ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2017 р. м. Київ К/800/34656/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Донця О.Є.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року

у справі № 815/2585/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»

до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області

про визнання протиправним та скасування припису,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» (далі - Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування припису Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області (далі - Інспекція), викладеного в акті перевірки від 11 травня 2016 року № 48/09.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, прийняти нове - про відмову у позові. Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушень з боку Товариства не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства України.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство просить залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 25 квітня 2016 року по 11 травня 2016 року, на підставі звернень громадян ОСОБА_2 (№ С-265), ОСОБА_3 (№ С-254) щодо необґрунтованого нарахування боргу та колективного звернення (№Ко-330, №1-338) мешканців квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, згідно з наказом про проведення позапланової перевірки від 22 квітня 2016 року №110-аг та направленням на проведення перевірки від 22 квітня 2016 року №157, Інспекція провела позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з водопостачання та водовідведення.

За наслідками вказаної перевірки Інспекція склала акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 11 травня 2016 року № 48/09, у якому винесла наступний оспорюваний припис (далі - Припис):

- провести корегування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які були виставлені споживачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за нормами споживання, з урахуванням вимог ч. 2 п. 10 Правил, а саме, з урахуванням показників приладів обліку води;

- провести перерахунок розміру плати за фактично ненадані послуги з водопостачання мешканцям квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 та з водовідведення мешканцям квартири АДРЕСА_6 у період з 28 березня 2016 року по 01 квітня 2016 року відновлення послуги з водовідведення, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151;

- привести договір № 5362/4 від 01 липня 2008 року у відповідність до вимог Правил та Типового договору, виключивши з договору несправедливі умови зокрема 2 речення п. 3.4.5., абз. 5 п. 7.3, п. 3.3.3, п. 4.1;

- припинити нечесну підприємницьку практику щодо застосування механічної системи блокування каналізації.

Щодо проведення корегування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які були виставлені споживачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за нормами споживання, з урахуванням пільг, судами встановлено наступне.

У висновках акта перевірки зазначено, що позивач, у порушення вимог ч. 2 п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачам відмовлено від врахування показань засобу обліку холодної води та допущено справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності у споживачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 квартирних засобів обліку холодної води без урахування їх показань, що не допускається за винятком випадків, передбачених абз. 5 п. 16 Правил № 630, внаслідок чого на особовому рахунку споживача ОСОБА_2 у період з 01 червня 2015 року по 15 лютого 2016 року, виникла заборгованість у сумі 672,50 грн., та на особовому рахунку споживача ОСОБА_3 з 01 лютого 2016 року у сумі 128,31 грн.

Також установлено, що 01 липня 2008 року між позивачем та споживачем ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг з водопостачання і водовідведення, водовідведення гарячої води № 5362/4, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого Виконавець надає послугу з подачі Споживачу холодної води, водовідведення, а також (за наявності підключення до централізованого гарячого водопостачання) водовідведенню гарячої води за адресою: АДРЕСА_7. Споживач своєчасно сплачує за надані йому послуги водопостачання та водовідведення, забезпечує прибори обліку і обладнання на них в належному порядку згідно з Правилами № 630 та діючим законодавством України.

Згідно з п.п. 3.4.5 п. 3.4 Договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення, водовідведення гарячої води №5362/4 від 01 липня 2008 року споживач зобов'язується проводити періодичну повірку квартирних приборів обліку. Так, нарахування за послуги водоспоживання по особовому рахунку ОСОБА_2 здійснювалися відповідно до показників водолічильника, встановленого та опломбованого 26 березня 2009 року, про що свідчить наявний у матеріалах справи акт №471839 від 26 березня 2009 року, у якому зазначено, що строк наступної повірки даного водоміру 04 квартал 2012 року.

Відповідно до п.п. 3.4.5 п. 3.4 Договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення, водовідведення гарячої води №5362/4 від 01 липня 2008 року Споживач зобов'язується проводити періодичну повірку квартирних приборів обліку, та відповідно позивач (Водоканал) і ОСОБА_2 (Споживач), погоджуючи умови означеного Договору, дійшли згоди щодо можливого алгоритму дій, зокрема, щодо покладення на споживача обов'язку проводити періодичну повірку квартирних приборів обліку.

Також, з матеріалів справи установлено, що нарахування за послуги водоспоживання за особовим рахунком ОСОБА_3 (АДРЕСА_8) здійснювалось відповідно до показників водолічильника, встановленого та опломбованого 01 лютого 2002 року, про що свідчить наявний у матеріалах справи акт № 1009 від 01 лютого 2002 року, у якому зазначено, що строк наступної повірки даного водоміру 04 квартал 2004 року.

Крім того, як зазначено фахівцями Інспекції в акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 11 травня 2016 року № 48/09, внаслідок припинення надання послуг з водовідведення, шляхом механічного блокування каналізаційної внутрішньо будинкової системи за адресою: АДРЕСА_1 у період з 28 березня 2016 року по 01 квітня 2016 року, порушено права споживачів мешканців квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 на належну якість обслуговування та безпеку продукції, в частині безпечного для здоров'я і життя побуту (внаслідок блокування каналізаційної системи квартири № 201, в зазначених квартирах припинено водопостачання через затоплення квартир №№ АДРЕСА_4, АДРЕСА_5). На підтвердження вчинення дій позивачем щодо механічного блокування каналізаційної внутрішньо будинкової системи за адресою: АДРЕСА_6, у період з 28 березня 2016 року по 01 квітня 2016 року, та порушення ч. 4 ст. 19 Закону України «Про захист споживачів», Інспекція також посилається на відповідні акт КП «ЖКС «Північний» від 30 березня 2016 року та лист Суворовської РА ОМР від 04 квітня 2016 року №Ко-480.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що умови укладеного між позивачем (Водоканал) та споживачем ОСОБА_2 Договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення, водовідведення гарячої води №5362/4 від 01 липня 2008 року не можуть вважатися несправедливими умовами, як і не можуть вважатися агресивною, нечесною підприємницькою практикою, у тому числі з тих підстав, що взагалі не підпадають під визначені категорії в контексті ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та відповідають положенням ст.ст. 6, 627, 907 Цивільного кодексу України. Водночас, будь-яких доказів на підтвердження механічного блокування Товариством каналізаційної внутрішньо будинкової системи за адресою: АДРЕСА_1, Інспекція не надала, тоді як позивач стверджує, що роботи з відключення водопостачання та водовідведення за вказаною адресою не проводились та в означений будинок послуги з водопостачання та водовідведення надавалися у повному обсязі. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо протиправності оспорюваного Припису Інспекції.

Суд касаційної інстанції не погоджується зі вказаним висновком судів з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 28 Закону України від 11 лютого 1998 року № 113/98-ВР «Про метрологію та метрологічну діяльність» (чинного до 01 січня 2016 року) порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Водночас, ч. 4 ст. 17 Закону України 05 червня 2014 року № 1314-VII «Про метрологію та метрологічну діяльність» (чинного з 01 січня 2016 року) передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Відповідно до п. 10 Правил № 630 оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок.

Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Тоді як п. 16 цих Правил передбачено, що у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

Жодних обставин, які б свідчили про неправильні показання засобів обліку у квартирах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судами попередніх інстанцій не установлено.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 затверджено Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Положеннями п.п. 4 п. 19 Типового договору установлено, що Виконавець зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Водночас, іншими умовами Типового договору передбачено можливість визначення сторонами контактів у разі виникнення аварій та інших надзвичайних ситуацій та відповідних органів, які уповноважені здійснювати контроль за дотриманням Правил.

Аналіз викладених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається. Своєю чергою, відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту засобів вимірювальної техніки покладається на суб'єктів господарювання, що надають послуги водопостачання, тобто у цьому випадку на Товариство. Отже, положення укладеного між позивачем (Водоканал) та споживачем ОСОБА_2 Договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення, водовідведення гарячої води №5362/4 від 01 липня 2008 року прямо суперечать викладеним нормам чинного законодавства України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку щодо правомірності оспорюваного у справі Припису щодо зобов'язання Товариства провести корегування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які були виставлені споживачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за нормами споживання, з урахуванням вимог ч. 2 п. 10 Правил № 630, а саме, з урахуванням показників приладів обліку води; привести договір № 5362/4 від 01 липня 2008 року у відповідність до вимог Правил № 630 та Типового договору, виключивши з договору несправедливі умови зокрема 2 речення п. 3.4.5., абз. 5 п. 7.3, п. 3.3.3, п. 4.1.

Щодо іншої частини вимог, викладених у Приписі, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Відповідно до п. 3.1 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 березня 2012 року № 310, за результатами проведеної перевірки посадовими особами в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт, який повинен містити такі відомості: дату складання акта; тип перевірки (планова або позапланова); предмет перевірки; найменування органу з питань захисту прав споживачів, а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка провела перевірку; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких проводилася перевірка.

Під час опису виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер. Зміст порушення повинен бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів та документів не допускається. Опис порушень закінчується аргументованими висновками з посиланням на відповідні законодавчі, нормативно-правові акти та нормативні документи (п. 3.2 цього Порядку).

Ч.ч. 1 та 4 ст. 70 КАС України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч. 1 ст. 71 КАС України).

За загальним правилом, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог чинного законодавства.

Як установлено судами попередніх інстанцій, про факт припинення Товариством надання послуг з водовідведення, шляхом механічного блокування каналізаційної внутрішньо будинкової системи за адресою: АДРЕСА_1, свідчать акт КП «ЖКС «Північний» від 30 березня 2016 року та лист Суворовської РА ОМР від 04 квітня 2016 року №Ко-480, а також дані акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 11 травня 2016 року № 48/09, складеного Інспекцією, відповідне колективне звернення споживачів. Тоді як суди необґрунтовано взяли до уваги лише свідчення представника позивача щодо відсутності з боку Товариства відповідних дій з припинення надання послуг з водовідведення, шляхом механічного блокування каналізаційної внутрішньо будинкової системи за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо помилкової оцінки судами попередніх інстанцій обставин цієї справи в частині доведення Інспекцією допущення Товариством припинення надання послуг з водовідведення, шляхом механічного блокування каналізаційної внутрішньо будинкової системи за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Ч. 4 ст. 19 цього Закону передбачено, що агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; 2) вживання образливих або загрозливих висловів; 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання; 5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

Виходячи з установлених обставин справи, суд погоджується з позицією Інспекції про те, що припинення Товариством надання послуг з водовідведення, шляхом механічного блокування каналізаційної внутрішньо будинкової системи за адресою: АДРЕСА_1, свідчить про нечесну підприємницьку практику позивача, зокрема встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачами своїх прав за договором.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151, у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку.

Таким чином, суд вважає правомірними вимоги Інспекції, викладені у Приписі, щодо зобов'язання Товариства провести перерахунок розміру плати за фактично ненадані послуги з водопостачання мешканцям квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 та з водовідведення мешканцям квартири АДРЕСА_6 у період з 28 березня 2016 року по 01 квітня 2016 року відновлення послуги з водовідведення, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151; припинити нечесну підприємницьку практику щодо застосування механічної системи блокування каналізації.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судами обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року скасувати, прийнявши нове рішення у справі.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: