ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" квітня 2017 р. м. Київ К/800/21361/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Олексієнка М.М.,

Штульман І.В.,

секретаря судового засідання Музички Н.В.,

за участю:

представника відповідача - Гудзя О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Одеської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання дій протиправними та стягнення невиплаченої заробітної плати,

за касаційними скаргами ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року та прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просила: визнати протиправними дії прокуратури Одеської області щодо ненарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 10 лютого 2016 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»; стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату відповідно до положень визначених частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру»: за липень 2015 року - 12681 грн 22 коп, за серпень 2015 року - 40079 грн 58 коп, за вересень 2015 року - 46155 грн 86 коп, за жовтень - 2015 року - 33007 грн 92 коп, за листопад 2015 року - 55054 грн 72 коп, за грудень 2015 року - 62887 грн 50 коп, за січень 2016 року - 42228 грн, за лютий 2016 року - 10612 грн 86 коп, всього - 302707 грн 66 коп.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії прокуратури Одеської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 10 лютого 2016 року відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Стягнуто з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_3 невиплачену заробітну плату відповідно до положень визначених частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру»: за липень 2015 року - 12681 грн 22 коп, за серпень 2015 року - 40079 грн 58 коп, за вересень 2015 року - 46155 грн 86 коп, за жовтень 2015 року - 33007 грн 92 коп, за листопад 2015 року - 55054 грн 72 коп, за грудень 2015 року - 62887 грн 50 коп, за січень 2016 року - 42228 грн, за лютий 2016 року - 10612 грн 86 коп, всього - 302707 грн 66 коп.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправними дії прокуратури Одеської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року та з 1 січня 2016 року по 10 лютого 2016 року відповідно до частини третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру». Зобов'язано прокуратуру Одеської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 заробітну плату за період з 15 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року та з 1 січня 2016 року по 10 лютого 2016 року, виходячи з посадового окладу прокурора місцевої прокуратури, розмір якого визначений частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з врахуванням сплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про задоволення касаційної скарги відповідача та відмови у задоволенні касаційної скарги позивача.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 працювала на посаді прокурора Одеської місцевої прокуратури з 24 травня 1999 року.

Відповідно до наказу прокуратури Одеської області від 8 лютого 2016 року №314к, радника юстиції ОСОБА_3 звільнено з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури №4 та з органів прокуратри з 10 лютого 2016 року за власним бажанням відповідно до пункту 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

За період з 1 липня 2015 року по 10 лютого 2016 року року позивачу нараховувалась і виплачувалась заробітна плата відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року №505.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання заробітної плати за період з 15 липня 2015 року по 10 лютого 2016 року у розмірах встановлених частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 10 мінімальних заробітних плат у період з 15 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року, у розмірі 10 мінімальних заробітних плат у період з 15 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року, у розмірі 11 мінімальних заробітних плат у період з 1 січня 2016 року по 10 лютого 2016 року, а з 30 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року розмір посадового окладу працівника прокуратури визначався постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування струкртури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року №505 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763). Суд апеляційної інстанції вказував, що позивач має право на одержання заробітної плати у розмірах, втановлених частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» за період з 15 липня 2015 року по 29 вересня 2015 року, та з 1 січня 2016 року по 10 лютого 2016 року.

Проте, суд касаційної інстанції не погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Частинами першою-третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) передбачено, що заробітна плата прокурорів регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених Законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Згідно статті 13 вказаного Закону встановлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Частиною дев'ятою статті 81 Закону №1697-VII визначено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами статті 89 Закону №1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

Згідно статті 90 вказаного Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та пункту 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» норми і положення, зокрема, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Схема посадових окладів працівників органів прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились, законами України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та «;Про Державний бюджет України на 2016 рік» не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону №1697-VII, а отже прокуратура Одеської області не мала правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 12 липня 2016 року №820/4648/15, від 13 липня 2016 року №820/4653/15 та №818/3372/15.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позову.

Враховуючи те, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною шостою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною п'ятою статті статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до платіжного доручення від 19 серпня 2016 року №1236 відповідачем було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 4293 грн 94 коп, відповідно до платіжного доручення від 2 червня 2016 року №732 відповідачем було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3936 грн 11 коп.

Керуючись статтями 94, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу прокуратури Одеської області задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь прокуратури Одеської області судові витрати в розмірі 8230 грн 05 коп.

Постанова набирає законної з моменту проголошення та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді М.М.Олексієнко

І.В.Штульман