ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" березня 2016 р. м. Київ К/800/17306/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (далі - Управління) на постанову Франківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року,

В С Т А Н О В И ЛА:

У вересні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправними дії Управління щодо відмови у здійсненні йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі зміною розміру грошового утримання діючих суддів на відповідній посаді згідно з довідками апеляційного суду Львівської області про суддівську винагороду за січень-березень (14 163 грн), квітень-червень (14 440 грн 50 коп.), липень-вересень (14 547 грн), жовтень-листопад (14 757 грн) та грудень 2012 року (14 968 грн 50 коп.) і 2 липня 2013 року №70 (18 925 грн 50 коп.).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2013 року позовні вимоги за період з 1 січня 2012 року по 17 березня 2013 року залишено без розгляду.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними відмови Управління від 23 липня та 12 серпня 2013 року в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, виходячи з грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді; зобов'язано відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) з 18 березня 2013 року на підставі довідок апеляційного суду Львівської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за січень, квітень, липень, жовтень, грудень 2012 року та січень 2013 року, його виплату з урахуванням раніше проведених виплат.

14 жовтня 2014 року Вищим адміністративним судом України прийнято постанову, якою скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року, а постанову Франківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2013 року змінено, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова виплачувати ОСОБА_2 з 18 березня 2013 року щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, на підставі довідок апеляційного суду Львівської області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за січень, квітень, липень, жовтень, грудень 2012 року та січень 2013 року, його виплату з урахуванням раніше проведених виплат та з урахуванням максимального розміру встановленого частиною 5 статті 138 Закону №2453-VI в редакції Закону України від 8 липня 2011 року №3668-VI.». В іншій частині постанову Франківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2013 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 24 березня 2015 року скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді судді апеляційного суду Львівської області. Наказом голови цього суду від 21 листопада 2011 року №254 на підставі Постанови Верховної Ради України від 3 листопада 2011 року №4006-VI «Про звільнення суддів» був звільнений у відставку, має стаж роботи більше 22 років, перебуває на обліку в Управлінні та отримує щомісячне довічне грошове утримання в сумі 6818 грн.

10 липня 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку належного йому як судді апеляційного суду Львівської області у відставці довічного грошового утримання в розмірі 84% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді починаючи з 1 січня 2012 року згідно з довідками апеляційного суду Львівської області.

Листами від 23 липня та 12 серпня 2013 року відповідач відмовив ОСОБА_2 у перерахунку пенсії з посиланням на те, що Законом №2453-VI передбачене проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання виключно суддям Конституційного Суду України. Іншого порядку чинним законодавством України не передбачено.

В частині третій статті 138 Закону №2453-VI, який набрав чинності з 30 липня 2010 року, було закріплено норму про те, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Разом з тим, Законом України від 8 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, (чинного на час призначення позивачу довічного грошового утримання) частину третю і п'яту статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону).

Рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону №2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Абзацом третім пункту 8 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року №3-рп/2013 встановлено, що частина третя статті 138 Закону №2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність, з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що право позивача як судді у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в разі зміни суддівської винагороди передбачено частиною третьою статті 138 Закону №2453-VI.

Разом з тим, суди не врахували, що з 1 жовтня 2011 року і до ухвалення Конституційним Судом України Рішення №3-рп/2013 щомісячне довічне грошове утримання під час перерахунку підлягало обмеженню максимальним розміром та не могло перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а після ухвалення Рішення №3-рп/2013 - мало виплачуватись без обмеження граничного розміру.

Також, за правилом частини четвертої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положення якого є загальними у сфері пенсійних правовідносин, у разі виникнення права на підвищення пенсії перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

За наведених обставин позов ОСОБА_2 підлягав частковому задоволенню шляхом зобов'язання Управління провести перерахунок і виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 липня 2013 року (враховуючи те, що ОСОБА_2 звернувся до Управління із заявою 15 липня 2013 року) у розмірі 84% суддівської винагороди (враховуючи стаж позивача на посаді судді 22 роки) без обмеження граничного розміру.

Крім того, Верховний Суд України скасував рішення суду касаційної інстанції від 14 жовтня 2014 року у даній справі з тих підстав, що Вищий адміністративний суд України фактично не вирішив питання щодо перерахунку довічного грошового утримання ОСОБА_2 після ухвалення Рішення Конституційного Суду України №3-рп/2013 від 3 червня 2013 року, хоча така вимога позивачем заявлялась.

Разом з тим, 25 листопада 2014 року Вищим адміністративним судом України прийнято додаткову постанову до постанови Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2014 року, якою зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 3 червня 2013 року щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 84% заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, з врахуванням раніше проведених виплат та без обмежень граничним розміром, відповідно до частини 5 статті 138 Закону №2453-VI, в редакції від 7 липня 2010 року.

Відповідно до роз'яснень пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7 додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.

Отже, оскільки постанову Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2014 року скасовано Верховним Судом України, то додаткову постанову Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року слід вважати такою, що втратила силу.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова задовольнити частково.

Скасувати постанову Франківського районного суду м. Львова від 18 листопада 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки апеляційного суду Львівської області від 2 липня 2013 року №70 з урахуванням раніше проведених виплат з 1 липня 2013 року в розмірі 84% суддівської винагороди без обмеження граничного розміру. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський(

доповідача)

Судді В.І. Ємельянова

В.В. Швець