ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2017 р. м. Київ К/800/13212/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Гончар Л.Я. Шведа Е.Ю.розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 року у справі № 308/12384/16-а за позовом ОСОБА_4 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якому просив визнати протиправними дії та скасувати протокольне рішення Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області № 63 від 11 листопада 2016 року щодо відмови ОСОБА_4 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_4 строк навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1993 року по 12.10.1997 року, що становить 2 роки 0 місяців 18 днів, та здійснити, починаючи з 11 листопада 2016 року, призначення пенсії згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців, роботи, та після призначення пенсії невідкладно видати пенсійне посвідчення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем 22 листопада 2016 року відповідно до протоколу № 63 від 11.11.2016 року неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу роботи за вислугу років, що дає право на призначення пенсії відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а також призначення спеціальних пенсій з 01.06.2015 року. Зазначене рішення позивач вважав неправомірним, оскільки Ужгородським об'єднаним управлінням Пенсійного Фонду України Закарпатської області не зараховано період половини строку його навчання у вищому навчальному закладі - Ужгородському державному університеті на денний формі навчання юридичного факультету за спеціальністю «правознавство» з 01.09.1993 рік по 13.10.1997 рік, що становить 2 роки 1 місяць 13 днів, відповідно зменшено спеціальний стаж позивача.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області та скасовано протокольне рішення № 63 від 11 листопада 2016 року щодо відмови ОСОБА_4 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Зобов'язано відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_4 строк навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1993 року по 12.10.1997 рік, що становить 2 роки 0 місяців 18 днів. Зобов'язано здійснити, починаючи з 11 листопада 2016 року, призначення пенсії згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із розрахунку 90% від суми місячного(чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців, роботи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

На постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 листопада 2016 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.

Ужгородським об'єднаним управлінням Пенсійного Фонду України Закарпатської області 11 листопада 2016 року відповідно до вкладки № 76 до протоколу № 63 від 11.11.2016 року, відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», оскільки вказаною статтею Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурори і слідчі, які звернулися за призначенням пенсії з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років. Відповідачем було встановлено, що за поданими документами стаж роботи позивача за вислугу років становив 19 років 00 місяців і 20 днів.

Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач і звернувся в суд з даним позовом.

Розглядаючи справу та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року, оскільки внесеними вказаним Законом, а також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року змінами, на які посилається відповідач, на порушення ст. 22 Конституції України було звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії, оскільки необхідний для призначення позивачу пенсії за вислугу років 20-річний стаж роботи становить 21 рік 1 місяць 8 днів, з яких стаж роботи на посадах прокурорів та слідчих становить 19 років 0 місяців та 20 днів, що відповідає вимогам ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (в редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року) для призначення пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Натомість скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії 01.11.2016 року, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час звернення із відповідною заявою визначала, що прокурори і слідчі, які звернулися за призначенням пенсії з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

За приписами ч. 6 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» в редакції згідно із Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Ужгородський державний університет, де позивач навчався у період з 01.09.1993 року по 30.06.1998 року, є вищим навчальним закладом у розумінні статті 25 Закону України «Про вищу освіту», у якому останній закінчив повний курс цього учбового закладу за спеціальністю «Правознавство», а рішенням Державної екзаменаційної комісії від 30.06.1998 року йому присвоєно кваліфікацію «Юрист».

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, слід зарахувати половину строку навчання позивача у вищому навчальному закладі з 01.09.1993 року по 12.10.1997 року, а саме - 2 роки 0 місяців та 18 днів, то відповідно на день звернення до відповідача, загальний стаж роботи позивача складав 21 рік 1 місяць та 08 днів, у тому числі 19 років 00 місяців 20 днів - на посадах слідчого та прокурора. Тому у цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій та скасування протокольного рішення Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області № 63 від 11 листопада 2016 року щодо відмови ОСОБА_4 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язання відповідача здійснити, починаючи з 11 листопада 2016 року, призначення пенсії згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів вважає, що зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій позивач 01 листопада 2016 року звернувся до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». З урахуванням стажу роботи позивача на слідчо-прокурорських посадах в органах прокуратури (19 років 00 місяців та 20 днів), та зарахування половини строку навчання позивача у вищому навчальному закладі з 01.09.1993 року по 12.10.1997 року, а саме - 2 роки 0 місяців та 18 днів, на день звернення позивача до відповідача загальний стаж роботи складав 21 рік 1 місяць та 08 днів.

Враховуючи наведене, та з огляду на законодавчі вимоги, встановлені у ч. 1 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (в редакції згідно із Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року), колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що розмір вислуги років позивача на день звернення до відповідача не відповідав вимогам ч.1 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру», оскільки становив менше 23 років.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року (яка була чинна до 01.10.2011 року) відповідно до якої було встановлено, що прокурори зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно віку, оскільки на час звернення позивача до відповідача із відповідною заявою, у ч. 1 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» було встановлено вимоги щодо реалізації права на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Колегія суддів зазначає, що такими вимогами є наявність на день звернення вислуги років не менше 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 13 років.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_4 половину строку навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1993 року по 12.10.1997 року, що становить 2 роки 0 місяців 18 днів та не вбачає підстав для задоволення інших позовних вимог. Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220 222 223 229 230 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 у справі № 308/12384/16-а задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 року та постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.12.2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_4 строк навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1993 року по 12.10.1997 року, що становить 2 роки 0 місяців 18 днів.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.

Судді: