Порушення СБУ порядку зберігання вилучених під час обшуку грошей потягло за собою примусове їх стягнення, проте не було залучене Держказначейство (ВСУ від 12.04.2017р. у справі № 6-3014цс16)

Фабула судового акту: Чинною інструкцією щодо зберігання речових коштів, вилучених в якості речдоків під час обшуку визначено, що останні мають зберігатись на депозитних рахунків банків.

Натомість в даному випадку, працівники УСБ України в Луганській області грошові кошти в сумі 262 тис. 210 євро, 4 тис.900 дол. США та 19 тис. 885 грн. до банківської установи не передали, а лишили на зберіганні в особистих кабінетах.

Через це, після захоплення будівлі УСБУ У Луганській області в квітні 2015 року кошти зникли.

Водночас рішеннями судів кримінальне провадження було закрито з реабілітуючих підстав та постановлено ухвалу щодо повернете грошей власнику.

Таким чином внаслідок недбалості СБушників ухвала слідчого судді щодо повернення грошей лишилась невиконаною.

У подальшому власник коштів обґрунтовано звернувся до суду з вимогами щодо стягнення із спецслужби вказаних коштів.

Проте. кошти досі не повернуті, а СБУ оскаржує все, щоб тільки не повертати кошти...

Аналізуйте судовий акт: 250 000,00 грн: Безпідставне перебування особи під слідством є підставою для стягнення моральної шкоди, при цьому відповідачем слід визначати Держказначейство України (Апеляційний суд Дніпропетровської області у справі № 191/1929/16-ц)

Компенсація за невиконання державою рішення суду протягом трьох місяців негайно стягується судом з Держказначейства України (Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у справі № 804/11/15)

Адвокатський запит допомагає персоналізувати посадовців органу казначейства для притягнення їх до крим. відповідальності за невиконання рішення суду про стягнення коштів (Справа № 805/2567/16-а)

Накладення штрафу державним виконавцем за невиконання судового рішення органом ПФУ у випадку відсутності коштів є незаконним та не захищає право стягувача (ВСУ від 22 листопада 2016р. у справі № 21-1907а16)

Внаслідок БЕЗДІЯЛЬНОСТІ фіскального органу суд стягнув шкоду, заподіяну суб’єкту господарювання, з держави в особі Держказначейства (Київський апеляційний господарський суд від 14 листопада 2016р. у справі № 911/1361/16)

Правовий висновок ВСУ у справі за № 6-3014цс16: За змістом частини третьої статті 5 Закону України від 25 березня 1992 року № 2229-XII «Про Службу безпеки України» орган Служби безпеки України у разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов'язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності.

Співробітники Служби безпеки України, які виконують свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в рамках Закону, не несуть відповідальності за завдані майнові збитки.

Такі збитки відповідно до законодавства компенсуються за рахунок державного бюджету Службою безпеки України (частина друга і третя статті 35 цього Закону).

Згідно з абзацом другим пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 5 пункту 4 цього Положення).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі – Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів – з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників – у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Суддя Верховного Суду України В.І. Гуменюк

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

за участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та представника Служби безпеки України – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Луганській області, Служби безпеки України, третя особа – старший слідчий слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Луганській області ОСОБА_4, про відшкодування шкоди за заявою Управління Служби безпеки України в Луганській області про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 20 грудня 2013 року в будинку АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності, старшим слідчим слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Луганській області (далі – УСБУ в Луганській області) ОСОБА_4 проведено обшук, під час якого було вилучено, в тому числі грошові кошти в розмірі 262 тис. 210 євро, 4 тис.

900 дол. США та 19 тис. 885 грн, які постановою слідчого від 24 грудня 2013 року визнані речовими доказами. У квітні 2014 року кримінальне провадження, в межах якого проводився обшук, було закрите на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), а ухвалою суду постановлено повернути ОСОБА_1 вилучені під час обшуку грошові кошти.

Посилаючись на те, що порушення службовими особами слідчого відділу УСБУ в Луганській області порядку зберігання вилучених під час обшуку речових доказів призвело до втрати грошових коштів та валютних цінностей і унеможливило виконання ухвали суду про їх повернення, ОСОБА_1, керуючись положеннями статей 1172 та 1176 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), просила суд стягнути на свою користь солідарно з УСБУ в Луганській області та Служби безпеки України 6 млн 502 тис. 32 грн на відшкодування майнової шкоди та 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Дарницький районний суд м. Києва рішенням від 15 липня 2015 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково: стягнув на її користь з УСБУ в Луганській області 6 млн 502 тис. 32 грн на відшкодування майнової шкоди та 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; вирішив питання розподілу судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Апеляційний суд м. Києва 2 березня 2016 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила, рішення Апеляційного суду м. Києва від 2 березня 2016 року скасувала, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року залишила в силі.

15 грудня 2016 року до Верховного Суду України звернулося УСБУ в Луганській області із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи свої доводи, заявник надав постанову Верховного Суду України від 25 травня 2016 року.

У зв’язку із цим УСБУ в Луганській області просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня
2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та представника Служби безпеки України – ОСОБА_3, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

Суди під час розгляду справи встановили, що слідчими слідчого відділу УСБУ в Луганській області здійснювалося досудове розслідування в кримінальному провадженні № 22013030000000206, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 10 жовтня 2013 року, за фактом незаконного надання послуг військового призначення представникам Міністерства оборонної промисловості Азербайджанської Республіки за ознаками злочину, передбаченого статтею 333 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Луганська ухвалою від 3 грудня 2013 року надав дозвіл на обшук у будинку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1.

20 грудня 2013 року в зазначеному будинку проведено обшук, під час якого було вилучено, в тому числі грошові кошти в розмірі 262 тис. 210 євро, 4 тис. 900 дол. США та 19 тис. 885 грн, які постановою слідчого від 24 грудня 2013 року визнані речовими доказами.

24 квітня 2014 року кримінальне провадження № 22013030000000206 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (відсутність у діянні складу кримінального правопорушення).

28 квітня 2014 року слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Луганська постановив ухвалу про повернення ОСОБА_1 вилучених під час обшуку грошових коштів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскільки шкоди завдано неправомірними діями працівників УСБУ в Луганській області, а відповідно до вимог статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових обов’язків), тому УСБУ в Луганській області повинне відповідати за завдану шкоду.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (№ 6-440цс16) міститься висновок про те, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті: така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Отже, існує невідповідність оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення цієї невідповідності, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини третьої статті 5 Закону України від 25 березня 1992 року № 2229-XII «Про Службу безпеки України» орган Служби безпеки України у разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов'язків прав чи свобод людини повинен вжити заходів до поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності.

Співробітники Служби безпеки України, які виконують свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в рамках Закону, не несуть відповідальності за завдані майнові збитки.

Такі збитки відповідно до законодавства компенсуються за рахунок державного бюджету Службою безпеки України (частина друга і третя статті 35 цього Закону).

Згідно з абзацом другим пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України.

Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 5 пункту 4 цього Положення).

За змістом частини другої статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», чинного на час розгляду справи в суді першої інстанції, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Аналогічне положення міститься у частині другій статті 3 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня
2011 року № 845 (далі – Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів – з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників – у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Стягуючи кошти з УСБУ в Луганській області, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної й касаційної інстанцій, не врахував, що збитки, спричинені співробітниками Служби безпеки України, які виконують свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в рамках Закону України «Про Службу безпеки України», компенсуються Службою безпеки України за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З наведених підстав оскаржувані судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими.

Разом з тим для правильного застосування до правовідносин сторін зазначених норм матеріального права необхідно з’ясувати обставини щодо притягнення як відповідача відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, без установлення яких ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо.

Оскільки суди попередніх інстанцій цього не зробили, а Верховний Суд України відповідно до положень статей 355, 3602 ЦПК України не може встановлювати обставини, збирати і перевіряти докази та надавати їм оцінку, то це перешкоджає Верховному Суду України ухвалити нове рішення у справі.

З огляду на викладене ухвалені у справі судові рішення слід скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 355, 3603, 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву Управління Служби безпеки України в Луганській області задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року, рішення Апеляційного суду м. Києва 2 березня
2016 року та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.