ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2014 року м. Київ К/9991/56193/11

колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області про визнання дій незаконними та перерахунок пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком та державної пенсії для інвалідів І групи в розмірі, не нижчому 10 мінімальних пенсій за віком. В зв'язку з тим, що зазначені виплати були проведені у значно меншому розмірі, позивач звернулася 10 жовтня 2007 року до управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області із заявою про перерахунок призначеної пенсії, але відповідач відмовив у цьому та провів зазначені виплати у меншому розмірі. Просила визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області щодо відмови в призначенні пенсії в розмірі, встановленому частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі, встановленому статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію як інваліду І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в розмірі 4110 грн та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 411 грн з дня звернення - 10 жовтня 2007 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 було задоволено повністю. Визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком з 10 жовтня 2006 року.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2008 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області було залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2007 року - без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального і матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та є інвалідом І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів І групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам І групи - у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком.

Як передбачено статтею 53 зазначеного Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідач провів розрахунок пенсії позивачу виходячи з розміру 19,91 грн. та 22,30 грн., установлених чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 13 липня 2004 року № 894).

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. А в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам, вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Проте суд першої інстанції, помилково зобов'язав відповідача провести перерахунок державної та додаткової пенсій позивача з 10 жовтня 2006 року, не врахувавши, що позивач звернулася до відповідача за таким перерахунком 10 жовтня 2007 року.

Крім цього, відповідно до положень статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виникнення права на підвищення пенсії її перерахунок проводиться - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки позивач звернувся з відповідною заявою про перерахунок пенсії 10 жовтня 2007 року, тобто до 15 числа місяця, то перерахунок призначеної пенсії необхідно проводити з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, тобто з 1 жовтня 2007 року.

Суд апеляційної інстанції зазначеної помилки не виправив.

Відповідно до положень статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

При зміні судового рішення суду першої інстанції за приписами пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2008 року скасувати.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2007 року змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини постанови в такій редакції: «Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області провести з 1 жовтня 2007 року перерахунок та виплату основної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначеної ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 50 та частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до положень частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, з урахуванням виплачених сум».

В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 грудня 2007 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Юрченко В.В.

Судді Амєлін С.Є.

Ситников О.Ф.