10.08.2016 | Автор: Веб-ресурс "Протокол" Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Поновлюючи хабарника на службі в міліції суд вважає, що звільнення як крайній захід, є надмірним стягненням, необхідність якого не підтверджено достатніми доказами (Київський апеляційний адміністративний суд у справі 826/26757/15 від 7 липня 2016р.)

Фабула судового акту: У Баришевському районі Київської області було затримано «на горячому»  підполковника - керівника міліції, який отримував неправомірну вигоду від збирача металобрухту. За міліціонера було внесено заставу в сумі 365400,00 гривень і поки що ніякого результату із порушеного кримінального провадження немає. Підполковника спочатку було відсторонено від посади, а потім звільнено з МВС.

І хоча суд першої інстанції і відмовив хабарнику у поновленні на посаді, суд апеляційної інстанції був іншої думки. Так, у наказі про звільнення не було наведено обґрунтування та посилання на докази, чому такий крайній захід дисциплінарного стягнення застосовується у відношенні державного службовця. І в суді не біло доведено, чому неможливо було застосувати інший меж жорсткий захід дисциплінарного стягнення. І підсумку підполковника було поновлено на посаді.   

Згадайте новину: Судья Мельничук решил, что взятка - не повод увольнения коррумпированого милиционера. И зарплату бедняге МВД должно выдать.

Незважаючи на всю обурливість Постанови апеляційного суду слід звернути увагу на важливий висновок. Припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення за дисциплінарне порушення є різними видами відповідальності. Якщо припинення служби за порушення Присяги застосовується по відношенню до д/с у випадку одноразового недодержання ним як правових так і етичних(моральних) норм, то звільнення є крайньою мірою дисціплінарної відповідальності і застосовується тільки за порушення правових вимог щодо проходження публічної служби вже після застосування інших видів дисциплінарної відповідальності. Іншими словами незаконно звільняти д/с без попередньої догани, хоча можна відразу припинити службу д/с за порушення Присяги.  

Тому у справах про проходження публічної служби та у трудових спорах архіважливим є підстава у наказі і докази, які викладені у мотивувальній частині. Правова позиція по даному питанню висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року в справі № 21-403а12.

Аналізуйте судовий акт: Поновлення люстрованої Людмили Демченко на посаді начальника управління ДФС в м. Києві (постанова Окружного адмінсуду м. Києва від 21 грудня 2015р., судді: Качур, Данилишин, Келеберда)

Застосування судом положень ЗУ "Про очищення влади" або перше антилюстраційне рішення (Харківський окружний адмінсуд: суддя Самойлова В. В.)

 

  

                                                                      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   826/26757/15                                                   Головуючий у 1-й інстанції:  Іщук І.О.Суддя-доповідач:  Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2016 року                                                                                                 м. Київ

                Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                   Головуючого-судді:                                      Мельничука В.П.,

                                         суддів:                                        Лічевецького І.О., Костюк Л.О.,  

                            при секретарі:                                       Сергійчук Л.Ю.,    

                                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, Баришівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області про скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

                                                   В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, Баришівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області про скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що  вважає накази відповідача про його звільнення протиправними, а тому просить їх скасувати та поновити його на посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Крім цього, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення суду першої інстанції.

          Враховуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначений строк позивачем пропущено не було.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.  

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ОСОБА_2 працював на посаді заступника начальника Баришівського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області - начальника Березанського міського відділу міліції Баришівського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області, на яку призначений наказом ГУ МВС України в Київській області № 552 о/с від 06.05.2011 року Також був перепризначений на вказану посаду згідно наказу ГУ МВС України в Київській області № 285 о/с від 25.04.2013 року.

З пояснень позивача судом першої інстанції було встановлено, що 04.11.2015 року в усній формі від колег по роботі він дізнався про те, що наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУ МВС України в Київській області № 2005 від 30.10.2015 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності «за порушення дисципліни» та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ. Однак, як вказує позивач, він продовжував виконувати свої обов'язки та ходити на роботу.

06.11.2015 року в усній формі від колег на роботі позивачу стало відомо про видачу ще одного наказу про його звільнення з роботи № 585 о/с від 05.11.2015 року, підставою для цього слугував попередній наказ № 2005 від 30.10.2015 року.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну службу» основними обов'язками державних службовців є, у тому числі, додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.

Згідно зі ст. 14 цього Закону дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначено Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).

Зазначеним положенням визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені                     Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 11 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ приймають Присягу відповідно до законодавства.

Разом з тим, відносини, пов'язані з прийняттям, проходженням та звільненням зі служби в органах внутрішніх справ, регулюються, зокрема, Законом України «Про міліцію».

Згідно зі статтею 18 Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (частина перша). При звільненні зі служби в міліції за ініціативою адміністрації у разі відхилення скарги з цього приводу вищестоящими в порядку підлеглості службовою особою чи органом звільнений працівник міліції має право оскаржити звільнення в суд (частина восьма). Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України (частина шоста).

Судом першої інстанції було встановлено, що 14.10.2015 року до Головного управління надійшла інформація про те, що цього ж дня близько 10.20 год. під час проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 4201511000000397, відкритого 28.08.2015 року прокуратурою Київської області за ч. 3 ст. 368 КК України, працівниками вказаної установи та СБУ задокументовано факт отримання у приміщенні Березанського МВМ Баришівського РВ ГУМВС України в Київській області, розташованого за адресою: Київська область, Баришівський район, м. Березань, вул. Леніна, 32, підполковником міліції ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 4000,00 грн. від місцевого жителя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за сприяння у вирішенні питання щодо непритягнення останнього до кримінальної відповідальності.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 року № 230, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073 (надалі -Інструкція № 230).

Пунктом 3.1 названої Інструкції № 230 визначено, що начальники ГУМВС, УМВС мають право призначати службові розслідування стосовно осіб РНС тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють.

Судом першої інстанції встановлено, що діяльність ОВС Київської області (в т.ч. і Баришівського РВ) контролюється і координується начальником Головного управління.

Пунктом 3.3 Інструкції № 230 передбачено, що проведення службового розслідування доручається працівникам інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення.

На виконання зазначених норм начальником Головного управління було видано наказ від 14.10.2015 року № 1937 «Про призначення службового розслідування», а його проведення було доручено комісії у складі старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ ГУМВС України в Київській області майору міліції ОСОБА_4 та старшому психологу ВПЗ УКЗ ГУМВС України в Київській області майору міліції ОСОБА_5

В ході службового розслідування з'ясовано, що 28.08.2015 року прокуратурою Київської області відкрито кримінальне провадження № 4201511000000397 за ч. 3 ст. 368 КК України. Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 з метою власного заробітку, приблизно з червня 2015 року, почав займатися збиранням металобрухту на території Баришівського району, Київської області, який в подальшому здавав в пунктах прийому металобрухту.

Підполковник міліції ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3, що для того, щоб він і далі міг безперешкодно збирати металобрухт та його не було притягнуто до кримінальної відповідальності, за крадіжку вказаного металобрухту, він має надавати йому неправомірну вигоду, а саме грошові кошти в сумі 30 відсотків від суми, на яку відшукає металобрухт.

В подальшому, приблизно в серпні 2015 року, позивач не отримавши відповідної суми грошових коштів від ОСОБА_3, повторно звернувся до останнього з вимогою надати йому неправомірну вигоду.

09.10.2015 року підполковник міліції продовжуючи свою протиправну діяльність, призначив ОСОБА_3 зустріч та висунув вимогу, щоб він надав йому грошові кошти у розмірі 30 відсотків від суми, на яку він вже відшукав металобрухт.

На виконання вказаної вимоги, цього ж дня ОСОБА_3, перебуваючи в автомобілі DAEWOO NEXIA, за кермом якого знаходився підполковник міліції ОСОБА_2 передав йому 1000,00 грн. за непритягнення його до кримінальної відповідальності та повідомив останнього, що іншу частину грошових коштів передасть йому до кінця наступного тижня.

14.10.2015 року близько 10.20 год. під час проведення невідкладних слідчих (розшукових) дій у рамках кримінального провадження № 4201511000000397, відкритого 28.08.2015 року прокуратурою Київської області за ч. 3 ст. 368 КК України, працівниками вказаної установи та СБУ задокументовано факт отримання у приміщенні Березанського МВМ Баришівського РВ ГУМВС України в Київській області, розташованого за адресою: Київська область, Баришівський район, місто Березань, вул. Леніна, 32, заступником начальника відділу - начальником вищезазначеного МВМ підполковником міліції ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 4000,00 грн. від ОСОБА_3, за сприяння у вирішенні питання щодо непритягнення останнього до кримінальної відповідальності.

15.10.2015 року підполковника міліції ОСОБА_2 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 4201511000000397, відкритому за ч. 3 ст. 368 КК України та затримано в порядку ст. 208 КПК України та обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або внесення застави.

20.10.2015 підполковником міліції ОСОБА_2 внесено заставу в сумі 365400,00 гривень.

Факти вилучення грошових коштів в сумі 4000,00 гривень та зустрічі 14.10.2015 року підполковника міліції ОСОБА_2 з ОСОБА_3 підтверджуються поясненням старшого дільничного інспектора СДІМ Баришівського РВ ГУМВС України в Київській області майора міліції ОСОБА_6

23.10.2015 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва підполковника міліції ОСОБА_2 відсторонено від посади заступника начальника РВ - начальника Березанського MB ГУМВС України в Київській області строком на 2 місяці.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут).

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складуКонституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

За змістом статті 7 цього ж Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, дотримуватися норм професійної та службової етики, тощо.

Відповідно до пункту 2.2 розділу II Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 22.02.2012 № 155 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.04.2012 року за № 628/20941) (далі - Правила), дотримання норм поведінки, установлених цими Правилами, є моральним обов'язком кожного працівника органів внутрішніх справ незалежно від займаної посади та спеціального звання.

Пунктом 1.1 розділу III Правил передбачено, що кожен громадянин України, який вступає на службу до органів внутрішніх справ, добровільно покладає на себе обов'язок служіння Українському народові й захисту свободи, демократії, законності та правопорядку. Професійний обов'язок працівника полягає в безумовному виконанні закріплених Присягою, законами та професійно-етичними нормами завдань щодо забезпечення надійного захисту правопорядку, законності, громадської безпеки (п. 2.2 розділу III Правил). Честь працівника виявляється в сукупності якостей, в т.ч. як вірність службовому обов'язку (п. 2.3 розділу III Правил).

Працівник органів внутрішніх справ України, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи (п. 4.1 розділу IV Правил).

Працівнику органів внутрішніх справ України забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі - неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності (п. 7.3 розділу VII Правил).

Працівнику органів внутрішніх справ України забороняється безпосередньо або через інших осіб отримувати подарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб за рішення, дії чи бездіяльність в інтересах останніх (п. 7.5 розділу VII Правил).

Працівник органів внутрішніх справ України повинен неухильно дотримуватися вимог цих Правил. Працівник, який порушує принципи і норми професійної етики, втрачає добре ім'я і честь, дискредитує свій підрозділ і органи внутрішніх справ, позбавляється морального права на повагу, підтримку і довіру з боку громадян, колег і товаришів по службі (п. 7.8 розділу VII Правил).

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недостримання, порушеня державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну службу» за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить цого як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Згідно з ч. 2 цієї статті до державних службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чиним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Припинення державної служби є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення трудової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи органів внутрішніх справ дисциплінарних стягнень аж до звільнення повинно бути мотивованим.

Однак, колегією суддів встановлено, що спірні накази не містять мотивування в цій частині, з їх змісту не вбачається у чому полягала неможливість застосування до позивача менш суворих заходів.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що вказані накази прийнято відповідачами з порушенням ст. 19 КАС України, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню у судовому порядку.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні.

Правова позиція по даному питанню висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року в справі № 21-403а12.

Отже, судом першої інстанції не було взято до уваги те, що відповідачами при вирішенні питання про накладення стягнення не враховано, що згідно ч. 15 ст. 14 Дисциплінарного статуту звільнення осіб з органів внутрішніх в як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

При цьому, згідно ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення має враховуватися, зокрема, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків.

Всупереч вказаних вимог Закону, не враховано, що протягом 2015 року перебуваючи на службі позивач не притягався до дисциплінарної відповідальності, на момент прийняття наказу № 2005 від 30.10.2015 року у нього не було не знятих дисциплінарних стягнень, а тому колегія суддів вважає, що достатніх правових підстав визначення такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення позивача з органів внутрішніх справ не було.

Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що відповідно до ч. 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту у разі проведення за фактом учинення проступку кримінального провадження на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення накладається не раніше одного місяця з дня закінчення кримінального провадження.

Кримінальним процесуальним кодексом України визначено поняття кримінального провадження.

Згідно п.п. 5, 10 ,24 ч. 1 ст. 3 КПК України кримінальне провадження складається зі стадій досудового розслідування та судового провадження.

Досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Судове провадження включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, а також за нововиявленими обставинами.

Колегією суддів встановлено, що досудове розслідування кримінального провадження стосовно позивача (№ 4201511000000397) було завершене лише 10.02.2016 року направленням до суду обвинувального акта.

Наведені обставини свідчать про те, що на момент звільнення позивача кримінальне провадження відносно нього фактично не було закінчено, а тому підстави для накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ були відсутні.

Оскільки вирішення питання про звільнення позивача з органів внутрішніх справ неможливе без встановлення обставин причетності його до скоєного злочину по кримінальному провадженню № 4201511000000397, колегія суддів вважає спірні накази про звільнення позивача протиправними.

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки, в судовому порядку встановлено, що спірні накази є протиправними та підлягають скасуванню, то колегія суддів приходить до висновку, що для відновлення порушених прав позивача він підлягає поновленню на посаді, з якої був протиправно звільнений.

Таким чином, вимога адміністративного позову про поновлення на посаді є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зауважує наступне.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 листопада 2015 року до моменту поновлення на роботі з урахуванням виплат, що підлягають виплаті у зв'язку з його незаконним звільненням.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, в частині, що в межах вимог позовної заяви.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню, а тому, судове  рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.

  Керуючись ст. ст. 2159160167195196198202205207211212254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

                                                П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року - скасувати та ухвалити нову постановуякоюадміністративний позов ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, Баришівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області про скасування наказів про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

  Визнати протиправним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУ МВС України в Київській області № 2005 від 30.10.2015 року про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів внутрішніх справ.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Київській області № 585 о/с від 05.11.2015 року про звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_2.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області, Баришівський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Баришівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області - начальника Березанського МВМ Баришівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області.

Стягнути з Баришівського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 листопада 2015 року до моменту поновлення на роботі з урахуванням інших виплат, що підлягають виплаті у зв'язку з його незаконним звільненням.

  Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

       Головуючий-суддя:                                                             В.П. Мельничук

       Судді:                                                                                    І.О. Лічевецький

                                                                                                      Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 08.07.2016 року.

 

1
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення