Податкові спори в світлі новацій адміністративного процесу. Чого чекати?

Якби у грудні 2017 року, після набрання чинності новим Кодексом адміністративного судочинства України (КАСУ), до адміністративного суду потрапив податковий спір про оподаткування операцій із криптовалютою, то, на перший погляд, у суду вже були б актуальні процесуальні механізми вирішувати такий спір. Адже відповідно до нового КАСУ суд на ряду з письмовими доказами та показаннями свідків зможе приймати від сторін будь-яку інформацію в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, які мають значення для справи: не лише електронні документи, а й веб-сайти, текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Звучить прогресивно і порівняно з «телеграмами, листами та письмовими записами», які пропонував старий КАСУ, для судової системи це, звичайно, несподіваний і сміливий крок вперед.

Читайте статтю: Податкові спори: презумпція добросовісності платника податків

Зрозуміло, що про застосування саме таких новацій на практиці говорити передчасно. Проте уніфікація судової практики у податкових спорах, економія процесуального часу, зміна у правилах доказування - це ті нововведення (нові задачі) адміністративного судочинства, вплив яких на вирішення судами актуальних податкових спорів ми зможемо відчути на практиці у близькому майбутньому. Про них і йтиметься у цій статті.

Уніфікація судової практики у податкових спорах

Сьогодні є звичною ситуація, коли місцеві та апеляційні адміністративні суди вирішують дуже схожі або ж практично аналогічні податкові спори абсолютно по-різному. До прикладу можна привести різний погляд судів на нарахування плати за землю комунальної власності (у розмірі, визначеному Податковим кодексом України чи договором?). Очевидно, суди першої та другої інстанцій часто надіялися, що крапку поставить Вищий адміністративний суд України чи навіть Верховний Суд України, і приймали протилежні рішення у подібних справах.

Новий КАСУ ставить за мету уніфікувати судову практику у судових справах, у тому числі й у податкових спорах, де така необхідність особливо гостра, запроваджуючи категорію «типових» та «зразкових» адміністративних справ.

Типовими є справи, які перебувають у провадженні одного або декількох адміністративних судів у тій великій кількості, що визначає доцільність ухвалення зразкового рішення у такій типовій справі. При цьому, типові справи мають одночасно відповідати таким критеріям:

• відповідачем у яких є один і той самий суб’єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи);
• спір у цих справах виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права;
• позивачами у цих справах заявлено аналогічні вимоги.

Суд, який розглядає одну чи більше типову справу, може звернутися до новоствореного Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції. Відтак, зразковою адміністративною справою буде вважатися типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Якщо типові справи містять значні розбіжності у фактичних обставинах, які унеможливлюють прийняття для них зразкового рішення, Верховний Суд може відмовити у відкритті провадження у зразковій справі. Рішення Верховного Суду у зразковій справі переглядає Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції.

На перший погляд, таке напрацювання єдиної правової позиції та уніфікація судової практики з допомогою зразкових рішень, очевидно, розвантажить суди, зробить розгляд податкового спору швидшим та ефективнішим. Орієнтуючись на зразкове рішення, платник податку матиме більшу впевненість у правильності свого розуміння не завжди однозначних норм податкового законодавства під час ведення податкового обліку. Залишається сподіватися, що збільшення кількості зразкових рішень зменшить випадки прийняття податковими органами актів податкової перевірки з надуманих підстав.

Проте вже на даному етапі виникають запитання щодо застосування нововведень на практиці. Наприклад, якщо один з типових податкових спорів передано до Верховного Суду для постановлення у ньому зразкового рішення, то як на розгляд цієї справи можуть впливати учасники іншого типового податкового спору? Кодекс не передбачає їхньої участі у зразковій справі, незважаючи на те, що такий процес суттєво впливає на їхні права та інтереси. Очевидно, це не єдине спірне питання, і відповіді на них ми будемо отримувати в процесі застосування судами нового КАСУ.

Читайте статтю: Податкові спори: «фатальність» збитковості господарської операції

Економія процесуального часу

Новий КАСУ встановлює вичерпний перелік документів – заяв про суті справи, у яких учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору. Такими заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Вони подаються сторонами перед початком розгляду справи по суті у чітко встановлений судом строк,. Більше того, якщо відповідач не подає до суду відзив у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Зазначеними документами сторони обмінюватимуться на стадії підготовчого провадження, що значно розвантажить адміністративні суди, унеможливить затягування судового розгляду і зекономить час сторін справи.

Новим для адміністративного судочинства є також спрощене позовне провадження, призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження за клопотанням позивача протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. За загальним правилом, розгляд справи у такому випадку відбуватиметься без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Судові дебати в рамках спрощеного позовного провадження не проводяться.

У порядку такого провадження можуть розглядатися і податкові справи за винятком тих, де сума спору перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (850 000 гривень у 2018 році).

Читайте статтю:Аналіз практики оскарження призначення судових експертиз

Сьогодні у місцевих адміністративних судах одному судді доводиться розглядати по 40 справ на день. При чому, нерідко на розгляді у судовому засіданні податкового спору про визнання незаконною відмови податкового органу у прийнятті декларації з ПДВ і на оскарження наслідків комплексної перевірки суд виділяє однаково по 10 хвилин через свою надмірну завантаженість, хоча зрозуміло, що складність і обсяг таких двох справ суттєво відрізняється. Ще частіше суд у податковому спорі переходить у письмове провадження і не виносить рішення протягом року. Запровадження інституту спрощеного позовного провадження у адміністративному спорі надасть можливість судам витрачати менше часу на нескладні технічні справи і навпаки виділити більше часу на комплексні справи, що зробить судовий розгляд, у тому числі податкових спорів, більш ефективним і динамічним.

Нове у доказуванні

Відповідно до нового КАСУ суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Досить часто у податкових спорах суди закривали очі на те, що податкові органи виносять податкові повідомлення-рішення на підставі необґрунтованого безпідставного акту перевірки, а потім в процесі судового розгляду винаходять нові аргументи, подають нові докази для підсилення своєї правової позиції. Зокрема, нерідко вже в процесі судового розгляду податкові органи приносять матеріали кримінальних проваджень, зустрічних звірок контрагентів, хоча в самому акті перевірки жодним чином не посилаються на такі відомості. В одних справах суди брали до уваги таку інформацію при винесенні рішення, в інших зазначали, що ці дані не лягли в основу оскаржуваного рішення і не можуть враховуватися судом при його оскарженні. Новела КАСУ щодо доказів, на які може посилатися суб’єкт владних повноважень, у тому числі податковий орган, покликана покласти край таким дискусіям, дисциплінувати податкові органи як на етапі судового розгляду податкового спору, так і під час формування доказової бази в процесі податкової перевірки.

Читайте статтю: Кого тепер захищають суди або позиція вищих судів у найактуальніших податкових спорах

Посилення дисципліни у поданні доказів стосується не тільки суб’єктів владних повноважень, але й осіб приватного права. Новий КАСУ встановлює обмеження щодо строків подання доказів для всіх. Відтер докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Зазначена новела також вплине на строк розгляду справ та ефективність їх вирішення.

Описані у цій статті зміни, на мою думку, будуть мати вплив на вирішення податкових спорів у близькому майбутньому. Наскільки це буде ефективно – покаже практика. Сьогодні рано говорити про вирішення податкових спорів в умовах функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка передбачає електронну подачу процесуальних документів і доказів, участь у судових засіданнях в режимі відеоконференцій, до моменту її запуску. Проте вже на даному етапі можна стверджувати, що новий КАСУ «розуміє» і намагається вирішити актуальні проблеми судового розгляду податкових спорів, а також ставить сміливі і амбітні цілі щодо запровадження нового і прогресивного адміністративного судочинства.

Читайте статтю: Взялися за старе: Проведення позапланової податкової перевірки не може вважатися слідчою дією

Автор статті: Тетяна Бережна

Джерело: http://vkp.ua