Особа, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом та з вини якої сталося ДТП відшкодовує шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки

Так, відповідно аналізуючи норми ст. 1166 Цивільного кодексу України (наділі – ЦК) визначено: майнова шкода, заподіяна неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки,відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» N 6 від 27.03.92 року, володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Згідно вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до п.5 вищевказаної постанови під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Таким чином, враховуючи норми ст. ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України саме фізична особа, яка на відповідній правовій підставі (наприклад, договору оренди автомобіля) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, відшкодовує шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Тобто, якщо особа (водій автомобіля) має посвідчення водія відповідної категорії, власник передав цій особі технічний паспорт на автомобіль та уклав з ним договір оренди автомобіля, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки з вини якої сталося ДТП (п. 2.2 Правил дорожнього руху).

А відтак, хоча юридичній особі належить право власності на автомобіль, проте, відповідальність має нести винна в завданні шкоди особа, яка керувала автомобілем та з вини якої сталося ДТП.

Такої позиції підтримується суди в відповідних рішеннях.

Так у справі № 754/6753/16-ц, Деснянський районний суд м. Києва (рішення суду від 24.11.2016р.) відмовив у задоволенні позову посилаючись на те, що хоча автомобіль на той час належав юридичній особі (товариству), проте винна у ДТП особа, керувала автомобілем в поза робочий час і на підставі наказу про передачу їй автомобіля в оренду та відповідного договору оренди.

Крім того, суд першої інстанції, відмовив також і з тих підстав, що особа, винна у ДТП, хоча і перебувала у трудових відносинах з товариством, проте не є водієм даного товариства і керування даним транспортним засобом не входить до кола його трудових (службових) обов'язків.

Позицію суду першої інстанції підтримав суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі від 18.05.2017р.