Jura novit curia - обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам, визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору та встановити належність відповідачів покладено саме на суд (ВС КЦС № 310/1772/19 від 15.09.2021 р.)

Фабула судового акту: У цьому рішенні ВС КЦС застосував принцип "jura novit curia" (суд знає закони), оскільки судами попередніх інстанції було покладено обов‘язок на відповідача - виконати який не є можливим з огляду на відсутність достатньої компетенції такого. При цьому, без достатнього обґрунтування, причиною покладення цього обов‘язку попередні суди називали відсутність заперечень такого щодо залучення його як відповідача.

Особа - ще у 2003 отримала безоплатно у приватну власність земельну ділянку для розміщення гаража. Їй було видано акт на право приватної власності на землю. Коли вона вирішила подарувати сину гараж, розміщений на земельній ділянці - особа звернулась до Держгеокадастру за отриманням кадастрового номеру. Проте їй відмовили, бо виявилося, що у 2010 році рішенням міської ради надано у постійне користування міжрайонній прокуратурі для обслуговування адмінбудівлі - земельну ділянку яка перетинає її земельну ділянку. Площа накладення земельних ділянок співпадала на 100 % (тобто фактично у внутрішньому периметрі землі, що надана була прокуратурі, виявилась земельна ділянка цієї особи).

У зв’язку із неможливістю вирішити це питання в позасудовому порядку - ця особа звернулася до суду з позовом до міської ради, виконкому, прокуратури та до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - Центр ДЗК), у якому просила:

1) визнати недійсним спірний пункт рішення міської ради, яким передано земельну ділянку прокуратурі в постійне користування;

2) визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою виданий прокуратурі;

3) зобов'язати виконком скасувати право постійного користування прокуратури на землю, що перетинає;

4) зобов'язати Центр ДЗК виключити з публічної кадастрової карти України земельну ділянку, яка передана у постійне користування прокуратурі.

Так, рішенням суду першої інстанції (залишеним в силі апеляційним судом) позов задоволено частково: задоволено вимогу під #1,2 і вимогу #4 - за якою зобов'язано Центр ДЗК виключити з публічної кадастрової карти України земельну ділянку передану у постійне користування прокуратурі.

Центр ДЗК подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині зобов`язання Центру ДЗК виключити з публічної кадастрової карти України спірну земельну ділянку - оскільки він ненаділений повноваженнями на внесення та/або виключення відомостей про земельні ділянки з Державного земельного кадастру. Центр ДЗК пояснював, що він лише забезпечує належне функціонування Державного земельного кадастру та не має до нього доступу, а тому, як наслідок, виконати оскаржувані судові рішення не може в силу вимог Закону. Та і взагалі - такі повноваження покладено на державних кадастрових реєстраторів.

Суди, як і позивач відхилення таких доводів аргументували тим, що Центр ДЗК відзив на позов не подавав, жодних заперечень щодо залучення його в якості співвідповідача не мав і лише після винесення судового рішення подав апеляційну скаргу.

Однак, ВС КЦС погодився із доводами Центру ДЗК. ВС КЦС пояснив наступним:

Згідно зі статтею 9 Закону України “Про Державний земельний кадастр” від 07 липня 2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613) - внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3613 та пункту 1 наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 28 січня 2016 року № 36 - адміністратором Державного земельного кадастру є ДП «Центр державного земельного кадастру» (тобто Центр ДЗК, що подав касаційну скаргу).

Водночас, відповідно до пункту 1.2 Порядку адміністрування Державного земельного кадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2012 року № 836, адміністрування Державного земельного кадастру - це здійснення заходів щодо створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру; технічне й технологічне забезпечення його; збереження та захист відомостей.

При цьому, суд апеляційної інстанції при прийнятті помилкового рішення виходив із того, що Центр ДЗК під час розгляду справи не заперечував, що є належним відповідачем, а надавши такі заперечення в апеляційній скарзі, не конкретизував, який саме орган наділений такими функціями.

Так, спираючись на попередню судову практику - ВС КЦС зазначив, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору дійсно - є правом позивача - натомість, встановлення належності відповідачівй обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У процесуальному законодавстві діє принцип “jura novit curia”(“суд знає закони”), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже у цій справі, ВС КЦС вказав, що: При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки, ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу “jura novit curia”.

Аналізуйте судовий акт: Некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду (ВС КЦС справа № 372/2583/18 від 15.09.2021 р.);

Бездіяльність органу державної влади у захисті інтересів держави є підставою для представництва таких інтересів прокурором (ВС/ВП у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020);

Тяганина під час досудового розслідування є підставою для стягнення моральної шкоди на користь потерпілого (ВС/КЦС у справі № 201/7621/17 від 04.11.2020);

Jura novit curia - «суд знає закони», тому має самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію спірних відносин, навіть якщо позивач у ній помилився (ВП ВС у справі № 662/397/15-ц від 08.06.2021)

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 310/1772/19

провадження № 61-1648св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Висоцької В. С.,

суддів:Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Бердянська міська рада, прокуратура Запорізької області, державне підприємство «Центр державного земельного кадастру», виконавчий комітет Бердянської міської ради,

третя особа -Бердянська районна рада,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на рішення Бердянського районного суду Запорізької області від 16 червня 2020 року в складі судді Прінь І. П. та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня

2020 року в складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської ради, прокуратури Запорізької області, державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», виконавчого комітету Бердянської міської ради, третя

особа - Бердянська районна рада, про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бердянської міської ради, прокуратури Запорізької області, державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - ДП «Центр державного земельного кадастру»), виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право власності від 09 липня 2002 року їй на праві власності належить гараж літ. «Б», що розташований на

АДРЕСА_1 .

Вказаний гараж знаходиться на земельній ділянці площею 0,0065 га, яка була передана їй безоплатно у приватну власність саме для його розміщення та обслуговування. ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 054389, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3268 від 08 липня 2003 року. У подальшому рішенням восьмої сесії Бердянської міської ради

від 18 лютого 2016 року АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_1.

У березні 2016 року ОСОБА_1 вирішила подарувати сину гараж, у зв`язку з чим звернулася до Держгеокадастру з заявою про присвоєння земельній ділянці, на якій знаходиться гараж, кадастрового номеру. Проте рішенням Держгеокадастру від 05 вересня 2016 року їй було відмовлено з підстав перетину її ділянки з земельною ділянкою з кадастровим номером 2310400000:09:006:0249, яка у 2010 році була надана у постійне користування прокуратурі Запорізької області. Площа накладення земельних ділянок співпадає на 100 %.

Так, пунктом 3 рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 29 липня 2010 року № 4 «Про припинення та надання у постійне користування земельних ділянок» був затверджений проект відведення земельної ділянки та надано у постійне користування прокуратурі Запорізької області земельну ділянку площею 0,1198 га, що розташована на АДРЕСА_2 для розміщення та обслуговування адміністративної будівлі Бердянської міжрайонної прокуратури.

Про те, що Бердянська міська рада Запорізької області 29 липня 2010 року прийняла оскаржуване рішення їй стало відомо у березні 2016 року, після чого позивач неодноразово зверталася до прокуратури Запорізької області і Генеральної прокуратури України щодо вирішення цього питання в позасудовому порядку. Прокуратурою визнано, що після проведення геодезичної зйомки встановлено наявність перетинання належної їй земельної ділянки площею

0,0065 га з земельною ділянкою, яка виділена прокуратурі Запорізької області, площею 0,1198 га. Разом із тим, відповідач на момент звернення до суду із цим позовом жодних дій, направлених на відновлення її прав як власника земельної ділянки, не вчинив.

Вказувала, що вона ніколи не відмовлялася від належної їй земельної ділянки, її не було позбавлено права власності на цю земельну ділянку у встановленому законом порядку, а тому вважала, що пункт 3 рішення Бердянської міської ради від 29 липня 2010 року № 4 є незаконним і таким, що порушує її права як власника земельної ділянки.

Посилаючись на зазначене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 остаточно просила:

1) визнати недійсним пункт 3 рішення Бердянської міської ради від 29 липня

2010 року № 4 «Про припинення та надання у постійне користування земельних ділянок» в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання у постійне користування прокуратурі Запорізької області земельної ділянки площею 0,1198 га, розташованої на АДРЕСА_2 для розміщення та обслуговування адміністративної будівлі Бердянської міжрайонної прокуратури;

2) визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №116357 від 21 серпня 2010 року, виданий прокуратурі Запорізької області на земельну ділянку площею 0,1198 га у межах згідно з планом, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2310400000-09:006:0249, зареєстрований за № 031026500010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі;

3) зобов`язати виконавчий комітет Бердянської міської ради скасувати право постійного користування прокуратури Запорізької області земельною ділянкою площею 0,1198 га, кадастровий номер 2310400000:09:006:0249;

4) зобов`язати ДП «Центр державного земельного кадастру» виключити з публічної кадастрової карти України земельну ділянку площею 0,1198 га, кадастровий номер 0400000-09:006:0249, розташовану на АДРЕСА_2 , яка передана у постійне користування прокуратурі Запорізької області на підставі рішення Бердянської міської ради № 4 від 29 липня 2010 року «Про припинення та надання у постійне користування земельних ділянок» (том 2, а. с. 30-39).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бердянського районного суду Запорізької області від 16 червня

2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду

від 09 грудня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним пункт 3 рішення Бердянської міської ради від 29 липня

2010 року № 4 «Про припинення та надання у постійне користування земельних ділянок» в частині затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання у постійне користування прокуратурі Запорізької області земельної ділянки площею 0,1198 га, розташованої на АДРЕСА_2 , для розміщення та обслуговування адміністративної будівлі Бердянської міжрайонної прокуратури.

Визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 116357 від 21 серпня 2010 року, виданий прокуратурі Запорізької області на земельну ділянку площею 0,1198 га у межах згідно з планом, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2310400000-09:006:0249, зареєстрований за № 031026500010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

Зобов`язано ДП «Центр державного земельного кадастру» виключити з публічної кадастрової карти України земельну ділянку площею 0,1198 га, кадастровий номер 0400000-09:006:0249, розташовану на АДРЕСА_2 , яка передана у постійне користування прокуратурі Запорізької області на підставі рішення Бердянської міської ради від 29 липня 2010 року № 4 «Про припинення та надання у постійне користування земельних ділянок». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду, з висновками якого погодився й апеляційний суд, мотивовано тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310400000:09:006:0249, площею 0,1198 га, яка надана у постійне користування прокуратурі Запорізької області, містить у своєму внутрішньому периметрі всю площу земельної ділянки площею 0,0065 га, яка належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площа накладання складає 100 %. За таких підстав суд дійшов висновку, що вказане порушене право позивача підлягає судовому захисту у спосіб, визначений нею.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року ДП «Центр державного земельного кадастру» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бердянського районного суду Запорізької області від 16 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині зобов`язання ДП «Центр державного земельного кадастру» виключити з публічної кадастрової карти України спірну земельну ділянку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2021 року справу № 310/1772/19 передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Зокрема, зазначає, що судами помилково застосовано положення статей 6, 9 Закону України «Про державний земельний кадастр», пункт 6 Порядку введення Державного земельного кадастру та пункти 1.2, 3.2 Порядку адміністрування Державного земельного кадастру, в результаті чого суди дійшли помилкових висновків про те, що ДП «Центр державного земельного кадастру» наділений повноваженнями на внесення та/або виключення відомостей про земельні ділянки з Державного земельного кадастру, в той час як заявник лише забезпечує належне функціонування Державного земельного кадастру та не має до нього доступу, а тому, як наслідок, виконати оскаржувані судові рішення не зможе в силу вимог Закону.

Поза увагою судів залишилося те, що обов`язок виправлення помилок у Державному земельному кадастрі покладено на державних кадастрових реєстраторів.

Доводи інших учасників справи

У травні 2021 року Запорізька обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що у судовому порядку підтверджено доводи позивача про те, що земельна ділянка площею 0,1198 га, яка була надана у постійне користування прокуратурі, містить у своєму внутрішньому периметрі всю площу земельної ділянки площею 0,0065 га, яка належить на праві власності позивачу. З огляду на встановлені обставини, прокуратурою не оскаржувалася постанова суду апеляційної інстанції.

У травні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить її відхилити, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, посилаючись на те, що ДП «Центр державного земельного кадастру» відзив на позовну заяву до суду не подавало, жодних заперечень щодо залучення його в якості співвідповідача не мало і лише після винесення судового рішення подало апеляційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить гараж літ. «Б», розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 23 травня 2002 року № 283 (том 1,

а. с. 45-47).

На підставі рішення Бердянської міської ради від 12 червня 2003 року № 22 «Про вилучення, передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок громадянам» ОСОБА_1 для розміщення та обслуговування гаражу передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_3 ), площею 0,0065 га.

08 липня 2003 року ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянки, розташовану на АДРЕСА_3 , площею 0,0065 га, для розміщення та обслуговування гаража, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3268 (том 1, а. с. 15).

Рішенням Бердянської міської ради від 29 липня 2010 року № 4 «Про припинення та надання у постійне користування земельних ділянок» (пункт 3) затверджено проект відведення земельних ділянок та надано у постійне користування прокуратурі Запорізької області земельні ділянки, загальною площею 0,1254 га (0,1198 га та 0,0056 га), розташовані на АДРЕСА_2 , для розміщення та обслуговування адміністративної будівлі - Бердянської міжрайонної прокуратури (том 1, а. с. 19).

Відповідно до довідок Управління Держкомзему у місті Бердянську від 14 липня 2010 року № 487 земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери 2310400000:09:006:0249 (0,1198 га) та 2310400000:09:006:0248 (0,0056 га) (том 1,

а. с. 17-18).

На підставі вищезазначеного рішення від 29 липня 2010 року № 4 прокуратурі Запорізької області видано державні акти на право постійного користування земельними ділянками від 21 серпня 2010 року для розміщення та обслуговування адміністративної будівлі - Бердянської міжрайонної прокуратури площею 0,1198 га та 0,0056 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2

(том 1, а. с. 16-17).

Рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 18 лютого 2016 року

№ 56 «Про перейменування назв вулиць, проїздів, площ, проспектів, скверів, бульварів в місті Бердянську» АДРЕСА_1 перейменована на АДРЕСА_1

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Предметом перегляду Верховного Суду є рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині зобов`язання ДП «Центр державного земельного кадастру» виключити з публічної кадастрової карти України спірну земельну ділянку, оскільки в інший частині судові рішення не оскаржуються заявником.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 року № 3613-VI(далі - Закон України № 3613-VI) в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду першої інстанції, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Закономвідомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Частиною п`ятою статті 5 вказаного Законувизначено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 6 вказаного Законуведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей,що містяться у Державному земельному кадастрі.

Згідно зі статтею 9 Закону № 3613-VIвнесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки. Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора та власну печатку. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом.

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Відповідно до підпункту 9 пункту 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів належать, зокрема виправлення помилок у Державному земельного кадастрі, допущених у відомостях щодо об`єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту.

Водночас, відповідно до пункту 1.2 Порядку адміністрування Державного земельного кадастру, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27 грудня 2012 року № 836, адміністратор Державного земельного кадастру - державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; адміністрування Державного земельного кадастру - здійснення заходів щодо створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру; технічне й технологічне забезпечення Державного земельного кадастру; збереження та захист відомостей Державного земельного кадастру.

Адміністрування Державного земельного кадастру здійснює адміністратор Державного земельного кадастру на підставі договорів, укладених із Держгеокадастром на виконання робіт та надання послуг, пов`язаних із адмініструванням Державного земельного кадастру (пункт 1.4 Порядку)

Адміністратор має доступ до відомостей Державного земельного кадастру для: розробки, впровадження та забезпечення використання технологій, регламентів і методик щодо підготовки інформаційного наповнення Державного земельного кадастру та виправлення технічних помилок; підготовки статистичної звітності та надання технічної допомоги Державному кадастровому реєстратору під час внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про об`єкти Державного земельного кадастру (пункт 3.2 Порядку).

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України № 3613-VIта пункту 1 наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 28 січня 2016 року № 36 «Про визначення адміністратора Державного земельного кадастру» адміністратором Державного земельного кадастру є ДП «Центр державного земельного кадастру», яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині зобов`язання

ДП «Центр державного земельного кадастру» виключити з публічної кадастрової карти України спірну земельну ділянку, оскільки, як вбачається з наведених норм закону, ДП «Центр державного земельного кадастру» не наділено повноваженнями на внесення та/або виключення відомостей про земельні ділянки з Державного земельного кадастру, оскільки вказане підприємство як адміністратор Державного земельного кадастру лише забезпечує його належне функціонування. У той же час внесення змін та виправлень у Державному земельному кадастрі покладено на державних кадастрових реєстраторів, які мають доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймають рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом.

Відхиляючи вказані доводи заявника, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ДП «Центр державного земельного кадастру» під час розгляду справи не заперечувало, що воно є належним відповідачем щодо заявленої до нього позовної вимоги, а надавши такі заперечення в апеляційній скарзі, не конкретизувало, який саме орган наділений такими функціями.

Разом із тим, вказані висновки суду апеляційної інстанції є помилковими з огляду на наступне.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачівй обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia»(«суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки, ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи повинні були самостійно встановити належність відповідачів, відповідно до заявлених позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК Українисуд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексумежах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення законуабо застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Встановивши, що позовна вимога про зобов`язання виключити з публічної кадастрової карти України спірну земельну ділянку заявлена до неналежного відповідача - ДП «Центр державного земельного кадастру», Верховний Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваних судових рішень у частині зобов`язання

ДП «Центр державного земельного кадастру» виключити з публічної кадастрової карти України земельну ділянку площею 0,1198 га, кадастровий номер

0400000-09:006:0249, розташовану на АДРЕСА_2 , та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні заявлених до вказаного відповідача позовних вимог.

В іншій частині рішення Бердянського районного суду Запорізької області

від 16 червня 2020 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року не оскаржувалися, а тому не були предметом перегляду Верховного Суду.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК Українипередбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд скасовує оскаржувані судові рішення в частині заявлених позовних вимог до ДП «Центр державного земельного кадастру» та ухвалює в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, то сплачений заявником за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1 152,00 грн, а також судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі

1 536,80 грн підлягає стягненню на його користь із ОСОБА_1 у загальному розмірі 2 688,80 грн (1 152,00 грн + 1 536,80 грн).

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» задовольнити.

Рішення Бердянського районного суду Запорізької області від 16 червня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в частині зобов`язання державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» виключити з публічної кадастрової карти України земельну ділянку скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаної вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 до користь державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» судовий збір за подачу апеляційної та касаційної скарг у розмірі 2 688,80 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук