ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" січня 2014 р. м. Київ К-24853/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Заїки М.М., Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання протиправним висновку акту перевірки, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» (правонаступник Республіканського підприємства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь») звернулося в суд з позовом, у якому з урахуванням уточнених 2 грудня 2008 року позовних вимог, просило визнати протиправними висновки Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим, викладені в акті перевірки від 14 березня 2008 року № 22-Ю Республіканського підприємства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, достовірності відомостей, наданих до системи персоніфікованого обліку даних.

Позовні вимоги Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» мотивувало тим, що Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим при проведенні перевірки Республіканського підприємства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, достовірності відомостей, наданих до системи персоніфікованого обліку даних не були враховані усі дані та документи, у зв'язку з чим, позивач вважає, що висновки перевірки є неправомірними, недостовірними та не відповідають дійсності.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними висновки Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим, викладені в акті перевірки від 14 березня 2008 року № 22-Ю у пункті 9 «Результати перевірки».

Не погоджуючись із постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року та ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року, Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» подало заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року - без змін.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 25 по 27 лютого 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим проведена позапланова перевірка Республіканського підприємства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 1 вересня 2005 року по 31 січня 2008 року, своєчасності нарахування та перерахування авансових платежів за період з 6 вересня 2005 року по 21 січня 2008 року і достовірності відомостей, наданих до системи персоніфікованого обліку даних Пенсійного фонду України за 2004, 2005, 2006 звітні роки.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 14 березня 2008 року № 22-Ю, яким встановлено зменшення страхових внесків на суму 7684,87 грн., у тому числі за період з 1 січня 2004 року - 7684,87 грн.: за ставкою 32,3%, 31,8%, 33,2%, 4% - 7684,87 грн., у тому числі за період з 1 січня 2004 року - 7684,87 грн.; донарахування страхових внесків на суму - 4643,30 грн., у тому числі за період з 1 січня 2004 року - 4643,30 грн.: за ставкою 32,3%, 31,8%, 33,2% 4% - 4643,30 грн., у тому числі за період з 1 січня 2004 року - 4643,30 грн.; зменшення суми страхових внесків, що підлягають сплаті за осіб, які отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років на 71,60 грн.; донарахування суми страхових внесків, що підлягають сплаті за осіб, які отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років на 90,75 грн.; недостовірність відомостей, наданих до СПУС.

Станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим не було прийнято рішення за результатами акту перевірки від 14 березня 2008 року № 22-Ю.

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимога про скасування висновків акту перевірки підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, встановивши, що посадові особи Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим діяли недобросовісно, не у повному обсязі реалізували свої владні функції, а саме, не у повному обсязі провели перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, достовірності відомостей, наданих до системи персоніфікованого обліку даних, не дослідивши усіх документів та обставин, склали акт перевірки від 14 березня 2008 року № 22-Ю, в якому відобразили результати та висновки проведеної перевірки, які суд вважає необґрунтованими та недоведеними. Висновки акту перевірки від 14 березня 2008 року № 22-Ю є такими, що документально не підтверджуються.

Кодексом адміністративного судочинства України визначено юрисдикцію, компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення в суд з вказаним позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У пункті 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єкта відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб чи суб'єктів владних повноважень, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а тому позовні вимоги у даній справі є такими, що задоволенню не підлягають.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 41, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2010 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний аеропорт «Сімферополь» до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим про визнання протиправним висновку акту перевірки - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Заїка М.М.

Рецебуринський Ю.Й.