ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м. Київ К/800/36953/15

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 року

у справі № 826/4559/15

за позовом Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» (далі - позивач, УДЦР)

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, МГУ ДФС - ЦО ОВП)

про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся у березні 2015 року до суду з адміністративним позовом до МГУ ДФС - ЦО ОВП про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не відображення зменшення зобов'язань з податку на прибуток в інтегрованій картці платника, самостійно визначеного платником податків та відображеного в уточнюючій податковій декларації, та не зарахування переплати з податку на прибуток у сумі 6 873 309,00 гривень в рахунок авансових платежів з податку на прибуток відповідно до уточненої декларації позивача з податку на прибуток за 2013 рік та зобов'язання відповідача на підставі уточненої декларації позивача з податку на прибуток за 2013 рік та поданої заяви врахувати переплату з податку на прибуток у сумі 6 873 309,00 гривень в рахунок авансових платежів податку на прибуток та внести відповідні зміни до облікової картки позивача.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2015 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність МГУ ДФС - ЦО ОВП щодо не відображення авансових платежів з податку на прибуток відповідно до уточненої декларації позивача з податку на прибуток за 2013 рік; зобов'язано МГУ ДФС - ЦО ОВП внести дані уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток УДЦР за 2013 рік до електронних баз даних та внести відповідні зміни до облікової картки позивача; судові витрати в сумі 146,16 гривень присуджено на користь УДЦР за рахунок Державного бюджету України; покладено на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань МГУ ДФС - ЦО ОВП.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 року постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2015 року залишено без змін.

В апеляційному порядку судове рішення першої інстанції не переглядалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача на підставі уточненої декларації УДЦР з податку на прибуток за 2013 рік та поданої заяви врахувати переплату з податку на прибуток у сумі 6 873 309,00 грн. в рахунок авансових платежів податку на прибуток та внести відповідні зміни до облікової картки позивача.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14, пп. 153.3.4 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України (далі - ПК України); ст. ст. 7, 9, 11, 70, ч. 1, ч. 3 ст. 94, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України; п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», що призвело до неправильного вирішення спору. Касатор звертає увагу суду на те, що судовий збір не підлягає поверненню з рахунків відповідача, а може бути повернутий з Державного бюджету України з коштів спеціально призначених на цілі, які обліковуються на спеціальних рахунках.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи те, що в частині відмови в задоволенні позову в апеляційному порядку судове рішення першої інстанції не переглядалося, касаційна інстанція не може надавати правову оцінку в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача на підставі уточненої декларації УДЦР з податку на прибуток за 2013 рік та поданої заяви врахувати переплату з податку на прибуток у сумі 6 873 309,00 гривень в рахунок авансових платежів податку на прибуток та внести відповідні зміни до облікової картки позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з річною декларацією з податку на прибуток за результатами 2013 року УДЦР отримав прибуток від фінансово-господарської діяльності, об'єкт оподаткування становив 212 971 343,00 гривні (рядок 07 декларації). Позитивне значення податку на прибуток, яке відображено у рядку 11 декларації 40 464 564,00 гривні. Сума зменшення нарахованого податку, яка відображена у рядку 13 ЗП декларації склала 42 734 238,00 гривень.

Від'ємне значення податку на прибуток за річною декларацією становило 2 269 674,00 гривні (рядок 16 декларації за кодом класифікації доходів бюджету 11020100). Згідно з рядком 13.5.2 Додатку ЗП до річної декларації сума авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів - 6 873 275,00 гривень відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних періодах.

21.01.2015 року УДЦР відправив уточнену податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік. Податкові декларації (звітна та уточнююча) з податку на прибуток підприємства позивача за 2013 рік були прийняті контролюючим органом.

У рядку 20АВ уточненої Декларації «Сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів), що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи - платника консолідованого податку» зазначена сума у розмірі 6 814 444,00 гривні, по рядку 14 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» задекларовано суму у розмірі 9 084 152,00 гривні, у рядку 13 ЗП «Зменшення нарахованої суми податку» задекларована сума у розмірі 49 548 716,00 гривень.

У додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства задекларовано зменшення нарахованої суми податку (код рядка 13) на 49 548 716,00 гривень, зазначено суму нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) за місцезнаходженням юридичної особи (рядок 13.3), у тому числі: сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді (код рядка 13.5.1) у розмірі 11 088 096,00 гривень та суму нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до п. 57.1 ст. 57 глави 4 розділу ІІ та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України) (код рядка 13.7) в розмірі 27 138 134,00 гривні.

26.01.2015 року УДЦР звернувся до відповідача із листом (вих. № 08/585) про зарахування від'ємного значення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 6 873 309,00 гривень в рахунок авансових платежів податку на прибуток, однак відповіді на вказаний лист відповідачем не надано

Вважаючи невиконання листа вих. № 08/585 від 26.01.2015 року бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно п. 50.3 ст. 50 ПК України, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Також, згідно п. 75.1. ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (пп. 75.1.1. п. 75.1. ст. 75 ПК України).

Судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що відповідно до квитанції № 2 реєстраційний № 9091491337 податковий орган уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік прийняв, перевірку декларації не проводив, а тому мав відобразити показники уточнюючої декларації у обліковій картці підприємства.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів встановлено Порядком ведення органами Міндоходів оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міндоходів від 05.12.2013 року № 765 (далі - Порядок № 765 ).

Аналізуючи норми Порядку № 765, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що нарахування податків в інтегрованій картці платника здійснюється відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, датою граничного строку сплати таких зобов'язань, а при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує грошові зобов'язання минулих податкових періодів - датою його подання.

Тобто, з моменту подання уточнюючого розрахунку у відповідача виникає обов'язок внести відповідні зміни до картки платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем перераховано авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів юридичним особам за 2013 рік в сумі 11 088 096,00 гривень.

У той же час, як вбачається з інтегрованої картки платника податків УДЦР з податку на прибуток приватних підприємств та підтверджується поясненнями представників відповідача, станом на 31.12.2014 року у інтегрованій картці відображено переплату в загальній сумі 4 666 259,50 гривень, а станом на 31.03.2015 року нараховано податкове зобов'язання в розмірі 2 779 396,00 гривень, переплата становить - 1 886 863,50 гривні. Заявлена позивачем сума сплаченого авансового внеску з податку на прибуток - 6 873 309,00 гривень відповідачем в інтегрованій картці платника податку не відображена.

Тобто податковим органом в інтегровану картку платника податків УДЦР переплату в розмірі 6 873 309,00 гривень не внесено, суми авансового внеску з податку на прибуток підприємства за 2014-2015 роки не зменшено.

Судами попередніх інстанцій встановлено та сторонами не оспорювалось, що станом на 05.06.2015 року контролюючим органом не проводилися будь-які перевірки позивача, якими би виявлялися помилки при визначенні об'єкта оподаткування та нарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток та/або помилки при заповненні вказаної декларації з податку на прибуток підприємства.

Разом з цим, судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.06.2014 року позивач звернувся до податкового органу із заявою № 08.01/6135 про зарахування надміру сплачених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток за 2013 рік у сумі 9 142 949,00 гривень у рахунок сплати грошових зобов'язань зі щомісячних внесків із податку на прибуток за червень, липень та серпень 2014 року.

Листом від 16.06.2014 року № 11408/10/28-10-20-4-20 відповідачем повідомлено позивача, що у зв'язку із тим, що переплата в картці особового рахунку по платежу податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, яка зазначена у листі, відсутня, здійснити перекид надміру сплаченої суми не має можливості.

Згідно акту № 998-20 від 02.03.2015 року звіряння розрахунків за період з 01.01.2015 року по 28.02.2015 року за даними Центрального офісу з обслуговування великих платників податок на прибуток становить 6 670 203,50 гривні (позитивне сальдо), за даними платника податку позитивне сальдо становить - 17 567 694,83 гривні.

Відповідно до акту № 1002-20 від 02.03.2015 року звіряння розрахунків за період з 01.01.2015 року по 28.02.2015 року за даними Центрального офісу з обслуговування великих платників авансові внески з податку на прибуток підприємств становлять 505 430,88 гривень (позитивне сальдо), за даними платника податку позитивне сальдо становить - 13 394 454,33 гривні.

Відповідно до розділу IV Порядку № 765, для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міндоходів та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міндоходів, Міністерства фінансів України від 04.12.2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.12.2013 року за № 2193/24725.

Дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Територіальний орган Міндоходів у разі виявлення в реєстрі розрахункових документів помилкових записів обліковує ці дані в окремій картці за спеціальним кодом «нез'ясовані платежі». Форма інтегрованої картки за спеціальним кодом «нез'ясовані платежі» повинна відповідати формі інтегрованої картки, за якою ведеться оперативний облік платежу. Зазначені суми надходжень підлягають уточненню у відповідних інтегрованих картках платників у строк не пізніше ніж 10 робочих днів від дня одержання електронного реєстру розрахункових документів від органу Державної казначейської служби України.

Проведення податкової звітності в електронних базах податкової звітності передбачено також Методичними рекомендаціями щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затвердженими наказом ДПС України від 14.06.2012 року № 516.

Судами встановлено, що відповідно до поданих позивачем копій платіжних доручень та виписок банківської установи - сума авансових платежів 11 287 053,00 гривні сплачена протягом 2013 року, що відповідачем не заперечується однак, як вірно зауважено судами з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, відомостей про нарахування та сплату вказаних сум податку інтегрована картка платника податку не містить.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не прийняли до уваги доводи податкового органу про математичний розрахунок сум, що мають бути відображені у податкових базах, зокрема в картці платника податку, оскільки зазначений підхід суперечить принципу прозорості, послідовності та повної фіксації податкових операцій платників податків, унеможливлює контроль за ними, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 153.3.2 п. 153.3 ст. 153 ПК України крім випадків, передбачених пп. 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ст. 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Згідно пп. 153.3.3 п. 153.3 ст. 153 ПК України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з пп. 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим ст. 156 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 ПК України, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Таким чином, вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що вказані норми закону прямо дозволяють зменшити щомісячні аванси з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів як в поточному, так і в попередніх періодах. При цьому, платник податків також не позбавляється обов'язку відобразити у податковій звітності таке зменшення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили і доводи відповідача з посиланням на лист Міндоходів від 07.02.2014 року № 3194/7/99-99-19-03-01-17 «Про подання податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік», оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, а відтак не є обов'язковим до застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даній справі не виконано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Однак, слід зазначити, що в частині вирішення питання про розподіл судових витрат, суди попередніх інстанцій не врахували наступного.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено пільги щодо сплати судового збору, зокрема, підпунктом 21 частини 1 цієї статті, встановлено, що від сплати державного мита звільнені, зокрема, Державна податкова служба України та її територіальні органи - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України в резолютивній частині постанови зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 94 зазначеного Кодексу, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до п. 21.3 ст. 21 ПК України шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Абзацом 3 пункту 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, встановлено, що судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету.

Враховуючи положення наведених вище правових норм, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про здійснення відшкодування позивачу судових витрат з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань МГУ ДФС - ЦО ОВП.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність зміни постанови окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2015 року шляхом заміни в резолютивній частині абзаців 4 та 5 наступного змісту: «Судові витрати в сумі 146,16 грн. присудити на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» за рахунок Державного бюджету України. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.» на абзац 4 наступного змісту: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» судові витрати в сумі 146,16 гривень».

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, скасувавши при цьому рішення суду апеляційної інстанції у відповідній частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 221-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників - задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2015 року у справі № 826/4559/15 змінити, виклавши абзаци четвертий та п'ятий її резолютивної частини у такій редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» судові витрати в сумі 146,16 гривень».

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 року у справі № 826/4559/15 в цій частині скасувати.

В іншій частині постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 року у справі № 826/4559/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.В. Вербицька

Ю.І. Цвіркун