ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року місто Київ К/800/16224/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: відповідача: Богдановської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест" звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання недійсним рішення про коригування митної вартості від 17.04.2013 №100270000/2013/410170/2; визнання митною вартістю товарів, що поміщенні у митний режим імпорту за митною декларацією №100270000/2013/244924 від 18.04.2013, суму у розмірі 746,59 Євро, що за офіційним курсом НБУ становить 7 834,72 гривень; зобов'язання Київської регіональної митниці звільнити надану товариством з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест» фінансову гарантію у вигляді грошової застави у розмірі 534,72 гривень.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на митну територію України, прийнято необґрунтовані рішення щодо її коригування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2013 року скасовано; прийнято нову, якою позов задоволено: визнано недійсним рішення від 17.04.2013 №100270000/2013/410170/2 про коригування митної вартості товарів; визнано митною вартістю товарів, що поміщені у митний режим імпорту за митною декларацією від 18.04.2013 №100270000/2013/244924, суму у розмірі 746,59 Євро, що за офіційним курсом НБУ становить 7834,72 грн.; зобов'язано Київську міжрегіональну митницю Міндоходів звільнити надану товариством з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест" фінансову гарантію у вигляді грошової застави та повернути грошову заставу у розмірі 534 (п'ятсот тридцять чотири) грн.72 коп.; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та фірмою PEIKKO SLOVAKIA SRO (Словаччина ) укладено зовнішньоекономічний контракт від 04.01.2013 №Оber-UA-2013, згідно пунктом 1.1 якого продавець зобов'язаний продати, а покупець - купити елементи для залізобетонних виробів, конструкцій будівель на умовах ЕХW Кралова над Вахом Республіка Словакія або DDU Житомир, або DDU Київ Україна.

З метою митного оформлення товару, ввезеного на виконання контракту від 04.01.2013 № Оber-UA-2013, позивачем до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів подано вантажну митну декларацію від 18.04.2013 №100270000/2013/244885, згідно з якою митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

З метою перевірки правильної визначення декларантом митної вартості, митним органом витребувано додаткові документи, а саме: платіжні та або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У зв'язку з ненаданням витребуваних документів, Київською міжрегіональною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.04.2013 №100270000/2013/410170/2, згідно з яким митну вартість імпортованого позивачем товару визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 17.04.2013 №100270000/2013/410170/2, товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест" звернулось до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 17.04.2013 №100270000/2013/410170/2 як такого, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем при визначенні митної вартості товару за першим методом до митної вартості не включено та не підтверджено документально вартість витрат на навантаження товарів, пов'язані з їх транспортуванням, що є складовою митної вартості товару при визначенні її за першим методом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 контракту від 04.01.2013 № Оber-UA-2013 продавець несе відповідальність за навантаження всіх відправлень. Так, посилаючись на те, що обов'язок по завантаженню товару умовами контракту покладено на продавця товару, суд апеляційної інстанції вказав на невмотивованість позиції митного органу щодо необхідності врахування при визначенні митної вартості товару витрат на навантаження товарів.

Так, вказуючи на протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товару, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправним та скасування вказаного рішення, визнання митної вартості, заявленої позивачем, а також зобов'язання митного органу звільнити надану товариством з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест" фінансову гарантію у вигляді грошової застави.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів від 17.04.2013 №100270000/2013/410170/2, у той же час вказує на помилковість позиції суду щодо наявності підстав для захисту порушених прав позивача шляхом визнання митної вартості, заявленої позивачем, а також зобов'язання звільнити надану позивачем фінансову гарантію шляхом повернення коштів.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Судом першої інстанції в обґрунтування позиції про непідтвердження позивачем усіх складових митної вартості товару зазначено, що згідно з п. 1.1 зовнішньоекономічного договору від 04.01.13 № Оber-UA-2013 продавець зобов'язаний продати, а покупець - купити елементи для залізобетонних виробів, конструкцій будівель на умовах ЕХW Кралова над Вахом Республіка Словакія або DDU Житомир, або DDU Київ Україна. В наданій СМR від 09.04.2013 № 000017631 зазначені умови поставки ЕХW Zhytomyr (Incoterms 2000). В наданій до митного оформлення ВМД зазначені умови поставки ЕХW Кралова над Вахом.

Судом першої інстанції зазначено, що умови поставки ЕХW (Інкотермс 2000) "Франко-завод" означають, що зобов'язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і т.д.), зокрема, продавець не відповідає за вантаження товарів на надані покупцем транспортні засоби. Так, вказуючи на те. що декларант не надав відомостей про вартість навантаження та не врахував їх при визначені митної вартості, суд першої інстанції вказав на правомірність витребування митним органом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що згідно з Інкотермс 2000 термін EXW ("Франка завод") дійсно покладає мінімальні обов'язки на продавця, і покупець повинен нести усі витрати і ризики, пов'язані з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.

У той же час, Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс 2000 зазначено, що якщо сторони бажають, щоб продавець узяв на себе обов'язки по вантаженню товару на місці відправки і ніс усі риски і витрати за таке відвантаження, то це повинно бути чітко обумовлено у відповідному доповненні до договору купівлі-продажу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з підпунктом 4 4.1 пункту 4 контракту від 04.01.2013 № Оber-UA-2013 продавець несе відповідальність за навантаження всіх відправлень. Крім того, відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 контракту від 04.01.2013 № Оber-UA-2013 ціна включає в себе вартість пакування, маркування та навантаження виробів на транспортний засіб перевізника.

За вказаних обставин, виходячи з того, що сторони договору при укладенні контракту від 04.01.2013 №Оber-UA-2013 домовилися покласти обов'язок з навантаження товару на продавця, а також включили ціну такого навантаження до ціни товару, колегія суддів вказує на помилковість позиції суду першої інстанції щодо доведеності з боку митного органу наявності підстав для витребування додаткових документів з мотивів не включення декларантом до митної вартості товару та не підтвердження документально вартості на навантаження товарів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що митним органом з метою перевірки правильності визначення митної вартості з мотивів не надання позивачем відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: витрат на навантаження товарів, від декларанта витребувано платіжні та або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У той же час, відповідачем не обґрунтовано яким чином надання вказаних документів може підтвердити розмір витрат на навантаження, у правильності не включення до митної вартості яких, за посиланням відповідача, у митного органу виник сумнів при перевірці правильності визначення митної вартості товару, що і обумовило витребування вказаних документів. Відсутність чіткої вказівки на обставини, які відповідні документи мають підтвердити, позбавили декларанта можливості довести митному органу правильність визначення ним митної вартості товарів за ціною угоди у розрізі витрат на навантаження.

Враховуючи викладене, зважаючи на недоведеність з боку митного органу наявності обставин, з якими частина третя або ж четверта статті 53 Митного кодексу України пов'язує наявність підстав для витребування додаткових документів, колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо протиправності рішення Київської міжрегіональної митниці від 17.04.2013 №100270000/2013/410170/2 та, відповідно, вказує на наявність підстав для його скасування.

У той же час, зважаючи на те, що повноваження щодо контролю правильності визначення митної вартості товару віднесено до виключної компетенції органу доходів і зборів, виходячи з того, що відповідно до положень пункту 4 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України такий контроль може бути здійснений органом доходів і зборів у порядку, визначеному статтями 345 - 354 Митного кодексу України, і після випуску товарів у вільний обіг, у тому числі, і у разі прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товару, колегія суддів, приймаючи до уваги принцип обов'язковості судового рішення та виходячи з предмету переданого на вирішення суду спору, вказує на передчасність позиції суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для захисту прав та інтересів позивача шляхом визнання заявленої декларантом митної вартість товарів, що поміщені у митний режим імпорту за митною декларацією від 18.04.2013 №100270000/2013/244924, суму у розмірі 746,59 Євро, що за офіційним курсом НБУ становить 7834,72 грн.

Також, враховуючи позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 15.04.2014 року (справа № 21-29а14), за змістом якої повернення суми надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) має здійснюватися у передбаченому законодавством порядку, у тому числі передбаченому Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, що затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, колегія суддів вказує на помилковість суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах шляхом зобов'язання Київської міжрегіональної митниці Міндоходів звільнити надану товариством з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест" фінансову гарантію у вигляді грошової застави та повернути грошову заставу у розмірі 534,72 грн.

Відповідно до частини першої статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи викладене, зважаючи не те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковими лише в частині, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову про визнання митної вартості товарів, що поміщені у митний режим імпорту за митною декларацією від 18.04.2013 №100270000/2013/244924, суму у розмірі 746,59 Євро, що за офіційним курсом НБУ становить 7834,72 грн. та в частині зобов'язання Київської міжрегіональної митниці Міндоходів звільнити надану товариством з обмеженою відповідальністю "Обербетон-Інвест" фінансову гарантію у вигляді грошової застави та повернути грошову заставу у розмірі 534 (п'ятсот тридцять чотири) грн.72 коп.

У вказаній частині у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: