23.06.2017 | Автор: Шатарська Таміла Назімівна Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Огляд судової практики ЄСПП щодо умов тримання в місцях позбавлення волі та поводження з ув’язненими

Ilascu та інші проти Молдови та Росії  (скарга № 48787/99). Від 08.07.2004 (Велика палата)

Іліе Ілашку, молдовський опозиційний політик, засуджений до смертної кари за тероризм, протягом восьми років утримувався в суворій ізоляції в Придністров’ї. В 2001 році вирок до нього був de facto скасований, а сам заявник був звільнений. Знаходячись в камері смертників, заявник не мав контактів з іншими ув’язненими. Він не отримував новин зовні, оскільки йому було заборонено вести листування. У нього не було права спілкуватись з адвокатом. Члени його сімї не могли регулярно навідувати його. Його камера не опалювалась. В якості покарання його позбавляли їжі. Душ він міг приймати дуже рідка. Такі умови вкупі з відсутністю медичної допомоги підірвали його здоров’я. 
Суд вважав, що  в сукупності подібні умови повинні бути кваліфіковані як катування. Таким чином, мало місце порушення статті 3 Європейської конвенції з прав людини (заборона катувань та нелюдського або того, що принижує гідність поводженню) зі сторони Росії. (Суд вирішив, що Приднестровє знаходилось на той час під владою Росії або, по меншій мірі, зазнавало зі сторони останньої вирішального впливу). 

Аналізуйте судовий акт: Практика Європейського суду з прав людини щодо відмови від проходження військової служби за релігійним чи іншим переконанням.

Ramirez Sanchez проти Франції (№ 59450/00). Від 04.07.2006 (Велика палата).
Ільіч Рамірес Санчес, міжнародний терорист, відомий як «Карлос Шакал», відбував у Франції покарання за вироком за тероризм, протягом восьми років знаходився в одиночному ув’язнені. Його тримали окремо від інших ув’язнених, але у нього був доступ до телебачення та газет. Родичам та адвокатам було заборонено його відвідувати.
Суд вважав, що порушення статті 3 не було. Враховуючи особистість заявника та ту небезпеку, яку він представляв, Суд вирішив, що мінімальна ступінь жорстокості, необхідна для констатації нелюдського або принижуючого гідність поводженню, досягнута не була. Суд підкреслив той факт, що за декілька місяців до винесення постанови владою Франції припинили одиноке ув’язнення заявника. 
В той же час Суд розділ стурбованість Європейського комітету з попередженню катувань та нелюдського або принижуючого гідність поводженню чи покаранню з приводу можливих довгострокових наслідків одиночного ув’язнення г-н Рамиреса Санчеса та підкреслив, що знаходження в одиничній камері, навіть якщо мова йшла всього лише про відносну ізоляцію, не повинно бути безстроковим. Держава повинна систематично передивлятись питання про одиночне ув’язнення. Фізичний та душевний стан ув’язненого підлягає регулярному спостереженню. 

Mandic и Jovic проти Словенії (№№ 5774/10 и 5985/10) и Strucl та інші проти Словенії (5903/10, 6003/10 и 6544/10). Від 20.10.2011 (Палата).
Справа про умови тримання у в’язниці Любляни, Словенія. Під час відбування покарання заявники протягом декількох місяців знаходились в камерах, в яких на кожного ув’язненого приходилось по 2.7 квадратних метра площі, а середня температура в них досягала в серпні 28 градусів. Більшу частину свого часу заявники вимушені були проводити в камері.
Суд встановив порушення статті 3, вважав, що пригніченість та труднощі, яким підвергали заявників, перевищили неминучий рівень незручності, властивих обмеженню волі. Таким чином, у справі мало місце принижуюче гідність поводження. 

