звернулась до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Розглядаючи дану справу, суд оцінює оскаржуване рішення, дії відповідача на відповідність статті 19 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та відповідно до статті 8 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 49 Закону № 2453-VI визначено суть недоторканості судді. Так, відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником.

Суддя може бути відсторонений від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України виключно в порядку, встановленому цим Законом. Таке відсторонення здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на строк не більше двох місяців.

Продовження строку відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше одного місяця. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від посади подається не пізніше п'ятнадцяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом.

Статтею 154 КПК визначено загальні положення відсторонення від посади. Відповідно до частини другої цієї статті відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Відсторонення судді від посади здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому законодавством (частина третя статті 154 КПК).

Частиною другою статті 155 КПК визначено, що у клопотанні зазначаються, зокрема, виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно з частинами першою та другою статті 158 КПК України прокурор, а щодо члена Національного агентства з питань запобігання корупції Генеральний прокурор України або його заступник, має право звернутися з клопотанням про продовження строку відсторонення від посади, яке розглядається в порядку, передбаченому статтею 156 цього Кодексу.

Слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку відсторонення від посади, якщо прокурор не доведе, що

1) обставини, які стали підставою для відсторонення від посади, продовжують існувати;

2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

Наведена норма процесуального закону дублюється також і в п. 15.10 Регламенту Комісії.

Зі змісту регулювання правовідносин щодо відсторонення судді від посади та продовження строку такого відсторонення вбачається, що коло обставин, які підлягають дослідженню під час вирішення питання про продовження строку відсторонення, є дещо ширшим за те, що підлягає дослідженню під час вирішення питання про відсторонення від посади. Так, дослідженню піддягають також обставини, що підтверджують відсутність у сторони обвинувачення можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було здійснено відсторонення від посади, іншими способами протягом дії попереднього рішення про відсторонення.

Отже, рішення Комісії, як арбітра у спорі між суддею та Генеральним прокурором України, про продовження строку відсторонення суддів від посади повинно також містити висновки щодо наявності чи відсутності підстав для продовження строку відсторонення судді від посади, відтак рішення Комісії повинно містити оцінку доводам Генерального прокурора України, які останній повинен надати відповідно до частини другої статті 158 КПК України.

Дослідивши спірне рішення Комісії, суд зазначає, що наведеним законодавчим приписам воно не відповідає, оскільки не містить вказаної оцінки. Більш того, у спірному рішенні наведено такі мотиви його прийняття, які вже визнавались Вищим адміністративним судом України постановою від 18 січня 2016 року у справі № 800/408/15 такими, що не є достатніми для прийняття Комісією рішення про відсторонення судді від посади, оскільки доводи Генерального прокурора України були необґрунтованими, як не мало достатнього правового обґрунтування і рішення Комісії про відсторонення судді ОСОБА_9 від посади судді Печерського районного суду м. Києва.

Відтак, за умови скасування судом рішення Комісії про відсторонення судді від посади та відсутності у її рішенні про продовження строку відсторонення судді від посади іншого обґрунтування та підстав прийняття такого рішення, а також за відсутності оцінки доводам Генерального прокурора України, наданим відповідно до частини другої статті 158 КПК України, таке рішення Комісії не відповідає вимогам закону, тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Між тим, не заслуговують на увагу та спростовуються доводи позивача про те, що вона не набула статусу підозрюваної, відтак Генеральний прокурор не мав підстав для звернення до Комісії із клопотанням як про відсторонення її від посади судді, так і про продовження строку такого відсторонення, з огляду на те, що вже на час звернення Генерального прокурора України до відповідача з клопотанням про відсторонення позивача від посади у Шевченківському районному суді міста Києва перебував на розгляді обвинувальний акт за обвинуваченням судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_9, що встановлено постановою Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2016 року у справі № 800/408/15, тому приймаючи спірне рішення, Комісія не мала сумнівів щодо статусу позивача у кримінальному провадженні.

Також спростованими є доводи позивача, що з клопотанням про продовження строку відсторонення судді від посади звернувся заступник Генерального прокурора України, який такими повноваженнями не наділений, з огляду на те, що вказане клопотання було відізване. Натомість Комісією розглянуто клопотання саме Генерального прокурора України від 17 березня 2016 року, про що також вказано безпосередньо в самому рішенні Комісії. Копію вказаного клопотання та копії матеріалів, якими обґрунтовується клопотання, позивач отримала 21 березня 2016 року, про що свідчить розписка, що міститься в матеріалах справи, що також спростовує відповідні доводи позивача.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не в повній мірі використав свої повноваження щодо встановлення всіх обставин, а також не перевірив обґрунтованість всіх підстав, за яких було порушено питання про продовження строку відсторонення судді від посади.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене та ту обставину, що спірне рішення Комісії прийняте без дотриманням всіх вимог закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії 22 березня 2016 року № 20/вп-15 про продовження строку відсторонення ОСОБА_9 від посади судді Печерського районного суду місті Києва строком на один місяць у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності, підлягають задоволенню, спірне рішення - визнанню протиправним та скасуванню.

Керуючись статтями 160, 161-163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_9 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Генеральний прокурор України, про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 березня 2016 року № 20/вп-15 про продовження строку відсторонення ОСОБА_9 від посади судді Печерського районного суду місті Києва строком на один місяць у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Судді: