Платник податку без санкцій та податкових донарахувань може реалізовувати продукцію нижче собівартості, якщо доведе економічні причини або ділову мету таких господарських операцій (ВАСУ від 15 червня 2016р. у справі № 812/1272/15)

Фабула судового акту: Платнику податків був донарахований ПДВ, за те, що він реалізував продукцію власного виробництва за ціною нижчою від собівартості і скористався при цьому нульовою ставкою ПДВ. Платник податків оскаржив повідомлення –рішення до суду і програв перші дві інстанції.

ВАСУ скасував акти судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив постанову, якої задовільнив позов. ВАСУ встановив, що ДПІ та судами не врахований той факт, що виробничі потужності платника податку знаходяться у м. Лисичанську, яке знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції; у зв'язку з окупацією заводу терористами виникли істотні труднощі у реалізації продукції; з метою мінімізації втрат та уникнення знищення усієї продукції платник податку реалізував продукцію контрагенту за ціною нижче собівартості. Отже, у такій господарській операції є економічні причини та ділова мета, тому немає підстав вважати її фіктивною та такою, що направлена на незаконне уникнення від оподаткування – отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Потужним висновком ВАСУ у цій справі є: Неприпустимим є застосування до платника заходів відповідальності за дії, які хоча й мають своїм наслідком несплату податку (його сплату у меншому розмірі), однак полягають у використанні наданих платникові законом прав, пов'язаних із звільненням на законній підставі від сплати податку або з обранням найбільш вигідних для нього форм підприємницької діяльності та, відповідно, оптимального способу оподаткування. Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Аналізуйте судовий акт: Пряме відшкодування ПДВ без висновку ДПІ або необмеженість адмінсуду у виборі способу відновлення права платника податку порушеного ДПІ (Ухвала ВАСУ від 2 березня 2016р.)

Без висновку органу казначейства, щодо суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, суд не може вирішувати питання стягнення ПДВ на користь платника податку (Постанова ВСУ у справі 2а/0570/17001/2012 від 16 вересня 2015р.)

ВАСУ дуже конкретно не погодився з ВСУ і став на сторону платника податку: справа про пряме відшкодування ПДВ з держбюджету без висновку для органу Держказначейства (Ухвала колегії ВАСУ із 17 суддів від 4 лютого 2016р.)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2016 р. м. Київ К/800/6099/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Касьянової О.О., Повідайчик І.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Рідкісні гази" (далі - Товариство)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.12.2015

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016

у справі № 812/1272/15

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Інспекція)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.08.2015 № 0000101500, згідно з яким позивачеві зменшено бюджетне відшкодування ПДВ на 1 951 652 грн. із застосуванням 487 913 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення від 26.08.2015 № 0000111500, за яким платникові зменшено від'ємне значення ПДВ на 522 578 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.12.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016, у позові відмовлено.

Приймаючи ці судові акти, попередні судові інстанції підтримали правову позицію відповідача у справі щодо заниження платником бази оподаткування ПДВ за операціями з експорту ксенону за ціною нижчою, ніж його собівартість. При цьому суди виходили з того, що операції, спрямовані на досягнення економічного ефекту за рахунок податкової вигоди є такими, що позбавлені ділової мети, а відтак не можуть породжувати податкові наслідки.

Не погоджуючись з наведеними висновками судів попередніх інстанції, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та задовольнити даний позов. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що Інспекцією невірно визначено собівартість виробленої продукції (ксенону) за методом «розподілення витрат», позаяк податковим органом не враховано, що одержаний при виробництві ксенону криптон є супутньою продукцією; реалізація продукції в окремих випадках за ціною нижче собівартості зумовлена необхідністю уникнення надмірних збитків через проведення антитерористичної операції у м. Лисичанськ, де розташовані виробничі потужності Товариства; одержання прибутку внаслідок застосування нульової ставки ПДВ при експорті товару, як це передбачено підпунктом «б» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України (далі - ПК), не може розцінюватися як свідчення недобросовісності платника у сфері оподаткування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідками проведення Інспекцією документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за лютий 2015 року.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 05.08.2015 № 1/12-09-15/00153301, в якому відображено висновок Інспекції про порушення платником вимог пункту 188.1 статті 188 ПК шляхом визначення бази оподаткування операцій з експорту товару (ксенону) за ціною нижчою його собівартості.

При цьому собівартість одиниці продукції (ксенону) визначалася Інспекцією за методом «розподілення витрат», що застосовується при одержанні платником у процесі виробництва кількох видів основних продуктів (у даному разі - ксенон і криптон) без супутньої продукції.

Частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, яка являє собою сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

За наказом від 08.04.2014 № 20 «Про облікову політику підприємства Товариства» встановлено порядок визначення виробничої собівартості виробленої продукції при переробці криптоно-ксенонової суміші на чисті гази ксенон та криптон за методом виключення, при якому всі витрати на здійснення виробничого процесу вважаються собівартістю основного продукту (у даному випадку - ксенону), яка зменшується на тверду оцінку попутної продукції (криптону).

Заперечуючи проти правомірності застосування позивачем цього методу визначення собівартості продукції, Інспекція виходила з того, що одержані платником криптон і ксенон є окремими видами готової продукції, а тому їх собівартість має обчислюватися за методом «розподілення витрат» відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Міністерства промислової політики України від 09.07.2007 № 373.

Втім будь-яких доказів на підтвердження цього висновку відповідачем не подано; твердження Товариства щодо наявності у криптону ознак попутного продукту (а саме - невеликий у порівнянні з основним продуктом обсяг виробництва, ціна значно менша ціни основного продукту) не спростовано.

А відтак доводи Інспекції про необхідність використання методу «розподілення витрат» при оцінці собівартості спірної продукції не можна визнати обґрунтованими.

Водночас судами встановлено, що загальна собівартість виробленої позивачем продукції у перевіреному періоді (ксенону і криптону) становила 13 902 633,19 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку Товариства.

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

В силу вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Отже, для цілей оподаткування при обчисленні оподатковуваного прибутку вирішальне значення має загальна вартісна оцінка товарів (робіт, послуг), використаних у процесі виробництва продукції та елементи витрат платника, що формують собівартість. Фінансовий результат господарської діяльності платника характеризується отриманим економічним ефектом з урахуванням загальної собівартості товарів (робіт послуг).

У даній справі Інспекцією не подано доказів на підтвердження збиткового характеру діяльності Товариства у періоді, охопленому перевіркою; також перевіркою не виявлено фактів відображення платником у податковому обліку витрат, що не підлягають врахуванню при визначенні оподатковуваного доходу.

З установлених судами обставин справи вбачається, що прибутковість спірних операцій була зумовлена одержанням платником податкової економії у вигляді нульової ставки ПДВ при фактичній відсутності господарського результату.

Втім сам по собі факт здійснення операції, що оподатковується за нульовою ставкою, не можна розцінювати як податкову економію; одержання економічних переваг у результаті застосування легального зменшення податкових платежів не є ознакою нерентабельності господарської операції.

Адже у випадку, коли законом передбачені ті чи інші пільги, що зменшують податковий тягар, виконання податкового обов'язку передбачає сплату податку лише в тій частині, на яку відповідна пільга не поширюється. Неприпустимим є застосування до платника заходів відповідальності за дії, які хоча й мають своїм наслідком несплату податку (його сплату у меншому розмірі), однак полягають у використанні наданих платникові законом прав, пов'язаних із звільненням на законній підставі від сплати податку або з обранням найбільш вигідних для нього форм підприємницької діяльності та, відповідно, оптимального способу оподаткування.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, Інспекцією не представлено.

А відтак суди безпідставно кваліфікували розглядувані операції з реалізації ксенону як операції, що не є господарською діяльністю платника податку, у розумінні підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК.

Посилаючись на висновки Верховного Суду України, викладені у його постанові від 09.06.2015 у справі № 817/2197/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міністерства доходів і зборів України у Волинській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, відповідно до яких віднесення операцій до господарських можливе у випадку обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість, суди не звернули увагу на доводи платника відносно того, що виробничі потужності Товариства знаходяться у м. Лисичанську, яке знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції; у зв'язку з окупацією заводу Товариства терористами виникли істотні труднощі у реалізації продукції позивача; з метою мінімізації втрат та уникнення знищення усієї продукції позивач реалізував продукцію товариству з обмеженою відповідальністю «Айсблік» за ціною нижче собівартості.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України вважає, що Інспекція всупереч вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довела правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а тому даний позов підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України позивачеві підлягають присудженню понесені ним судові витрати за розгляд справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій в загальній сумі 11 692,80 грн., сплата яких підтверджена залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 94 160 167 220 221 223 229 230 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Рідкісні гази" задовольнити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.12.2015 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 у справі № 812/1272/15 скасувати.

3. Позов задовольнити. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.08.2015 № 0000101500 та від 26.08.2015 № 0000111500.

4. Присудити публічному акціонерному товариству "Рідкісні гази" за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області судовий збір у сумі 11 692,80 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько