ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року м. Київ справа № 800/650/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є., Олендера І.Я., Приходько І.В., при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

позивача ОСОБА_1,

за участю представника відповідача Білопольської Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1)

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія)

про визнання Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді та Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного суду незаконними в частині, визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС України, у якому, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) предмету позову, просив:

визнати незаконним підпункт 4 пункту 4.2 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженого рішенням ВККС України від 02.11.2016 № 141/зп-16 (далі - Положення);

визнати незаконним абзац перший підпункту 4 пункту «а» підпункту 15 пункту 6 Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, які затверджено рішенням ВККС України від 07.11.2016 № 145/зп-16 (далі - Умови проведення конкурсу), а саме в частині: «копії судових рішень та інших процесуальних документів, які підтверджують досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення»;

визнати протиправним рішення ВККС України від 05.12.2016 № 52вс-16 про відмову ОСОБА_1 у допуску до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та зобов'язати ВККС України на найближчому засіданні колегії Комісії прийняти рішення про допуск ОСОБА_1 до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення, оголошеного рішенням ВККС України від 07.11.2016; опублікувати повідомлення на офіційному веб-сайті ВККС України про допуск ОСОБА_1 до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення, оголошеного рішенням ВККС України від 07.11.2016; матеріали справи кандидата ОСОБА_1 сформувати в досьє кандидата на посаду судді та провести спеціальну перевірку стосовно ОСОБА_1 та провести інші дії у межах конкурсу на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення, оголошеного рішенням ВККС України від 07.11.206, як це передбачено Положенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що викладена в підпункті 4 пункту 4.2 Положення та у підпункті 4 пункту «а» підпункту 15 пункту 6 Умов проведення конкурсу вимога про надання копій судових рішень та інших процесуальних документів, які підтверджують досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, є такою, що суперечить вимогам закону: частині першій статті 19 Конституції України; пункту 2 частини другої статті 21, статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; частині четвертій статті 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». У зв'язку з цим позивач вважає, що Комісією вчинені протиправні дії, а саме порушено його право на участь у конкурсі шляхом відмови йому у допуску до конкурсу з підстав ненадання ним належних доказів на підтвердження досвіду професійної діяльності адвоката, а тому просить задовольнити позовні вимоги повністю.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні письмовим запереченням в яких зазначила про те, що ВККС України при прийнятті оскаржуваного рішення від 07 листопада 2016 року, діяла на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб визначений Законом з додержанням відповідної процедури, а від так, просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.

ВККС України 07 листопада 2016 року прийнято рішення № 145/зп-16 про оголошення конкурсу на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, затверджено Умови проведення конкурсу та визначено, що питання допуску кандидата на посаду судді до участі у конкурсі та допуску кандидата на посаду судді до проходження кваліфікаційного оцінювання вирішується Комісією у складі колегії.

22 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії як особа, яка відповідає вимозі пункту 3 частини 1 статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (адвокат), із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Рішенням ВККС України від 05 грудня 2016 року № 52/вс-16 відмовлено ОСОБА_1 у допуску до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з посиланням на те, що в порушення приписів пункту 3 частини 1 статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 4.2 розділу 4 Положення та пункту 6 Умов проведення конкурсу кандидатом не надано докази на підтвердження щонайменше десятирічного досвіду професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, а саме: не надано копій судових рішень у справах, в яких він брав участь в якості адвоката, не надано копій договорів про правову допомогу за 2006-2010 роки, на які посилається кандидат в анкеті, а також не надано відомостей щодо судових справ, в яких він брав участь в якості адвоката на підставі довіреностей на представництво інтересів в суді за 2005-2009 роки, копії яких було надано ним до Комісії.

Вважаючи, що оскаржувані ним протиправні вимоги, що містяться в Положенні та Умовах проведення конкурсу відповідача, та порушення допущені відповідачем у рішенні про відмову у допуску, а також бездіяльність відповідача що не врахування наданої ним інформації та документів про наявність у нього сукупного стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призвели до постановлення відповідачем протиправного рішення про відмову у допуску до конкурсу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи дану справу, суд оцінює оскаржувані рішення, дії відповідача на відповідність статті 19 Конституції України, статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Згідно з нормами прикінцевих та перехідних положень Закону, Верховний Суд створюватиметься як новий орган, до якого судді призначатимуться на конкурсній основі.

Статтею 79 Закону передбачено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду проводиться ВККС України відповідно до Закону.

Комісією 07 листопада 2016 року прийнято рішення № 145/зп-16 про оголошення конкурсу на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, затверджено Умови проведення конкурсу.

На виконання вимог частини другої статті 79 Закону рішенням Комісії від 02 листопада 2016 року № 141/зп-16 затверджено Положення.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 81 Закону, підпункту 1 пункту 4.1 Положення ВККС України на підставі поданих документів встановлює відповідність особи, яка звернулася для участі в конкурсі, вимогам до кандидата на посаду судді Верховного Суду та формує його досьє.

Частиною четвертою статті 81 Закону та підпунктами 2-3 пункту 3.4 положення визначено, що для участі у конкурсі на зайняття посади судді Верховного Суду за спеціальною процедурою кандидат на посаду судді звертається до Комісії в порядку, визначеному рішенням про оголошення конкурсу, та подає не лише документи, визначені пунктами 2-3 частини першої статті 71 Закону, алей й ті, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 38 Закону відповідно. При цьому частиною другою статті 81 Закону передбачено, що на посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначено лише таку особу, яка відповідає цим вимогам.

В свою чергу, за результатами проведеної перевірки на найближчому засіданні палати або колегії відповідно до повноважень, визначених Комісією при оголошенні конкурсу, ухвалюється рішення про допуск до участі у конкурсі. Інформація про результати вирішення питання про допуск кандидатів до участі у конкурсі розміщується на офіційному веб-сайті Комісії (пункт 4.6 Положення).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22 листопада 2016 року позивач подав до ВККС України заяву про проведення кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення. Позивач просив провести кваліфікаційне оцінювання як особа, яка відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 38 Закону, тобто має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше десять років.

Згідно з пунктом 4.2 Положення, досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення підтверджується свідоцтвом на право зайняття адвокатською діяльністю, витягом з реєстру адвокатів та документами, зокрема, копіями судових рішень та інших процесуальних документів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач надав Комісії витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, сформований 20 листопада 2013 року, що значно передувало часу його звернення до Комісії (22 листопада 2016 року), тому цей документ обґрунтовано не був прийнятий Комісією, оскільки цей документ не міг підтверджувати ні наявність відповідного запису в реєстрі, ні чинність свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а отже - наявність статусу адвокат на момент подання до Комісії заяви про проведення кваліфікаційного оцінювання.

Жодних документів, що підтверджували б здійснення представництва в суді або захисту від кримінального обвинувачення за безпосередньої участі ОСОБА_1, Комісії надано не було: не надано копій судових рішень у справах, в яких він брав участь в якості адвоката; не надано копій договорів про правову допомогу за 2006-2010 роки, на які посилається кандидат в анкеті; не надано відомостей щодо судових справ, в яких він брав участь в якості адвоката на підставі довіреностей на представництво інтересів в суді за 2005-2009 роки, копії яких було надано ним до Комісії, що також не заперечується позивачем.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4.1 Положення при перевірці поданих кандидатом документів на відповідність переліку та вимогам до їх оформлення не передбачається направлення запитів до державних органів чи органів місцевого самоврядування, отримання інформації з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування, будь-яких інших відомостей, крім тих, що містяться в поданих кандидатом документах. Таким чином, підтвердження досвіду професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення для допуску до кваліфікаційного оцінювання мало бути безпосереднім, а саме прямо вбачатися з наданих матеріалів або відсилати до інших об'єктивних джерел інформації, зокрема, Єдиного державного реєстру судових рішень, виключно у спосіб, що однозначно та безальтернативно надавав би доступ до конкретного документу, не вимагаючи при цьому здійснення додаткових операцій із пошуку відповідних відомостей.

В якості підтвердження досвіду професійної діяльності адвоката було можливе подання позивачем в обраний ним спосіб переліку судових рішень, що містив би дійсні електронні адреси електронних ресурсів - постійних сторінок таких рішень в Єдиному державному реєстрі, за умови, що участь кандидата у відповідних судових процесах прямо вбачалось б з текстів судових рішень шляхом зазначення його імені в повній або скороченій формі (прізвище та ініціали), а повноваження на представництво підтверджувалися б належним документом, поданим до Комісії, чого не було зроблено позивачем.

Без чіткої ідентифікації за допомогою відповідних документів саме адвоката ОСОБА_1 як особи, що здійснювала представництво у суді або захист від кримінального обвинувачення, самий лише перелік копій договорів про правову допомогу за 2006-2010 роки, який був наведений позивачем в анкеті, та надані ним до Комісії копії довіреностей на представництво інтересів в суді за 2005-2009 роки, не дозволяють встановити Комісії факти його безпосередньої участі у провадженні по судових справах.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що без подання копій судових рішень або інших документів, які походили б від суду та підтверджували б участь позивача у відповідних провадженнях у справах, не могли вважатися допустимим доказом наявності в нього досвіду представництва в суді або захисту від кримінального обвинувачення подані ним лише копії довіреностей на представництво інтересів в суді за 2005-2009 роки, а також зазначений в анкеті перелік копій договорів про правову допомогу за 2006-2010 роки.

Подані довіреності є лише документами, що посвідчували повноваження адвоката ОСОБА_1 як представника в суді (статті 42, 44 Цивільного процесуального кодексу України, статті 56, 58 Кодексу адміністративного судочинства України, стаття 28 Господарського процесуального кодексу України, статті 58, 63 Кримінального процесуального кодексу України) і могли підтвердити саме наявність таких повноважень, але не те, що ці повноваження були реалізовані, здійснені при провадженні у справах в суді. До того ж, представництво за довіреністю може бути припинено на підставі і в порядку, визначеному статтями 248-250 Цивільного кодексу України.

Обов'язкові умови діяльності адвоката визначені в пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з яким представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Стаття 5 Закону України «Про адвокатуру», що втратив чинність 19 листопада 2012 року, передбачала здійснення представництва в суді як окремий вид адвокатської діяльності.

З аналізу вказаних норм вбачається, що адвокат, здійснюючи представництво, зобов'язаний не просто отримати довіреність, ордер чи договір, що підтверджують повноваження представника на участь в судовому процесі, а й безпосередньо брати участь у судовому розгляді справи.

Наявність у адвоката довіреності, ордеру чи договору є необхідною підставою виникнення в нього повноважень на ведення справи у суді та можливого застосування обмежень на вчинення ним певних процесуальних дій, однак не свідчить про те,чи дійсно представницькі функції були ним реалізовані для забезпечення прав та інтересів клієнта в судовому процесі, тобто чи брав він безпосередньо участь у судовому процесі.

Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, прийняттям постанови, ухваленням вироку із зазначенням імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі (пункт 1 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу України, пункт 1 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, пункт 1 частини першої статті 84 Господарського процесуального кодексу України, пункт 6 частини другої статті 374 Кримінального процесуального кодексу України).

Саме судові рішення (рішення, вирок, постанова, ухвала, судовий наказ) із зазначенням імені адвоката, а також окремі інші процесуальні та судові документи, про які зазначалось вище, є допустимим доказом забезпечення з його боку реалізації прав і обов'язків клієнта у відповідному провадженні, а отже - здійснення представництва або захисту у суді, достовірно підтверджують набутий адвокатом відповідний досвід професійної діяльності.

У зв'язку з чим, помилковим є твердження позивача про те, що вимога про подання копій судових рішень суперечить положенням пункту 2 частини другої статті 21, статті 22 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», які встановлюють заборону адвокату без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення є відкритими:

« 1. Рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

2. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.»

Таким чином, Комісією обґрунтовано прийнято рішення від 05 грудня 2016 року за № 52/вс-16 про відмову у допуску ОСОБА_1 до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Щодо посилання позивача на незаконність підпункту 4 пункту 4.2 Положення та підпункту 4 пункту «а» підпункту 15 пункту 6 Умов проведення конкурсу в частині «копії судових рішень та інших процесуальних документів, які підтверджують досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення», то вони свідчать про суб'єктивну вибірковість застосування і тлумачення позивачем положень Закону щодо проведення конкурсу, Адже Положення та Умови проведення конкурсу в частині вимог до осіб, які мають право брати участь у конкурсі, повністю узгоджуються з вимогами до кандидата на посаду судді Верховного Суду, що визначені Законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ВККС України не вчиняла протиправних дій та не приймала незаконних рішень оскільки діяла в межах Закону та наданих їй повноважень, з дотриманням процедури проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2-12, 69, 159-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді та Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного суду незаконними в частині, визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. БухтіяроваСудді О.А. Веденяпін Н.Є. Маринчак І.Я. Олендер І.В. Приходько