ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2017 року м. Київ справа № 800/507/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівГоляшкіна О.В. Донця О.Є. Єрьоміна А.В. Кравцова О.В. секретар судового засідання Носенко Л.О.,

за участі: ОСОБА_6, представника Верховної Ради України Долгова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Верховної Ради України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування матеріальної і моральної шкоди

в с т а н о в и л а :

У вересні 2016 року ОСОБА_6 у Вищому адміністративному суді України, як у суді першої інстанції, пред'явив адміністративний позов до Верховної Ради України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Просив:

- визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України у період з 01 березня 2015 року по 29 вересня 2016 року, яка виразилася у не розгляді подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо обрання його суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково;

- стягнути на його користь з Верховної Ради України у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю, 65 306,53 грн.;

- стягнути на його користь з Верховної Ради України на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю, 100 000 грн.;

- стягнути з Верховної Ради України на його користь судові витрати в розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17 лютого 2015 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України на своєму засіданні прийняла рішення №106/бо-15 про рекомендування його, як кандидата на посаду судді, для обрання суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково.

При прийнятті вказаного рішення Комісія урахувала показники розгляду судом під його головуванням судових справ, достатній рівень професійної підготовки, а також його особисті та моральні якості.

Відповідне подання Вищою кваліфікаційною суддів України про рекомендування його на посаду судді безстроково було направлено на адресу Верховної Ради України 01 березня 2015 року.

Станом на 29 вересня 2016 року питання щодо обрання його суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково не було внесене на розгляд сесії Верховної Ради України та залишилося не розглянутим.

Вважає, що Верховна Рада України, не розглянувши протягом розумного строку подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання його суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково, у порушення Конституції України та законів України, зокрема, з 01 березня 2015 року до 29 вересня 2016 року, допустила протиправну бездіяльність.

Також, на його думку, внаслідок протиправної бездіяльності Верховної Ради України з 01 квітня 2015 року він позбавлений права здійснювати судочинство, а отже, й отримувати заробітну плату з доплатою за вислугу років до посадового окладу. Сума невиплаченої надбавки за вислугу років за період бездіяльності відповідача є сумою завданої матеріальної шкоди.

Тривале не вирішення питання про обрання суддею призвело до пригнічення його морального та психологічного стану, оскільки він вимушений був постійно розмірковувати про можливість звільнення з посади судді та про необхідність пошуку нового місця роботи. Це призвело до спричинення йому моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню у грошовому виразі.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник Верховної Ради України Долгов Ю.В. позов не визнав, надав пояснення, аналогічні тим, які викладенні у запереченнях проти позову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши викладені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України (тут і далі у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 126 та частини першої статті 128 Конституції України (тут і далі у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше, перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.

Порядок обрання на посаду судді безстроково визначений статтею 76 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (тут і далі у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2453-VІ).

Частиною першою статті 76 цього Закону визначено, що суддя, строк повноважень якого закінчується, за його заявою має бути рекомендований Вищою кваліфікаційною комісією суддів України для обрання його Верховною Радою України на посаду судді безстроково, якщо відсутні визначені законом обставини, що перешкоджають цьому.

У відповідності до частини другої статті 76 Закону № 2453-VІ обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку:

1) кандидат звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково;

2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на офіційному веб-сайті та в офіційних засобах масової інформації;

3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України перевіряє відомості про кандидата, досліджує його суддівське досьє, враховує показники розгляду кандидатом за час його роботи на посаді судді та у випадках, передбачених цим Законом, - результати його кваліфікаційного оцінювання;

4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає вмотивоване рішення про рекомендування чи відмову в рекомендуванні для обрання на посаду судді безстроково і в разі рекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України;

5) Верховна Рада України приймає рішення про обрання кандидата на посаду судді безстроково.

Відповідно до частини першої статті 80 Закону № 2453-VІ подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та прийняте нею рішення про рекомендування кандидата для обрання на посаду судді безстроково вносяться до Верховної Ради України не пізніш як за місяць до закінчення строку перебування такого кандидата на посаді судді.

Судом у цій справі встановлено, що ОСОБА_6 був призначений на посаду судді Устинівського районного суду Кіровоградської області строком на п'ять років відповідно до Указу Президента України від 29 грудня 2009 року № 1122.

П'ятирічний строк його повноважень закінчився 29 грудня 2014 року.

17 лютого 2015 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України прийняла рішення № 106/бо-15, яким вирішено рекомендувати Верховній Раді України обрати ОСОБА_6 на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково.

Це рішення разом з відповідним поданням 02 березня 2015 направлено до Верховної Ради України для розгляду на пленарному засіданні Ради про обрання ОСОБА_6 суддею безстроково, але 27 березня 2015 року вказані матеріали були повернуті до Комісії.

Вдруге подання щодо ОСОБА_6 було спрямоване до Верховної Ради України листом від 30 квітня 2015 року і надійшло на її адресу, як визнав представник Верховної Ради України Долгов Ю.В. на початку травня 2015 року.

У період з моменту надходження і до 29 вересня 2016 року подання на розгляд сесії Верховної Ради України не вносилося, не розглядалося і відповідне рішення не приймалося.

Головою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області на адресу голови комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя ОСОБА_10 та Голови Верховної Ради України ОСОБА_11 направлялися листи щодо тривалого не розгляду питання про обрання

ОСОБА_6 суддею безстроково.

Листом від 30 серпня 2016 року № 04-29/16-3172 заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя ОСОБА_13 на вказане звернення надав відповідь про те, що ОСОБА_12 були виконані вимоги статті 214 Регламенту Верховної Ради України і комітет неодноразово звертався до Голови Верховної Ради України та погоджувальної Ради депутатських фракцій (груп) щодо негайного вирішення та неухильного дотримання національних, європейських і міжнародних стандартів при розгляді на пленарному засіданні Верховної Ради України питання про обрання суддів безстроково.

Також, ОСОБА_6 особисто звертався на адресу Голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя

ОСОБА_10 та Голови Верховної Ради України ОСОБА_11 щодо роз'яснення причин тривалого розгляду питання про обрання його суддею безстроково. Про результати розгляду цього звернення ОСОБА_6 будь-яких документів суду не надав.

У зв'язку з проведенням судової реформи, 02 червня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1401-VІІІ "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VІІІ), яким були ухвалені зміни до Конституції України у частині, які стосуються правосуддя, та Закон України № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІ), нова редакція якого фактично доповнила конституційні поправки у частині правосуддя. Вказані Закони набрали чинності 30 вересня 2016 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 128 Конституції України (в редакції Закону № 1401-VІІІ призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

За приписами частини першої статті 80 Закону № 1402-VІІ призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на підставі та в межах подання Вищої ради правосуддя, без перевірки додержання встановлених цим Законом вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення добору чи кваліфікаційного оцінювання кандидатів.

Отже, із набранням чинності вказаними Законами Верховна Рада України втратила повноваження щодо обрання суддів безстроково. Натомість такі повноваження віднесені до компетенції Президента України.

Водночас, вказаними Законами повноваження щодо внесення подання Президенту України про призначення суддів згідно із частиною першою статті 131 Конституції України (у редакції Закону № 1401-VІІІ) надані Вищій раді правосуддя.

Пунктом 1 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1401-VІІІ визначено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування (опубліковано у газеті Голос України від 29 червня 2016 року № 118), крім частини шостої статті 124 Конституції України в редакції цього Закону, яка набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

У пункті 4 вказаного Розділу передбачено, що Верховна Рада України протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом (Закон набрав чинності 30 вересня 2016 року) передає подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та відповідні документи про обрання суддів безстроково, які не були розглянуті Верховною Радою України, до Вищої ради правосуддя для розгляду питання про призначення судді на посаду.

Як пояснив представник Верховної Ради України Долгов Ю.В., на виконання пункту 4 Розділу II подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та відповідні документи щодо обрання суддів безстроково, у тому числі й щодо ОСОБА_6, Верховною Радою України 28 жовтня 2016 року передано до Вищої ради юстиції.

З позовної заяви та доданих до неї документів видно, що ОСОБА_6 оскаржує неправомірну бездіяльність Верховної Ради України, яка, на його думку, допущена у період з 01 березня 2015 року по 29 вересня 2016 року включно, тобто у період, коли Рада мала повноваження на обрання суддів безстроково.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент його звернення до суду.

Положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади.

Порядок роботи Верховної Ради України визначений статтями 82, 83, 84 Конституції України.

Відповідно до статті 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України (далі - Регламент Верховної Ради України), затвердженим Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI "Про Регламент Верховної Ради України".

Статтею 82 Конституції України визначено, що Верховна Рада України працює сесійно.

Згідно із пунктом 4 частини четвертої статті 20 Регламенту Верховної Ради України до порядку денного сесії Верховної Ради включаються позачергово без голосування питання про складення присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад, а також питання щодо здійснення парламентського контролю, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради у випадках, передбачених Конституцією України та законами України.

Частинами першою, другою, п'ятою та шостою статті 47 Регламенту Верховної Ради України передбачено, що відповідно до частини другої статті 84, статті 91 Конституції України Верховна Рада приймає рішення виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, крім випадків, передбачених Конституцією України та цим Регламентом.

Рішення Верховної Ради приймаються шляхом відкритого поіменного голосування, крім випадків, передбачених цим Регламентом, коли проводяться таємні голосування шляхом подачі бюлетенів.

Рішення про персональні обрання, призначення, надання згоди на призначення на посаду, надання згоди на звільнення з посади та звільнення з посади приймаються Верховною Радою шляхом відкритого поіменного голосування, крім випадків, передбачених законом та цим Регламентом, коли рішення приймаються таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів.

Рішення Верховної Ради щодо проектів законів, постанов, інших актів Верховної Ради приймаються лише з питань, включених до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради до початку пленарного засідання.

Постанови та інші акти Верховної Ради України приймаються з дотриманням процедури, передбаченої для розгляду законопроектів у першому читанні, з прийняттям їх у цілому, якщо Верховною Радою не прийнято іншого рішення (частини перша, третя статті 138 Закону № 1861-VI).

Порядок розгляду питань про обрання суддів Верховною Радою безстроково визначений статтею 214 Регламенту Верховної Ради України.

Так, згідно із частинами першою-п'ятою статті 214 Регламенту Верховної Ради України відповідно до пункту 27 частини першої статті 85, статті 128 Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховна Рада обирає, зокрема, професійного суддю безстроково, термін повноважень якого на посаді судді закінчився.

Подання про обрання суддів безстроково вноситься до Верховної Ради Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Разом з поданням Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Верховної Ради подаються документи, визначені статтею 77 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Комітет, до предмета відання якого належать питання судоустрою та статусу суддів, вносить на розгляд Верховної Ради питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково в тридцятиденний строк з дня надходження до Верховної Ради відповідного подання Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Якщо комітет, до предмета відання якого належать питання судоустрою та статусу суддів, у строк, визначений частиною четвертою цієї статті, не вніс на розгляд Верховної Ради питання про обрання кандидата на посаду судді безстроково, то Голова Верховної Ради України вносить на розгляд Верховної Ради таке питання від свого імені.

Будь-яких інших правових норм, якими встановлювалися б часові рамки для розгляду Верховною Радою України питань про обрання суддів безстроково, Регламент Верховної Ради України у собі не містить.

Отже, тридцятиденний строк з дня надходження подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання судді безстроково стосується лише профільного Комітету Ради і не є строком, протягом якого Верховна Рада України має розглянути це питання та прийняти відповідне рішення.

Виходячи з відсутності законодавчо встановленого строку розгляду подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо обрання судді безстроково, колегія суддів вважає, що Верховна Рада України, як суб'єкт владних повноважень, повинна була вчинити дії та розглянути питання щодо обрання ОСОБА_6 суддею безстроково у розумний строк, який має бути визначений з урахуванням усіх обставин.

Доказів того, що проект постанови про обрання ОСОБА_6 на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково був внесений до порядку денного тижневих засідань Верховної Ради України у встановленому Законом № 1861-VI порядку Верховною Радою України не надано.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У зв'язку з цим, частиною третьою статті 2 цього Кодексу судам вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень їм належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, із якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" роз'яснив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 Постанови).

Прийняття рішення, вчинення дії своєчасно, тобто протягом розумного строку, означає не лише необхідність дотримання часових рамок, що визначені у нормативно-правових актах, а й ухвалення рішення або вчинення дії протягом розумного строку, без невиправданого для конкретної ситуації зволікання.

Тривалість розумного строку залежить від складності певного питання, нагальності його вирішення, приорітетності у вирішенні завдань, які визначені законом, для органу публічної влади тощо.

З метою відновлення довіри до судової системи Верховною Радою України навесні 2014 року був прийнятий ряд законодавчих актів та розпочато підготовку до проведення судової реформи.

Проведення судової реформи потребує досить тривалого часу та прийняття системних змін законодавства України.

Крім цього, на необхідності проведення судової реформи в Україні у своїх рішеннях неодноразово вказував й Європейський суд з прав людини.

Зокрема, у справі "Олександр Волков проти України" (рішення від 09 січня 2013 року) Суд зазначив, що ця справа свідчить про серйозні системні проблеми функціонування судової влади в Україні. ... система судової дисципліни в Україні не є організованою належним чином, і вона не забезпечує достатнє відділення судової гілки влади від інших гілок державної влади (п.199 ).

Також Суд вказав на те, що природа встановлених порушень передбачає, що для належного виконання цього рішення від держави-відповідача вимагатиметься вжити низку заходів загального характеру, спрямованих на реформування системи судової дисципліни. Ці заходи повинні включати законодавчі реформи включно з реформування інституційної побудови цієї системи.

Крім того, ці заходи повинні включати вироблення належних форм і принципів послідовного застосування національного законодавства у цій сфері

(п. 200).

Стосовно тверджень Уряду, що ним уже було запроваджено певні гарантії у цій сфері, Суд зауважує, що законодавчі зміни від 07 липня 2010 року не мали негайної дії .... Загалом законодавчі заходи, зазначені Урядом, не вирішують проблем системних порушень у правовій системі, визначених цією справою (п. 201).

Тому, Суд наголосив на тому, що Україна повинна негайно запровадити у своїй правовій системі загальні реформи, на які було вказано вище. При цьому органи влади повинні належним чином врахувати це рішення, відповідну практику Суду і відповідні рекомендації, резолюції та рішення Комітету міністрів (п. 202).

З прийняттям Верховною Радою України Закону України від 08 квітня 2014 року "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" в Україні розпочато підготовку до проведення судової реформи. Цей Закон спрямований на подолання системної корупції в судах.

12 лютого 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд", який став наступним кроком у реформуванні судової системи України. Законом було внесено зміни до 5-ти процесуальних кодексів, Законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про доступ до судових рішень", "Про судоустрій і статус суддів" та Регламенту Верховної Ради України.

Закон України "Про забезпечення прав на справедливий суд" повернув Верховному Суду України реальні повноваження, дозволив розблокувати роботу Вищої ради юстиції, яка не здійснювала свою діяльність близько одного року, та Вищої кваліфікаційної комісії суддів шляхом вдосконалення порядку формування таких органів.

Також існувала потреба у внесенні змін до Конституції України у розділі щодо правосуддя.

У зв'язку з проведенням судової реформи, 02 червня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1401-VIII, яким ухвалено зміни до Конституції в частині правосуддя, та Закон № 1402-VIII, яким доповнено та конкретизовано конституційні поправки в частині правосуддя. Вказані закони набрали чинності 30 вересня 2016 року.

У період з весни 2014 року до 30 вересня 2016 року Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади, приймала рішення, реалізовуючи повноваження, визначені статтею 85 Конституції України, у тому числі й щодо законодавчого забезпечення проведення судової реформи, які визнала невідкладними й такими що мають приорітет над рішеннями про обрання суддів.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що Верховна Рада України хоча й допустила бездіяльність у розгляді подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання ОСОБА_6 суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області безстроково, проте, така бездіяльність не є протиправною.

Часові рамки, протягом яких Верховною Радою України не було прийнято відповідне рішення, не можна вважати такими, що перевершують розумний строк, оскільки у відповідний період часу Рада спрямувала свою діяльність на прийняття рішень з вирішення найбільш важливіших завдань, вирішення яких має суттєве значення для забезпечення проведення судової реформи в Україні.

Стосовно вимоги про стягнення на користь позивача з Верховної Ради України у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю, 65 306,53 грн. колегія суддів вказує на таке.

Згідно з частиною другою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У частині другій статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода виражається у формі збитків. В свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Крім того, статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).

Отже, обов'язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди.

ОСОБА_6 послався на те, що тривале не вирішення питання про обрання його суддею призвело до втрат у вигляді пригніченого морального та психологічного стану.

Колегія суддів вказує на відсутність причинного зв'язку між заподіяними ОСОБА_6 збитком у вигляді не отриманої доплати за вислугу років до посадового окладу судді, моральною шкодою та бездіяльністю Верховної Ради України, яка не є протиправною.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з Верховної Ради України на його користь у відшкодування збитків та моральної шкоди також не підлягають задоволенню.

За приписами частини першої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові виграти складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позов ОСОБА_6 не підлягає задоволенню у повному обсязі, то не може бути присуджено понесені ним судові витрати у цій справі.

Водночас, колегія суддів вказує на те, що безпідставним є посилання представника Верховної Ради України на пропущення ОСОБА_6 строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав та на наявність підстав для залишення позовної заяви останнього без розгляду.

Частиною першою і третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За правилом, встановленим статтею 100 цього ж Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

ОСОБА_6 оскаржує неправомірну бездіяльність Верховної Ради України, яка, на його думку, розпочалася від дня надходження до Верховної ради України подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про обрання його суддею безстроково і до останнього дня, коли Верховна Рада України мала повноваження розглядати на пленарних засіданнях питання обрання суддів безстроково та приймати відповідні рішення, тобто по 29 вересня 2016 року включно.

Таким чином, бездіяльність Верховної Ради України фактично тривала до 29 вересня 2016 року включно і була припинена з 30 вересня 2016 року внаслідок втрати Радою повноважень на вирішення питань про обрання суддів безстроково.

Позовна заява ОСОБА_6 зареєстрована такою, що надійшла до Вищого адміністративного суду України, 30 вересня 2016 року.

Отже, ОСОБА_6 не пропустив встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права, що виключає підстави залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 18, 159-163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Верховної Ради України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправною бездіяльності та відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку заяву не буде подано.

Повний текст постанови виготовлено 08 червня 2017 року.

Судді Горбатюк С.А.

Голяшкін О.В.

Донець О.Є.

Єрьомін А.В.

Кравцов О.В.