ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2014 р. м. Київ К/800/23734/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Авраменко С. Г. Фесюк Л. І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» та Державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової службина постанову та ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 рокуу справі№ 2-а/1970/4287/12 (876/4469/13)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс»до Державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 року у справі № 2-а/1970/4287/12 (876/4469/13), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової служби від 26.07.2012 року № 0000532301, від 26.07.2012 року № 0000522301 в частині визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 157 349,00 грн., в тому числі 125 879,00 грн. - за основним платежем та 31 470,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в позові, прийнявши в цій частині нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 187, 209 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 9, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі в частині відмови в позові

Державна податкова інспекція у Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової служби також оскаржила судові рішення в касаційному порядку, стверджуючи про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5.3 ст. 5, п. 190.2 ст. 190, п. 209.2 ст. 209, п. 240.1 ст. 240, пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, п. 246.5 ст. 246, ст. 249 Податкового кодексу України, ст. ст. 93, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 210 Цивільного кодексу України, ст. ст. 14, 25 Закону України «Про оренду землі», ч. 2 ст. 5, ст. ст. 6, 17, 33 Закону України «Про відходи», ст. 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

На підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання відповідача про заміну правонаступником підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної державною податковою інспекцією планової виїзної перевірки ТОВ «Агрополіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року складено акт № 409/22-30834410 від 17.07.2012 року, яким зафіксовано наступні порушення: пп. «а» п. 187.1, пп. «б» п. 187.1 ст. 187, п. 209.2. п. 209.6 ст. 209 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 483 208,00 грн.; п. 240.1 ст. 240, пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242, п. 246.5 ст. 246, ст. 249 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено екологічний податок в сумі 53 168,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.07.2012 року № 0000522301 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 604 010,00 грн.: за основним платежем - 483 208,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 120 802,00 грн.; № 0000532301 про визначення грошового зобов'язання з екологічного податку у розмірі 66 461 грн.: за основним платежем - 53 168,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 13 293,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішеннями Державної податкової служби у Тернопільській області від 27.09.2012 року № 12529/10/10-207/254 та Державної податкової служби України від 04.12.2012 року № 6533/0/61-12/10-2215 залишено без змін вказані податкові повідомлення-рішення.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.07.2012 року № 0000522301 в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі 125 879,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31 470,00 грн. став висновок податкового органу про те, що позивач при здійсненні господарської діяльності використовував земельну ділянку на підставі договору оренди від 24.03.2011 року, укладеного з Мельнице-Подільською селищною радою, укладеного строком на 1 рік на площу 171,33 га, який не пройшов державної реєстрації. На думку податкового органу, реалізація продукції, вирощеної на земельних ділянках, що використовуються на підставі договору оренди, який не пройшов державної реєстрації, повинна була відноситись до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації, згідно з якою відбуваються розрахунки з бюджетом.

Відповідно до п. 190.2 ст. 190 Податкового кодексу України для послуг, які постачаються нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом Національного банку України на дату виникнення податкових зобов'язань. У разі отримання послуг від нерезидентів без їх оплати база оподаткування визначається, виходячи із звичайних цін на такі послуги без урахування податку.

Згідно із п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що наведені норми не містять жодних застережень щодо включення до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації податку у зв'язку із реалізацією продукції, вирощеної на земельних ділянках, що використовуються на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації.

Резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування (п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України).

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (абз. 1 п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України).

Позивач є сільськогосподарським підприємством, що сторонами не заперечується та матеріалами справи не спростовується.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.07.2012 року № 0000522301 в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі 125 879,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31 470,00 грн., оскільки товариством дотримано вимоги податкового законодавства, а тому і відсутні підстави для визначення податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму, адже дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації товарів.

Вищезазначене спростовує посилання податкового органу на необхідність реєстрації спірного договору оренди землі, як обов'язкову умову для віднесення до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у скорочену декларацію.

Податковим повідомленням-рішенням від 26.07.2012 року № 0000532301 позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення в сумі 53 168,00 грн. за основним платежем та 13 293,00 грн. штрафними санкціями.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ «Чортківський цукровий завод» (переробник) та ТОВ «Агрополіс» (замовник) 06.07.2011 року укладено договір № 005 на приймання, переробку цукрових буряків та видачу готової та побічної продукції, згідно з пп. 2.2.3 п. 2.2 якого ТОВ «Чортківський цукровий завод» зобов'язувалося забезпечити вихід цукру не менше 12%, вихід меляси - 3%, жому - не менше 60% від поданої до переробки ваги сировини.

Станом на 31.03.2012 року ТОВ «Чортківський цукровий завод» виготовило та зберігало 11 933, 583 тонн жому.

Відповідно до пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Згідно із пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування податку є, зокрема, обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Тобто, визначальним критерієм для сплати екологічного податку є розміщення відходів.

Відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону України «Про відходи»).

Доводи податкового органу про те, що жом є відходами, підлягає відхиленню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Чортківський цукровий завод» вироблено жом по ТУУ15.8-24741681-700-2003 «Жом буряковий свіжий і кислий. Технічні умови», який відноситься до побічного продукту бурякоцукрового виробництва і лише після закінчення терміну придатності до споживання (8 місяців з дати виготовлення) його можна вважати відходами.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування ТОВ «Агрополіс» податкового зобов'язання з екологічного податку.

Відмовляючи в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2012 року № 0000522301 в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі 357 329,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 89 332,00 грн., суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що товариством неправомірно не включено податкове зобов'язання по податку на додану вартість та не відображено в декларації по ПДВ (загальна) податкове зобов'язання у сумі 357 329,00 грн., яке виникло в результаті отримання попередньої оплати на розрахунковий рахунок ТОВ «Агрополіс» від ТОВ «Кернел-Трейд» згідно з відповідними платіжними дорученнями.

Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, враховуючи наступне.

Позивачем сума ПДВ з операцій по отриманню попередньої оплати відображена в повному обсязі в складі податкових зобов'язань декларацій з ПДВ спеціальної.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

На думку судів першої та апеляційної інстанції, оскільки п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України передбачає наявність факту поставки (передачі) товарів як умову віднесення сум до спеціальної декларації, і як наслідок зменшення податкових зобов'язань в загальній декларації, наявність права у сільськогосподарських підприємств на повне залишення. розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, лише на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, а не у випадках укладення угод із ф'ючерсними умовами, а тому у ТОВ «Агрополіс» таке право відсутнє.

Колегія суддів з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується, адже положеннями п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України під визначенням поставлених сільськогосподарських товарів/послуг мається на увазі зміст господарської операції, а не момент передачі товарів чи послуг, а тому ТОВ «Агрополіс» правомірно віднесено суми ПДВ з операцій по отриманню попередньої оплати в складі податкових зобов'язань декларацій з ПДВ спеціальної, а не загальної.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.07.2012 року № 0000522301 в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі 357 329,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 89 332,00 грн., колегія суддів приходить до висновку про його скасування в цій частині.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що постановою суду першої інстанції та ухвалою апеляційного адміністративного суду обставини справи встановлені повно та всебічно в обсязі, достатньому для прийняття рішення у справі, однак з неправильним застосуванням зазначених вище норм матеріального права в зазначеній вище частині, що є підставою відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України для їх скасування в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2012 року № 0000522301 в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі 357 329,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 89 332,00 грн., і прийняття нового рішення в цій частині про задоволення позову.

За таких обставин касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а касаційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача Державну податкову інспекцію у Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової служби правонаступником Чортківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрополіс» задовольнити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року у справі № 2-а/1970/4287/12 (876/4469/13) скасувати в частині відмови в позові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової служби від 26.07.2012 року № 0000522301 в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі 357 329,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 89 332,00 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Чортківському районі Тернопільської області Державної податкової служби від 26.07.2012 року № 0000522301 в частині нарахованого податку на додану вартість в сумі 357 329,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 89 332,00 грн.

В іншій частині постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року у справі № 2-а/1970/4287/12 (876/4469/13) залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н .Є. Маринчак