ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2016 р. м. Київ К/800/26166/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф., (суддя-доповідач),

Малиніна В.В.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Ужгородського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним і скасувати наказ УМВС України в Закарпатській області № 1081 від 18.08.2014 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників міліції УМВС України в Закарпатській області»; визнати незаконним звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі наказу № 1081 від 18.08.2014 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників міліції УМВС України в Закарпатській області»; визнати протиправним і скасувати наказ УМВС України в Закарпатській області № 166 о/с від 19.08.2014 року «По особовому складу» в частині звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ; поновити позивача на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ужгородського міського відділу УМВС України в Закарпатській області з 22.08.2014 р.; стягнути з УМВС України в Закарпатській області на користь позивача середній заробіток за

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Закарпатській області від 19.08.2014 р. № 166 о/с частково - в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_4 Зобов'язано УМВС України в Закарпатській області поновити ОСОБА_4 на займаній на час звільнення посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ужгородського міського відділу УМВС України в Закарпатській області з 22.08.2014 р.. Зобов'язано Ужгородський міський відділ УМВС України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 11154,55 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді та в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 2230,91 грн. визначено до негайного виконання.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 1082 від 18.08.2014 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників міліції УВМС України в Закарпатській області» в частині звільнення із органів внутрішніх справ дільничного інспектора міліції ВДІМ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_4

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 166 о/с від 19.08.2014 р. «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в органах внутрішніх справ лейтенанта міліції ОСОБА_4, дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ужгородського міського відділу УМВС України в Закарпатській області.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ужгородського міського відділу УМВС України в Закарпатській області з 22.08.2014 року.

Стягнуто з Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11154,55 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги, на підставі наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

Наказом УМВС України в Закарпатській області від 19.08.2014 р. № 166 о/с «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за п. «є» ст.64 (за порушення дисципліни) лейтенанта міліції ОСОБА_4 дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ужгородського міського відділу УМВС України в Закарпатській області, з 22.08.2014 р. (а.с. 29, 46, 55).

Вищевказаний наказ № 166 о/с від 19.08.2014 р. виданий на підставі пункту 1 наказу УМВС України в Закарпатській області від 18.08.2014 р. № 1081 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників міліції УМВС України в Закарпатській області» (а.с. 7-8).

Зі змісту наказу № 1081 від 18.08.2014 р. видно, що підставою для звільнення позивача з посади були висновки службового розслідування за фактом порушення дисципліни дільничним інспектором міліції Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_4 від 15.08.2014 р. Зокрема, такі порушення ОСОБА_4 полягали у грубому порушенні вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил дорожнього руху України, наказів та вказівок МВС України та УМВС в області щодо неухильного дотримання транспортної дисципліни, що проявилося у порушенні вимог дорожнього знаку 3.21 ПДР України під час керування мотоциклом-А марки «САN-АМ SРYDER» і, як наслідок, скоєння наїзду на громадянку ОСОБА_5, а також порушення вимог наказів МВС України №№ 1050-2012, 940-2012, що проявилось у неінформуванні безпосереднього керівника та чергової частини органу внутрішніх справ про скоєне правопорушення та залишення місця події.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття наказу Управління міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області № 1082 від 18.08.2014 р. та № 166 о/с від 19.08.2014 р.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності прийняття спірних наказів, оскільки до позивача застосовано занадто сурове дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

Зазначив, що за вчинення таких дій як порушення ПДР України під час керуванням мотоциклом і як наслідок скоєння наїзду на громадянку ОСОБА_5 та залишення місця пригоди, законодавством України передбачено адміністративну, кримінальну та матеріальну (в разі заподіяння шкоди) відповідальність.

Також вказував на те, що матеріалами адміністративної справи підтверджується, що відносно позивача уповноваженими органами вирішувались питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП (було складено адміністративний протокол серії АВ2 №821412 за порушення вимог знаку 3.21 ПДР України) та до кримінальної відповідальності за ст. 125 ч.1 КК України (постановою прокуратури Закарпатської області від 23.09.2014 року кримінальне провадження було закрито).

Таким чином, на думку суду, на час звільнення позивача з посади не було належних доказів (вироку, постанови, ухвали чи іншого судового рішення) щодо встановлення факту вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення чи кримінального діяння. Також відсутні докази в справі і на час розгляду справи судами.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний адміністративний суд погодився з таким висновком, проте вказав на те, що судом першої інстанції при розгляді заявленого позивачем адміністративного позову не вирішено усіх позовних вимог.

Зокрема, судом першої інстанції не вирішено позовної вимоги про оскарження наказу УМВС України в Закарпатській області № 1081 від 18.08.2014 р., пунктом 1 якого позивача звільнено зі служби в органах внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за п.«є» ст.64 (за порушення дисципліни).

Така позовна вимога, на думку суду апеляційної інстанції, підлягає до часткового задоволення, оскільки визнати протиправним і скасувати слід вказаний наказ лише в частині щодо звільнення позивача ОСОБА_4 із органів внутрішніх справ, а не весь наказ, як про це просив позивач.

Крім цього, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ст. 235 КЗпП України та п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, незаконно звільнений працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір. Тобто, в даному випадку судом. Одночасно судом вирішується питання щодо виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Проте, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність оцінки обставин у справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновкам на підставі наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відносини публічної служби з приводу прийняття громадян на службу в органи внутрішніх справ, її проходження та звільнення з неї урегульовані спеціальним законодавством, до якого належать: Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затверджене Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV.

Відповідно до пункту 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в органах внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 2 Статуту дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового i начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів i наказів начальників.

Статтею 12 цього статуту визначено види дисциплінарних стягнень, а саме: на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до п. 10 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.91 № 552 при проведенні службового розслідування повному, об'єктивному і всебічному дослідженню підлягають: подія порушення (час, місце, спосіб, інші обставини), наявність вини працівника органів внутрішніх справ у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності порушника як ті, що пом'якшують чи обтяжують його відповідальність, характеристика особи, яка скоїла порушення (ставлення до служби, поведінка до порушення), причини та умови, що сприяли скоєнню порушення, характер і розмір нанесених порушенням збитків.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до п. 5.4 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Згідно з пп. 6.2.2 п. 6.2 вищевказаної Інструкції, обов'язком виконавця є те, що після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, стосовно якої проводилося службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства.

Отже, підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 Дисциплінарного статуту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14.08.2014 року близько 22.30 години дільничний інспектор міліції ВДІМ Ужгородського MB УМВС України в Закарпатській області лейтенант міліції ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи у м.Ужгороді по вул. Корзо у пішохідній зоні мотоциклом-А марки «CAN-AM SPYDER»,д.н.з. НОМЕР_1, скоїв наїзд на гр-ку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканку АДРЕСА_1 та втік з місця пригоди.

Внаслідок наїзду ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді забійних зчесаних саден в області правої п'яти та тильної сторони правої стопи, саден правої колінної чашечки та правої гомілки, а також саден внутрішньої поверхні правого передпліччя.

Мотоцикл-А НОМЕР_2 працівниками ВДА1 з обслуговування м Ужгорода доставлений на штраф майданчик Ужгородського MB УМВС.

Близько 23.00 години 10.08.2014 до Ужгородського MB УМВС прибув і ОСОБА_4 перебував за кермом мотоцикла НОМЕР_2 під час події, що мала місце цього ж дня на вул. Корзо у м. Ужгороді.

З пояснень ОСОБА_4 у висновку вказано, що близько 22.15 години він під'їхав за ОСОБА_7 на Православну Набережну в м. Ужгороді. ОСОБА_7 сів позаду нього і вони поїхали на площу Корятовича, після чого повернули на вул. Духновича, потім на вул. Капітульну, а у подальшому біля торгового центру "Едельвейс" виїхали на вул. Корзо. Під'їхавши до кав'ярні "Олд-кафе", що розташована на вул. Корзо вони зупинилися і близько 20 хвилин діти фотографувалися біля мотоцикла. Після чого вони з ОСОБА_7 на мотоциклі під'їхали до магазину "Адідас", що розташований на вул. Корзо в м.Ужгороді. Коли вони зупинились, до них підійшли чотири чоловіки та одна дівчина, які стали поводитися неадекватно, кричали, обурюючись заїздом на мотоциклі у пішохідну зону та вимагали негайно виїхати. У подальшому дані громадяни обступили мотоцикл, а дівчина взялася за дзеркала попереду мотоцикла. При цьому зазначила, що поламає їх. Після цього ОСОБА_4 завів двигун мотоцикла і в цей момент отримав удар кулаком в область обличчя. Хтось із громадян схопив ОСОБА_7 за одежу та розірвав на ньому футболку. ОСОБА_4, побачивши ці агресивні дії, став повільно рушати з місця на мотоциклі. У свою чергу дівчина, яка стояла попереду мотоцикла і трималась руками за дзеркала, почала відступати назад. Решта громадян також почали повільно рухатися позаду мотоцикла. Після цього дівчина, яка стояла попереду, зачепилася та впала на землю перед мотоциклом. ОСОБА_4 зразу зупинився та вимкнув двигун, а громадяни почали ще більш агресивніше поводися. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_7 втекли, залишивши мотоцикл на місці події.

Аналогічні пояснення надав гр. ОСОБА_7, мешканець АДРЕСА_2.

Встановлено, що на момент зазначеної події ОСОБА_4 перебував поза службою (у черговій відпустці), у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї.

Також встановлено, що жодних повідомлень від ОСОБА_4 про зазначену подію до Ужгородського MB УМВС не надходило.

Опитана гр-ка ОСОБА_6 повідомила, що 10.08.2014 близько 22.30 години вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_8 та знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_10, йшли по вул. Корзо в м. Ужгороді у напрямку пішохідного мосту. Поруч з ними, пішохідною зоною проїхав трьохколісний мотоцикл невідомої марки. Коли мотоцикл зупинився, до нього підійшли невідомі їй громадяни і стали розмовляти з водієм мотоцикла та його пасажиром. ОСОБА_6 підійшла до водія мотоцикла та роз'яснила йому, що дана ділянка вулиці є пішохідною територією і рух транспортних засобів по ній заборонений. Після чого повідомила, що викличе на місце працівників ДАІ. У відповідь водій мотоцикла повідомив, що він нікому не заважає і, що сам є працівником міліції. Він натиснув на ручку акселератора та рушив з місця, скоївши на неї наїзд. Після цього водій та пасажир втекли з місця події, залишивши транспортний засіб. Хтось із присутніх громадян повідомив про подію до міліції.

Крім того аналогічні пояснення надані гр. ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_3, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканка м. Ужгород, вул. Чорновола, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець АДРЕСА_4, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканець АДРЕСА_6 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_5.

14.08.2014 працівниками ВДАІ з обслуговування м. Ужгорода УМВС за порушення п.8.4 «в» Правил дорожнього руху України відносно ОСОБА_4 складено адміністративний протокол серії АВ2 №821412 за ч.1 ст.122 КУпАП (порушення вимог знаку 3.21 ПДР «В'їзд заборонено»).

Відповідно до вимог п.2.4 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України №1050-2012, п.3.2.9. Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації, затвердженої наказом МВС України №940-2012, працівник міліції у разі безпосереднього виявлення правопорушення зобов'язаний ужити заходів щодо його припинення, установлення і затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, охорони місця події і негайно повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Встановлено, що всупереч вимог зазначених нормативних документів, ОСОБА_4 про інцидент на вул. Корзо у м. Ужгороді керівництву не доповів, з місця події втік та до найближчого підрозділу міліції про подію не повідомив.

За висновком службового розслідування, дільничного інспектора міліції ВДІМ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області лейтенанта міліції ОСОБА_4, за порушення службової дисципліни, яке виявилось у порушенні вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Правил дорожнього руху України, наказів та вказівок МВС України та УМВС в області щодо неухильного дотримання транспортної дисципліни, що проявилося у порушенні вимог дорожнього знаку 3.21 ПДР України під час керування мотоциклом-А марки «CAN-AM SPYDER», д.н.з. НОМЕР_1 і, як наслідок, скоєння наїзду на громадянку ОСОБА_5, а також порушення вимог наказів МВС України №№1050-2012, 940-2012, що проявилось у не інформуванні безпосереднього керівника та чергової частини органу внутрішніх справ про скоєне правопорушення, залишення місця події, пропонувалося звільнити позивача згідно п.8 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за п. «є» ст. 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби.

Скасовуючи спірні накази суд апеляційної інстанцій помилково вказував на те, що відповідачем не було проведено об'єктивного, повного та всебічного дослідження обставин; не встановлено та не обґрунтовано, в чому полягає провина позивача, тяжкість вчиненого проступку; не доведено вину в скоєнні проступків, що, в свою чергу, спричинило застосування дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення з посади, що за даних обставин є надмірним та передчасним.

Проте, зробивши висновок про неспіврозмірність обраного відповідачем дисциплінарного стягнення дисциплінарному проступку, суди не врахували, що публічна зневага ОСОБА_4 вимогами ПДР України, що проявилось у керуванні транспортним засобом у пішохідній зоні, скоєнні наїзду на гр. ОСОБА_6, невизнання ним своєї вини та цинічні висловлювання про свою безкарність внаслідок належності до системи МВС порушують службову дисципліну Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

При цьому суд апеляційної інстанцій при ухваленні рішення помилково посилались на наявність постанови від 23.09.2014 року про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, оскільки позивач повинен дотримуватись вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України №1050-2012 та Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації, затвердженої наказом МВС України № 940-2012.

Тобто закриття кримінального провадження не звільняє позивача від дисциплінарної відповідальності.

З огляду на наведені обставини, враховуючи характер порушення, обставини, за яких воно було вчинене та наслідки, до яких воно призвело, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності прийняття оскаржуваних наказів та застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_4 з посади дільничного інспектора міліції ВДІМ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області, оскільки таке дисциплінарне стягнення є співрозмірним із тяжкістю вчиненого позивачем проступку та не допущено порушень вимог Дисциплінарного статуту щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень, які би давали підстави вважати накази незаконними.

Зважаючи на те, що по справі не потрібно збирати або додатково перевіряти докази, обставини справи з'ясовані повно, але висновки не відповідають встановленим обставинам та допущені помилки в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає можливим ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

За правилами частини першої статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Ужгородського міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

В.В. Малинін

В.В. Швець