Nevmerzhitsky проти України (№ 54825/00). Від 05.04.2005 (Палата).
В період між 1997 та 2000 роками Євгеній Невмержицький провів два роки та десять місяців під вартою в попередньому ув’язненні. В слідчому ізоляторі він отримав різні кожні захворювання. Стан його здоров’я значно погіршилось. Строк його тримання під вартою продовжувався п’ять разів. Його клопотання про звільнення відхилялись, не дивлячись на то, що максимальний строк тримання під вартою, передбачений законом, закінчився. В період свого тримання під вартою г-н Невмержицький декілька разів оголошував голодування та піддавався примусовому годуванню. 
Суд встановив порушення статті 3. Така міра як примусове годування не може вважатись принижуючою гідність, якщо вона необхідна для рятування людського життя. Однак держава-відповідач не доказало, що примусове годування у випадку з г-м Невмержицьким було викликано медичною необхідністю. Таким чином, Суд прийшов до висновку в тому, що ця міра була довільною. Процесуальні гарантії у відношенні свідомої відмови заявника від їжі дотриманні не були. Більш того, використання при годуванні кайданок та розширювач рота, а також введення гумової трубки в стравохід були рівносильні катуванню.

Аналізуйте судовий акт: Державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "СУК проти України" (Заява № 10972/05)

Jalloh проти Німечини (№ 54810/00). Від 11.07.2006 (велика палата).
Заявник – Абу Джаллох – підозрювався в торгівлі наркотиками. Під час арешту він імовірно заковтнув декілька пакетиків, начинених наркотичною речовиною. Щоб їх вилучити, заявника змусили в лікарня прийняти препарат, що викликає блювоту. Виявлені таким чином наркотики були в подальшому використані обвинувачем в якості доказів у кримінальній справі у відношенні заявника. 
Суд встановив порушення статті 3. Визнаючи, що боротьба з торгівлею наркотиками є суспільно значним питанням, Суд підкреслив, що заявник не був великим наркодільцем і що слідчі органи могли дочекатись, доки наркотики покинуть організм заявника природнім шляхом. Саме так діють органи багатьох держав-учасниць, розслідуючи  злочини, пов’язані з наркоторгівлею. Примусове застосування блювотного препарату ставило у небезпеку для здоров’я заявника.  В двох інших випадках застосування цього методу в Німеччині приводило до літальних наслідків.  Крім того, у випадку з заявником примусове застосування даного методу за допомогою введення трубки було, по всій ймовірності, болючим та болісним. 

Kalashnikov проти Россії (№ 47095/99). Від 15.07.2002 (Палата).
Валерій Калашников звинувачувався в розтраті та привласненні грошових коштів. В попередньому ув’язненні він провів майже п’ять років. У 2000 році він був виправданий. Заявник скаржився на умови утримання в слідчому ізоляторі. Зокрема, він стверджував, що його камера  була переповнена: на 17 квадратних метрах розташувались 24 людини. Будучі оточеним людьми, що палять, він сам вимушений був стати пасивним курцем. Він не міг нормально спати, оскільки світло та телевізор в камері ніколи не вимикався. Камера була наводнена тарганами та мурашками. Заявник набув різні шкірні захворювання та грибкові інфекції, внаслідок чого лишився нігтів на руках та ногах.
Визнав, що ніщо не вказувало на наявність у влади наміру принизити г-на Калашникова, Суд, тем не менш, постановив, що умови утримання під вартою в цій справі повинні бути кваліфіковані як принижуючі гідність поводженню, порушуючи статтю 3. Серед аргументів в підтримку такого висновку фігурували велика переповненість камер та антисанітарна обстановка, їх згубний вплив на здоров’я та благополуччя заявника, а також тривалість його знаходження в таких умовах. З приводу переповнення камер Суд підкреслив, що ЄКПП встановив розмір в 7 квадратних метрів на ув’язненого в якості приблизного, бажаного стандарту.

Modârcă проти Молдови (№ 14437/05). Від 10.05.2007 (Палата).
В 2005 році заявник, страждаючий остеопорозом, провів під час попереднього ув’язнення дев’ять місяців в камері площею 10 квадратних метрів, в якій утримувались крім нього ще три людини. Доступ денного світла в камеру був обмежений. Камера погано обігрівалась та погано провітрювалась. Електроенергія та подача води періодично відмикалась. Заявнику не видали постільну білизну та тюремну робу. Обідній стіл розташовувався близько до туалету. Витрати на харчування одного ув’язненого складали 28 євроцентів у день. Згідно докладу ЕКПП, зробленому за результатами відвідування цієї виправної установи у  вересні 2004 року, їжа для ув’язнених була «огидною та практично неїстівною».
Суд прийшов до висновку проте, що в сукупності умови утримання заявника під вартою і в той час, протягом якого йому прийшлось ці умови терпіти, свідчать про порушення статті 3.

Florea проти Румунії (жалоба № 37186/03). Від 14.09.2010 (Палата). 
Заявник утримувався в тюрмі міста Ботошани (Румунія) с 2002 по 2005 року. Він страждав хронічним гепатитом та підвищення артеріального тиску. Протягом дев’яти місяців він утримувався в камері на 35 спальних місць , в якій знаходились від 110 до 120 співкамерників. В той час ув’язнення заявник утримувався в одній камері з курцями.
Суд постановив, що умови утримання заявника під вартою не відповідали статті 3. Держава повинна зробити так, щоб пригніченість та труднощі, яким піддаються ув’язненні, не перевищували по своєму об’єму той рівень незручності, які неминуче притаманний будь-якому обмеженню волі. Здоров’я ув’язнених не повинно ставитись під загрозу.

Pavalache проти Румунії (скарга № 38746/03). Від 18.10.2011.
З посиланням на статтю 3 (заборона нелюдського та принижуючого гідність поводженню) заявник скаржився на те, що  в тюрмі він утримувався в неналежних умовах, оскільки він не був ізольований від тютюнового диму і не отримував своєчасної медичної допомоги.
Суд встановив порушення статті 3 (звернення).

Iwańczuk проти Польщі (№ 25196/94). Від 15.11.2001 (Палата).
Під час свого попереднього ув’язнення Кшиштоф Іванчук просив дозволу голосувати на парламентських виборах 1993 року. Група охоронників сказала йому, що для цього йому прийдеться розлягтися та дати себе обшукати. Заявник зняв з себе весь одяг, крім нижньої білизни. В це час охоронники розсміялися над ним, зробили принизливе зауваження щодо його тіла та вербально образили його. Заявнику приказали розтягтися догола. Він відмовився зробити це та був відправлений назад до камери, так і не отримав права проголосувати. 
Суд вважав, що вказана поведінка повинна бути кваліфікована як принижуюча гідність поводженню, порушивши статтю 3. Враховуючи спокійну поведінку заявника під вартою і той факт, що він не звинувачувся в насильницькому злочині, не був рецидивістом, враховуючі відсутність причин побоюватись, що заявник почне проявляти агресію, слід було констатувати, що вимога про роздягання, адресоване заявнику, не було виправдано необхідністю та міркуваннями безпеки.
В окремих випадках обшуку з роздяганням можуть бути необхідні для забезпечення безпеки установи та попередження заворушень. Тем не менш, вони повинні проводитись в належній формі. Поведінка, направлена на те, щоб викликати відчуття приниження та неповноцінності, як і існуючій справі, показує неповагу до людської гідності ув’язненого.

Valašinas проти Литви (№ 44558/98). Від 24.07.2001 (Палата).
Юозас Валашинас відбував покарання у вигляді позбавлення волі за крадіжку, зберігання зброї та торгівлю вогнепальною зброєю. Один із родичів відвідав його в тюрмі. Після цієї зустрічі заявнику приказали повністю роздягнутися в присутності жінки – співробітника виправної установи. На думку заявника, це було зроблено з метою принизити його. Потім йому приказали нагнутися. Охоронники оглянули його полові органи та принесу родичом їжу, не використовуючи рукавичок. 
Суд постановив, що то, як даний конкретний обшук був проведений, є проявом не поваги к заявнику та принизило його людську гідність. Суд прийшов до висновку про те, що в цій справі мало місце принижуюче гідність поводження, порушивши статтю 3 Конвенції.

Frérot проти Франції (№ 70204/01). Від 12.06.2007 (Палата).
Максим Фреро відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі за вчинення декількох злочинів, серед яких вбивство та озброєне пограбування. Він є одним із бувших членів лівого озброєного руху. З 1994 по 1996 року він знаходився в тюрмі міста Френ. Кожного разу на виході із кімнати для відвідування він регулярно піддавався обшукам з повним роздяганням. Якщо він відмовлявся роздягнутись, його поміщували в штрафний ізолятор.
Суд постановив, що мало місце порушення статті 3. Суд визнав, що заявник піддавався обшуку з роздяганням в інтересах безпеки та попередженню вчинення злочинів. Тем не менше, Суд був вражений тим фактом, що в різних установах, в яких утримувався заявник, процедура обшуку різнилась. Анальному огляду заявник піддавався лише в тюрмі міста Френ, де існувала презумпція того, що кожний ув’язнений після зустрічі з родичом ховає предмети або речовини в самих інтимних місцях свого тіла. Суд прийшов до висновку про те, що такі ув’язненні могли почувати себе жертвами свавілля, особливо враховуючи той факт, що процедура обшуку регулювалась циркуляром,  наділялись начальники кожної тюрми широкими дискреційними повноваженнями в цьому питанні. 

El Shennawy проти Франції (№ 51246/08). Від 20.01.2011 (Палата).
Відбуваючи покарання у вигляді позбавлення волі за ряд злочинів, заявник скаржився, серед іншого, на обшуку з повним роздяганням, який він піддавався в ході кримінального переслідування.
Суд постановив, що мало місце порушення статті 3.  Вказані обшуки не були належним чином обумовлені заходами безпеки. Ці обшуку мали місце протягом нетривалого часу, але, тем не менше, вони викликали у заявника почуття неповноцінності та стурбованості. Приниження заявника досягло такої ступені, яка виходить за межі неминучої незручності, випробуваного особами, які піддаються обшуку з роздяганням.

Khider проти Франції (№ 39364/05). Від 09.07.2009 (Палата).
Заявник був поміщений під варту за звинуваченням у вчиненні ряду злочинів, в тому числі озброєного нападу у складі організованої групи. Він скаржився на умови тримання та міри безпеки, що застосовувались  по відношенню до нього  як до «ув’язненого, який потребує особливого нагляду». Зокрема, він скаржився на неодноразові переведення із однієї тюрми о іншої, на тривалому знаходженні в одиночному ув’язненні та на систематичні особисті огляди.
Суд постановив, що мало місце порушення статті 3.

Payet проти Франції (№ 19606/08). Від 20.01.2011 (Палата).
Заявник відбуває покарання у вигляді позбавлення волі за вбивство. Він скаржився на умови утримання та на часті переведення із однієї камери до іншої або із одного тюремного корпусу в інший, викликані міркуваннями безпеки. Він також скаржився на дисциплінарне стягнення, в результаті якого він був поміщений в камеру без природнього освітлення з антисанітарними умовами.
Суд встановив порушення статті 3 у відношенні поганих умов утримання в штрафній камері, куди заявник був поміщений (брудна, напівзруйнована, затоплена, погана освітлена камера, в якій неможливо читати та писати). Суд не встановив порушення статті 3 у відношенні ротаційних переміщень заявника між камерами. 

Premininy проти Росії (жалоба № 44973/04). Від 10.02.2011 (Палата).
Справа про передбаченому поганому поводженню із ув’язненими, які підозрюються у зломі системи онлайн-безпеки одного із банків, зі сторони співкамерників та співробітників виправної установи. Заявник також скаржився на несвоєчасний розгляд його клопотання про звільнення з-під варти.
Суд встановив порушення статті 3 (заборона нелюдського та принижуючого гідність поводження); два порушення статті 3 (заборона нелюдського та принижуючого гідність поводження: відсутність ефективного розслідування); та порушення статті 5 п.4 (право на свободу та особисту недоторканість).

17
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення