ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2016 р. м. Київ К/9991/50034/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012

у справі № 2а/1270/3395/2012 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Рассвєт-1»

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ від 31.01.2012 № 0000302310.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неявкою у судове засідання, призначене на 20.04.2016 о 12:00, осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до частини 1 ст. 41 КАС України, не здійснюється

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено у судовому процесі, фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 12.01.2012 № 64/231/35038195. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (закон № 334/94-ВР), пунктів 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (ПК), у результаті чого занижено податок на 27875751,00 грн.

За результатами перевірки ОДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012 № 0000302310 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 27875751,00 грн. за основним платежем та 878393,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Перевірка ТОВ «Шахта «Рассвєт-1» призначена на підставі постанови старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА України в Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.Н. від 19.12.2011, прийнятої у провадженні по кримінальній справі № 10/11/8012.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу товару (вугілля) від ПП «Орієнс», ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Латифа», ТОВ «Оріал», ПП «Ардея-Тех», ПП «Неомаркет», ПП «Арикон», ПП «Альянсмашагротранс», ТОВ «Спецмасоптторг» від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував суми валових витрат у податковому обліку з податку на прибуток за 2010 рік, 1-3-й квартали 2011 року.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реальний характер господарських операцій позивача з ПП «Орієнс», ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Латифа», ТОВ «Оріал», ПП «Ардея-Тех», ПП «Неомаркет», ПП «Арикон», ПП «Альянсмашагротранс», ТОВ «Спецмасоптторг» підтверджений первинними бухгалтерськими документами: видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, а у судовому процесі контролюючим органом не було доведено нікчемності правочинів позивача із цими постачальниками.

Разом із тим, з висновками судів попередніх інстанцій можна погодитись лише частково.

З такою оцінкою судом доказів у справі не можна погодитися, оскільки вона зроблена без дотримання норм статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша - третя цієї статті).

Частиною першою ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Заперечуючи проти позову, ДПІ посилається на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію про обставини, які свідчать про відсутність реального характеру поставок позивачу від ПП «Орієнс», ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Латифа», ТОВ «Оріал», ПП «Ардея-Тех», ПП «Неомаркет», ПП «Арикон», ПП «Альянсмашагротранс», ТОВ «Спецмасоптторг» товару (вугілля, вугільна продукція), зокрема про відсутність у них матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не надання доказів фактичного транспортування товару (товарно-транспортних накладних, шляхових листів автомобіля тощо). Цим поясненням ОДПІ суд не дав будь-якої оцінки, тоді як пояснення сторін чи їх представників є засобом доказування в адміністративному процесі.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. За змістом цих норм товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця, так і у продавця.

Наслідком порушення судом норм статей 69, 86 КАС України стало неправильне встановлення обставин у справі, а відтак і неправильне застосування норм матеріального права, зокрема пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, пунктів 138.1, 138.2 ст. 138 ПК як підстава для визнання податкового повідомлення-рішення неправомірним.

Поряд із цим, суди попередніх інстанцій не застосували норми підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78, пункту 86.9 ст. 86 ПК.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (ПК) (у редакції до внесення змін законом України від 13.04.2012 № 4652-VI) документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК у редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 5503-VІ).

Враховуючи, що документальна виїзна позапланова перевірка позивача, за наслідками якої складено акт від 12.01.2012 № 64/231/35038195, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, була проведена на підставі постанови старшого слідчого по ОВС СВ ПМ ДПА України в Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.Н. від 19.12.2011, винесеної в межах кримінальної справи № 10/11/8012, а доказів прийняття рішення суду у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з вказаною постановою, до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у судовому процесі не надано, податкове повідомлення-рішення прийняте передчасно та підлягає скасуванню.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин здійснення операцій з поставки позивачу від ПП «Орієнс», ТОВ «Ваел Плюс», ТОВ «Латифа», ТОВ «Оріал», ПП «Ардея-Тех», ПП «Неомаркет», ПП «Арикон», ПП «Альянсмашагротранс», ТОВ «Спецмасоптторг» товару (вугілля, вугільна продукція) на підставі оцінки акту перевірки від 12.01.2012 № 64/231/35038195 є передчасними, так як за нормами пункту 86.9 ст.86 ПК матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби є доказами у кримінально-процесуальному провадженні. Отже, рішення судів попередніх інстанцій були прийняті без дотримання норм пункту 86.9 ст.86 ПК.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, із ухваленням нового рішення про задоволення позову з інших підстав, а саме: податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 № 0000672300 є протиправним як таке, що прийняте з порушенням норм пункту 89.6 ст. 86 ПК.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області задовольнити частково, скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012, позов задовольнити: скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 31.01.2012 № 0000302310 як таке, що прийняте з порушенням пункту 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев