ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/40734/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області про відшкодування витрат,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області про зобов'язання відшкодувати витрати за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року, включно, на загальну суму 5 815,14 грн.

Позов умотивований тим, що позивачем виплачена пенсія ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, в загальній сумі 5815,14 грн., але відповідачем зазначені суми витрат не прийняті до заліку та до відшкодування, а саме: сума витрат на виплату та доставку пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну (з урахуванням поштового збору та ЦГД) в розмірі 5748,81 грн.; сума витрат на виплату пенсій у зв'язку з втратою годувальника - 66,33 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, позов задоволено частково: відповідача зобов'язано відшкодувати позивачу витрати на виплату та доставку пенсій пенсії за період з жовтня 2013 року по грудень 2013 у розмірі 4398,81 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову та ухвалою апеляційного суду про залишення його без змін, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій ставить питання про скасування таких рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач проти касаційної скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні.

Як установлено судами, позивачем за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року нараховані суми, що підлягають відшкодуванню по виплаченим пенсіям у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та направлені на адресу відповідача акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідачем не прийняті до заліку та відшкодування суми виплачених позивачем пенсій, а саме:

за жовтень 2013 року: 1 916,27 грн. - витрати на виплату та доставку пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво і переїхали на постійне місце проживання в Україну; 22,11 грн. - витрати на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника дружині у випадку, коли вона на момент загибелі потерпілого не перебувала на його утриманні (працювала). Всього - 1 938,81 грн.;

за листопад 2013 року: 1 916,27 грн. - витрати на виплату та доставку пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво і переїхали на постійне місце проживання в Україну; 22,11 грн. - витрати на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника дружині у випадку, коли вона на момент загибелі потерпілого не перебувала на його утриманні (працювала). Всього - 1 938,81 грн.;

за грудень 2013 року: 1 916,27 грн. - витрати на виплату та доставку пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво і переїхали на постійне місце проживання в Україну; 22,11 грн. - витрати на виплату пенсій у зв'язку із втратою годувальника дружині у випадку, коли вона на момент загибелі потерпілого не перебувала на його утриманні (працювала). Всього - 1 938,81 грн.

Зокрема, відповідач відмовився прийняти зазначені в акті витрати, пов'язані з виплатою основного розміру пенсії по інвалідності, витрат на виплату і доставку основного розміру пенсії, сплачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, інвалідність яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, які знаходяться на території колишніх республік СРСР за межами України. Вказані витрати увійшли до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, доданих до цих актів таблиць розбіжностей, та відповідні списки осіб, щодо яких відповідачем не прийнято до заліку та відшкодуванню витрати позивача.

Так, загальна сума сплачених пенсій у період з жовтня по грудень 2013 року зазначеним особам складає 5 815,14 грн., з яких: основний розмір пенсії - 5 707,62 грн.; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття - 95,64 грн.; витрати на виплату та доставку пенсії -11,88 грн.

При цьому судами встановлено, що:

ОСОБА_4, 1965 р. н., отримав травму 5 липня 1988 року на підприємстві «Курильське відділення рибколгоспу «Заветы Ильича», що розташоване за адресою: Курильський район, с. Рейдове, працюючи «рыбаком звена бригады прибрежной ловли» с. Рибак, де отримав травму під час виконання своїх трудових обов'язків, про що складено акт про нещасний випадок на виробництві Форми Н-1 від 5 липня 1988 року;

ОСОБА_5, 1962 р. н., отримав травму на виробництві 10 листопада 1984 року в Управлінні цивільної авіації «Билибиновского обьединенного АВИАОТРЯДА», працюючи електромеханіком 5-го розряду, де отримав значні опіки обличчя внаслідок вибуху, про що складено акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 16 листопада 1984 року;

ОСОБА_6, 1960 р. н., отримав травму на виробництві 24 травня 1979 року на підприємстві «Мгинское строительное управление треста Тидрозлектромонтаж», працюючи електромонтажником, про що складено акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 25 травня 1979 року;

ОСОБА_7, 1954 р. н., отримав травму на виробництві 19 березня 1983 року на «Иультинськом ГОК», працюючи «проходчиком на участке № 1» рудника «Иультин», штольня № 21, де травмований осколком гірничої породи, про що складено акт про нещасний випадок на виробництві форми № Н-1 від 20 березня 1983 року;

ОСОБА_8, 1939 р. н., отримав травму на виробництві 26 вересня 1983 року, працюючи «слюсарем-монтажником» у «Шахтопроходческом тресте Норильського горно-металлургического комбіната» м. Талнах, Красноярського краю, про що складено відповідний акт форми Н-1 від 26 вересня 1983 року № 60;

ОСОБА_9, 1963 р. н., отримав травму на виробництві, працюючи матросом Об'єднання «Туркменрибпром» 28 листопада 1983 року, про що складено відповідний акт форми Н-1 від 28 листопада 1983 року;

ОСОБА_11, 1954 р. н., отримав травму на виробництві 19 вересня 1989 року, працюючи «машиністом-наставником» автомобільної колони 10 Сургутського управління технологічного транспорту № 1, про що складено відповідний акт про нещасний випадок на виробництві від 19 вересня 1989 року;

ОСОБА_12, 1960 р. н., отримав травму на виробництві о 9-50 годині 06 липня 1990 року, працюючи електромонтажником «МУ-6», про що складено акт про нещасний випадок на виробництві від 06 липня 1990 року;

ОСОБА_16 отримав травму на виробництві, працюючи головним енергетиком 26 жовтня 1982 року о 15-23, про що складено відповідний акт про нещасний випадок на виробництві;

ОСОБА_13, 1957 р. н., отримав травму на виробництві о 14-00 годині 26 травня 1999 року, працюючи слюсарем-монтажником дільниці 2 ВАТ «Дальенергомонтаж» в м. Хабаровск, про що складено акт про нещасний випадок на виробництві від 28 травня 1999 року;

ОСОБА_14, 1970 р. н., отримав травму на виробництві 12 лютого 2001 року о 14-35, працюючи «машиністом котлів» на ТЕЦ рудника Баренцбург ФГУП-ГТ «Арктикуголь», про що складено акт про нещасний випадок на виробництві 13 лютого 2001 року;

ОСОБА_10 1956 р. н., майстер 4 дільниці «СРСУ-2» о 7-ій годині 05 листопада 1983 року, слідуючи до робочого місця, травмована автобусом, про що складено акт розслідування нещасного випадку від 06 листопада 1983 року;

ОСОБА_15, 1935 р. н., отримав смертельну травму на виробництві, працюючи на «Чунський ЛПХ», про що складено відповідний акт про нещасний випадок на виробництві № 36 від 24 вересня 1976 року. ОСОБА_18, 1973 р. н., отримує пенсію по втраті годувальника - ОСОБА_15

ОСОБА_17, 14 січня 1955 р. н., якій призначено пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер у зв'язку із нещасним випадком на виробництві (акт № 4 від 06 січня 1984 року) на день смерті чоловіка не досягла 55-річного віку; непрацездатною станом на час смерті чоловіка за висновком МСЕК не визнавалась.

Задовольняючи позов в частині вимог про відшкодування пенсії, сплаченої ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 у період з жовтня по грудень 2013 року в розмірі 5815,14 грн. (з яких: основний розмір пенсії - 5707,62 грн., щомісячна цільова грошова допомога на прожиття - 95,64 грн., витрати на виплату та доставку пенсії - 11,88 грн.) суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про обґрунтованість таких вимог.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині позовних вимог щодо відшкодування відповідачем на користь позивача пенсій, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із наступного:

щодо пенсій, які виплачені громадянам ОСОБА_13 та ОСОБА_14, суди дійшли висновку про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території Російської Федерації, є уповноважений орган Російської Федерації, а не відповідач;

щодо пенсії, яка виплачена громадянці ОСОБА_17, суди дійшли висновку про те, що на момент втрати годувальника остання не була непрацездатною в розумінні статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які мають право на отримання страхових виплат, а тому підстави для її відшкодування з боку відповідача відсутні;

щодо пенсії, яка виплачена громадянці ОСОБА_20, суди дійшли висновку про те, що нещасний випадок, який трапився із останньою, не є нещасним випадком, що трапився на виробництві, а тому підстави для відшкодування виплаченої їх пенсії також відсутні.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи в установлених статтею 220 КАС України межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР одним із видів соціальних послуг і матеріального забезпечення, які надаються за таким страхуванням, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що включає, зокрема, пенсію по інвалідності, яка настала з таких причин.

Частиною четвертою статті 26 зазначеного законодавчого акта встановлено, що в разі, коли після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася така особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного щодо відшкодування понесених ним витрат.

У пункті 2 статті 7 «Прикінцеві положення» Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (набрав чинності з 1 квітня 2001 року), встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) сплачує страхові виплати і надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали йому в установленому порядку документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не були передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати і соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Частиною другою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» також передбачено якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований; при цьому зазначений страховик має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Дія зазначеного Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення зі страхування від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону.

При цьому, право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

У пункті «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до пункту 3 розділу XI «;Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фондом провадяться відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на такі страхові виплати і соціальні послуги (абзац 2); уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності зазначеним Законом підприємства, установи й організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами й організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом (абзац 3).

За змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як зазначено в абзаці 7 того самого пункту, Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, підписаної в м. Москві 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 названої Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за Угодою, несе держава, яка його надає. За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть провадитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Викладене свідчить про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, є саме Фонд. Він також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року № 21-361а11.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності у відповідача обов'язку з відшкодування понесених позивачем витрат у розмірі 900,00 грн. у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій, призначених особам, з якими нещасний випадок стався на території країн-учасниць СНД - ОСОБА_13 та ОСОБА_14

У той же час колегія суддів погоджується із правовою позицією судів щодо відсутності підстав для стягнення витрат на виплату та доставку пенсій громадянам ОСОБА_20 та ОСОБА_17

Так, пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1105) Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Втім, згідно зі статтею 33 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно із підпунктом «д» пунктом 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Як зазначено вище, судами встановлено, що ОСОБА_17 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який загинув внаслідок травмування на виробництві; на момент загибелі чоловіка (ОСОБА_21) не перебувала на його утриманні, їй не було 55 років, та вона не була визнана непрацездатною особою в установленому порядку.

За таких обставин суди дійшли вірного висновку про те, що ОСОБА_17 на момент втрати годувальника не була непрацездатною в розумінні положень процитованої норми, а тому позивач не має права на відшкодування відповідачем сплачених суми пенсії, сплаченої вказаній особі по втраті годувальника.

Щодо відмови у відшкодуванні на користь позивача пенсії, виплаченої громадянці ОСОБА_20, колегія суддів зазначає, що, як установлено судами та було зазначено вище, остання отримала травму о 7-ій годині 05 листопада 1983 року під час прямування на роботу (була травмована автобусом), про що був складений акт розслідування нещасного випадку, який трапився у побуті, під час прямування на роботу або з роботи. Судами першої та апеляційної інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що вказаний нещасний випадок не є нещасним випадком, що трапився на виробництві. За таких обставин, колегія суддів також погоджується із висновками судів щодо відсутності підстав для задоволення позову у цій частині.

Статтею 225 КАС України суду касаційної інстанції надано право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позову щодо сум відшкодування з боку відповідача понесених позивачем витрат у розмірі 900,00 грн. у зв'язку з виплатою та доставкою пенсій, призначених особам, з якими нещасний випадок стався на території країн-учасниць СНД - ОСОБА_13 та ОСОБА_14, виклавши резолютивну частину рішень у відповідній редакції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Слов'янську Донецької області про зобов'язання відшкодувати витрати за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року в сумі 5 815,14 грн. - задовольнити частково.

Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Слов'янську Донецької області відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області витрати на виплату та доставку пенсій пенсії за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року в сумі 5 298 (п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 81 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: