ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/33980/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Песіголовець Я.О., Кривцов О.О.,

від відповідача - Морозов П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 р.

у справі № 826/3679/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (далі - позивач, ТОВ «Епіцентр К») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, МГУ Міндоходів - Центральний офіс з ОВП), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 р. № 0001324230.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 р. позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 р. № 0001324230.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.10.2013 р. по 05.11.2013 р. на підставі направлення від 30.10.2013 р. № 556 та наказу від 29.10.2013 р. № 657 посадовою особою МГУ Міндоходів - Центральний офіс з ОВП була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Епіцентр К» з питань дотримання вимог пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України щодо повноти обчислення орендної плати за землю за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 07.11.2013 р. № 1328/42-30/32490244 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку по вулиці Магнітогорській, 1 Деснянського району міста Києва на суму 423 857,68 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 21.11.2013 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001324230 згідно з яким, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у загальному розмірі 468 096,26 грн., з яких 423 857,68 грн. - за основним платежем та 44 238,58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту від 07.11.2013 р. № 1328/42-30/32490244 підставою для донарахування позивачу вказаних податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючого про заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку за січень-листопад 2011 року, у зв'язку зі сплатою позивачем такого податкового зобов'язання у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто у меншому розмірі ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» слідує, що користування землею в Україні є платним.

Як слідує з матеріалів справи, 24.12.2007 р. між ТОВ «Епіцентр К» та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міська рада передала позивачу у строкове платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Магнітогорська, 1, у Деснянському районі м. Києва. Річна орендна плата за вказану земельну ділянку встановлена в розмірі 2 % від її нормативної грошової оцінки. Всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін.

Крім того, за результатами розгляду листа позивача від 15.12.2010 р. № 981/12 щодо внесення змін до вищезазначеного договору оренди земельної ділянки від 24.12.2007 р. в частині приведення розміру орендної плати у відповідність до законодавства, 10.11.2011 р. Київською міською радою прийнято рішення №706/6942 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог законодавства», відповідно до пункту 1 якого внесено зміни, в тому числі до вказаного договору оренди земельної ділянки від 24.12.2007 р., а саме встановлено річну орендну плату у трикратному розмірі земельного податку, встановленого Податковим кодексом України, про що листом від 21.03.2012 р. № 05-358/7007 повідомлено позивача.

Вказані обставини й слугували підставою для тверджень судів попередніх інстанцій, що висновки податкового органу про порушення позивачем підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельну ділянку по вул. Магнітогорській, 1 у Деснянському районі м. Києва за січень-листопад 2011 року у оспорюваній сумі є безпідставними.

Разом з тим, з 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до вимог підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до вимог пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Тобто, законодавчо визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 02.12.2014 р. у справі № 21-274а14.

За таких обставин та виходячи з зазначених правових положень, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що позивач за січень-листопад 2011 року, здійснював нарахування і сплату орендної плати по договору оренди земельної ділянки в розмірах менших, ніж встановлено Податковим кодексом України, а тому висновок податкового органу про заниження позивачем суми орендної плати за землю за вказаний період є законним та обґрунтованим.

Таким чином, податковим органом виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 р. № 0001324230.

Статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановивши наявність обставин, що зумовлюють необхідність застосування нормативного припису статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про скасування рішення судів попередніх інстанцій та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2014 р. у справі № 826/3679/14.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко