ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2015 р. м. Київ К/800/56888/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі представників: Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Колосюка В.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Башарова В.Є.,

розглянувши у касаційному порядку у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Соловйової Н.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Банк "Таврика" про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ОСОБА_6 в Окружному адміністративному суді

м. Києва пред'явив позов до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика" Соловйової Н.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - ПАТ "Банк "Таврика" про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії.

Просив:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика" Соловйової Н.А. щодо не розгляду та не надання обґрунтованої відповіді на його заяву про включення до загального реєстру вкладників ПАТ "Банк "Таврика", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду від 12 квітня 2013 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не включення позивача до загального реєстру вкладників ПАТ "Банк "Таврика", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду після прийняття рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика";

- зобов'язати відповідачів включити позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Банк "Таврика" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договорами банківських вкладів "Ощадний плюс" від 11 вересня 2012 року НОМЕР_1 та

НОМЕР_2, в розмірі вкладів, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика" Соловйової Н.А. щодо не розгляду та не надання відповіді на заяву ОСОБА_6 від 12 квітня 2013 року у порядку та строки, визначені Законом України "Про звернення громадян".

У решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій,

ОСОБА_6 подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нову постанову про задоволення його позову у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 11 вересня 2012 року ОСОБА_6 уклав з ПАТ "Банк "Таврика" Договори банківського вкладу "Ощадний плюс" з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2

Згідно з цими договорами Банк зобов'язався здійснити розміщення Сертифікату строком зберігання до 11 грудня 2012 року, а Вкладник 11 вересня 2012 року - вности грошові кошти у готівковій або безготівковій формі у сумі 5000,00 доларів США та 6322,00 доларів США, відповідно. Банк на суму внесених грошових коштів повинен видати Вкладнику купонний ощадний (депозитний) сертифікат на пред'явника та здійснити нарахування 10 відсотків річних, які виплачуються при настанні терміну погашення Сертифіката та закінченні строку зберігання.

У відповідності із підпунктами 3.1.5 та 3.1.7. зазначених Договорів Банк зобов'язаний при закінченні строку зберігання Вкладу (погашенні Сертифікату) повернути пред'явнику Сертифіката суму Вкладу та суму нарахованих відсотків.

20 березня 2013 року Національним банком України прийнято постанову

№ 97, відповідно до якої відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика".

У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідачів з листами щодо відшкодування коштів за вкладами, розміщеними в ПАТ "Банк "Таврика", за рахунок Фонду.

Листом від 11 липня 2013 року № 2199/7 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика"

Соловйова Н.А. повідомила позивача, що його вимога про включення його до реєстру вкладників, що мають право відшкодування коштів за вкладами, розміщеними в банку "Таврика" за рахунок Фонду, включена до реєстру акцептованих вимог кредиторів та підлягає задоволенню в сумі 94 272,47 грн. згідно до 7 черговості, що відповідає частині першій статті 52 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI).

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції, погоджуючись з таким рішенням, виходили з того, що рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо вимоги включення ОСОБА_6 до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідно до сьомої черги відповідає положенням Закону № 4452-VI.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій виходячи з того, що такий висновок судами зроблений з порушенням правил застосування норм матеріального права.

З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, що вклади ОСОБА_6 були розміщені в ПАТ "Банк "Тавріка" 11 вересня 2012 року.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд не відшкодовує кошти: за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.

Разом з тим, зазначений Закон № 4452-VI набув чинності 21 вересня 2012 року.

Тобто, правовідносини між ОСОБА_6 та ПАТ "Банк "Тавріка" виникли до набрання чинності Законом № 4452-VI.

Відповідно до частини третьої статті 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, до правовідносин, що виникли між ОСОБА_6 та ПАТ "Банк "Тавріка" на підставі укладених договорів від 11 вересня 2012 року мають бути застосовані положення Закону України від 20 вересня 2001 року № 2740-ІІІ "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 2740-ІІІ).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2740-ІІІ вкладом (депозитом) вважаються кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які відповідно до законодавства України розміщені вкладником на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку на іменних рахунках у учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (документарна форма) чи залучені учасником Фонду учасником у формі випуску (емісії) іменних ощадних (депозитних) сертифікатів (без документарна форма) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

У частині першій статті 3 Закону № 2740-ІІІ визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику учасника Фонду та санаційного банку відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 150 000 гривень по вкладах у кожному із таких учасників. Відповідно до частини другої цієї ж статті у разі розміщення вкладником в одному учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду кількох вкладів, Фонд гарантує відшкодування коштів за такими вкладами, включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів за станом на день настання недоступності вкладів, але не більше розміру, встановленого відповідно до частини першої цієї статті.

Стаття 4 Закону № 2740-ІІІ містить вичерпний перелік підстав, коли Фонд не відшкодовує гарантовану суму за вкладами.

Так Фонд не відшкодовує гарантовану суму за вкладами, розміщеними:

1) членами наглядової ради, ради директорів і ревізійної комісії банку, іноземного банку, вклади яких у банку, філії іноземного банку є недоступними;

2) працівниками незалежних аудиторських фірм (аудиторами), які здійснювали аудиторські перевірки банку протягом трьох років;

3) акціонерами, частка яких перевищує 10 відсотків статутного капіталу банку;

4) третіми особами, які діють від імені вкладників, зазначених у пунктах 1, 2, З цієї статті;

5) вкладниками, які на індивідуальній основі отримують від банку пільгові відсотки та мають фінансові привілеї, що призвели до погіршення фінансового стану банку;

6) вкладниками, які не ідентифіковані ліквідаційною комісією.

ОСОБА_6 до будь-якої категорії осіб, зазначених у статті 4 Закону № 2740-ІІІ не належить.

Його звернення щодо відшкодування гарантованої суми банківського внеску розглянуто з посиланням на норми Закону № 4452-VI.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскільки станом на дату укладання Договорів № 003168 та № 003169, а саме 11 вересня 2012 року, за якими ПАТ "Банк "Таврика" взяло на себе зобов'язання виплатити прийняту від вкладника грошову суму та відсотки на неї на умовах і в порядку, встановлених договором, то ОСОБА_6, як вкладник, мав гарантоване законом право на відшкодування коштів за цими вкладами, включаючи нараховані відсотки, що були розміщені ним в ПАТ "Банк "Таврика", за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Таке рішення, на думку колегії суддів, відповідає правовій позиції Конституційного Суду України, яка ним висловлена неодноразово у рішеннях.

Так, Конституційний Суд України в абзаці третьому пункту 3.1. рішення від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" вказав на те, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

В іншому рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Чинний на час укладення договорів банківського вкладу "Ощадний плюс" з видачею ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника Закон № 2740-ІІІ містив у собі гарантії кожному вкладнику учаснику Фонду та санаційного банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, що дозволяло вкладникам визначати свою поведінку, прогнозуючи, що їм не буде заподіяно збитків внаслідок втрати коштів.

Дія Закону № 4452-VI у часі не може поширюватися на правовідносини, які виникли до його прийняття.

Отже, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не може бути звільнений від виконання обов'язків з відшкодування банківського вкладу на користь ОСОБА_6 у відповідності до Закону № 2740-ІІІ, його дії і бездіяльність та дії і бездіяльність Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Соловйової Н.А. не можуть бути визнаними такими, що вчинені на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Законом.

Суди першої та апеляційної інстанції до спірних правовідносин безпідставно не застосували норми матеріального права, які регулюють відносини щодо гарантування повернення банківських вкладів фізичним особам і ухвалили у справі незаконні та необґрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Водночас колегія суддів вважає, що обставини у справі судами встановлені повно та всебічно, що дає можливість суду касаційної інстанції ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_6 у повному обсязі.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Соловйової Н.А., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Соловйової Н.А. щодо не розгляду та не надання обґрунтованої відповіді на заяву ОСОБА_6 про включення до загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду від 12 квітня 2013 року.

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Соловйової Н.А. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення ОСОБА_6 до загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду після прийняття рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика".

Зобов'язати Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" Соловйову Н.А. та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_6 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договорами банківських вкладів "Ощадний плюс" від 11 вересня 2012 року НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у розмірі вкладів, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика".

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.